Щоденник Скотта: вечірні лекції та футбол

Від редакції: 25 листопада 1910, британський капітан Роберт Скотт тільки-но збирався покинути Нову Зеландію і вступити у гонку з норвежцем Руалем Амундсеном за право першим встановити свій рідний прапор на південному полюсі.

Із люб'язного дозволу перекладача "Історична правда" публікуватиме щоденникові записи керівника британської експедиції, що розміщуються на Фейсбук-сторінці "Полярний щоденник капітана Роберта Скотта".

Четвер, 27 квітня

Четвертий день поспіль без вітру, але хмарно. Вдень трохи сніжило, вночі здійнявся північний вітер.Скоро партія з Гат-Пойнту має повернутися. Температура залишається на рівні -5ºF, тож крига має зараз стрімко товстішати.

Обійшов айсберги поблизу мису Еванса; вони прекрасні, особливо один, що стоїть величезною аркою, ніби чимсь пронизаний. Цікаво буде позадиратися на ці чудовиська, коли зима вступить у права.

Сьогодні розпланував на зиму серію лекцій; усі захоплені цим задумом, має бути надзвичайно цікаво обговорити так багато різних тем зі знавцями. У нас тут зібралися люди небувалого розмаїття талантів та навичок; важко навіть уявити собі товариство із настільки різношерстим досвідом. В одній хатині зібраний досвід з усіх країн та всіх кліматів! Що за пістряве зборище знань!

П'ятниця, 28 квітня

Ще один повністю спокійний день; температура -12ºF, чисте небо. Сходив до крижаних печер на глетчері на південь від мису; краса неймовірна. Понтінг зробив кілька знімків із довгою витримкою, а Райт знайшов кілька файних кристалів льоду.

Язик глетчера підходить впритул до високого уривчастого кенітового мису; він сильно потрісканий і химерним чином складається з широкого клину білого фірну (крижана порода, що складається зі взаємозалежних крижаних зерен; перехідна стадія між снігом і глетчерною кригою – І.С.) на блакитній кризі. Розломи у пилястих шарах цієї поверхні дуже загадкові; можливо, в них приховані відповіді на певні проблемні питання щодо криги.

Здається, море нарешті остаточно промерзло. Якщо якась чергова хуртовина не розчистить протоку, то про цей сезон можна сказати наступне:

бухти промерзли 25 березня;

протока промерзла 22 квітня;

протока відтанула 29 квітня;

протока промерзла 30 квітня.

Пізніше. Записи про замерзання на Гат-Пойнті:

ніч з 24 на 25; крига утворюється вдень 25-го, з розводдями;

26 – крига зійшла, протока повністю відкрита;

27 – протока очевидно замерзає;

вранці 28 – крига по всій протоці;

29 – вся крига зійшла;

30 – промерзає;

4 травня – широке розводдя вздовж берега до Касл-Року завширшки 300-400 ярдів.

Партія мала намір вийти 11-го, якби сприяла погода.

Понад Еребусом сьогодні пречудовий зразок південного сяйва, один із найгарніших, що я бачив; дійшли згоди, що після руху світла залишається червона смужка.

Субота, 29 квітня

Сходив з Вілсоном до Неприступного острова. Агломерати, кеніти і лава майже не відрізняються від тих, що на мисі Еванса. Острів має 540 футів заввишки, підійматися на його вершину доводиться по крутому схилу, всіяному рихлим піском і валунами. З вершини відкривається чудовий вид на околиці та кригу у протоці, яка, здається, сягнула вже значно далі за мис Ройдза, але має якісь зловісні тріщини поза островом.

Спустившись із пагорба, ми видерлись на прибережну кригу і виявили, що вона сильно побита з півдня: морські бризки залітали дуже високо. Цікаво, що всі тяжкі хвилі надходять із півдня, і що саме з цього напрямку захист потрібен найбільше.

На крижаних брилах з півночі спостерігається чудернацьке вивітрювання; а на снігових заметах – цікаві брудні смуги. На острові лежало чимало снігу, який, думаю, вже сьогодні вночі звідти змете. Адже з вершини ми побачили, що з півдня наближається шторм: він закрив собою Кручу і ми спостерігали, як він поглинає Чорний острів, а тоді Гат-Пойнт і Касл-Рок. Коли ми рушили додому, він поглинув і нас, з різким гуркотом б'ючись об високі скелі та розмітаючи сніг понад крижиною.

Вночі шторм ущух і небо розвиднілося знову, але дуже боюсь, що крига у протоці знову могла зійти. На заході видно зловісні чорні плями.

Неділя, 30 квітня

Як я й остерігався вночі, під ранковим світлом відкрилися страшні руйнування, яких вчорашня буря завдала кризі. З Флюгерного пагорба (66 футів) здавалося, що за островом протока не розчистилась, але після служби ми з Вілсоном пройшли до Рампи (рампа – великий насип із морени над кригою, що колись була частиною глетчера. Розташована на нижніх схилах Еребуса, на внутрішньому краю мису Еванса – І.С.) і впевнено піднялися по кризі глетчера на висоту десь 650 футів.

Побачили з цього узвишшя, як широку смугу морської криги відносило до моря, і стало очевидно, що весь водний простір від Гат-Пойнту до Тертлбеку тепер відкритий, а це означає, що нашим бідолахам на Гат-Пойнті і досі нікуди звідти не дітися.

Єдина втіха, що протока знову промерзла; але що буде далі, якщо кожна буря так розчищує море?

Цікава видалась прогулянка. По схилу глетчера можна пройти принаймні з милю, перш ніж з'являться розсілини; навряд чи вони становитимуть серйозну перешкоду для руху далі. Вид просто дивовижний, а в такий ясний день, як сьогодні, можна навіть насолодитися кількома годинами денного світла, чи радше сутінків, і гарненько все роздивитися.

Обговорили дивні кратери, якими вирізняється Рампа: вони точно утворюються частково під дією криги, а частково під дією вивітрювання. Цікавлять нас ополонки та різноманітні форми гранул льоду.

Вночі роздавали імена всім хоч трохи значимим місцям в наших околицях.

Вівторок, 2 травня

Вчора було тихо. Вранці запустили кулю, але вона встигла піднятися тільки на милю, перш ніж прилад від'єднався (повільним ґнотом).

По обіді пішли з Боверсом та його поні підібрати прилад, який впав недалеко від берега у південній затоці. Пройшли повз Неприступний острів. Крига за полем айсбергів зміцніла, вже дюймів 14 чи й більше, але за островом досі залишаються свіжозаморожені ополонки.

Увечері Вілсон відкрив цикл лекцій доповіддю на тему "Летючі птахи Антарктики". Враховуючи обмеженість теми, дискусія видалась цікавою. З усього обговореного найбільше захопило питання пігментації.

Чи відсутність пігменту означає, що у тварин немає запасу енергії? Чи це покращує ізоляційні характеристики волосся або пір'я? Чи тварина, зодягнена в біле, віддає менше внутрішнього тепла? Найцікавіший приклад полярного забарвлення – збільшення частки альбіносів серед гігантських буревісників, що мешкають у високих широтах.

Сьогодні вперше зіграли у футбол; здійнявся міцний південний вітер, який допоміг моїй команді здобути перевагу в три голи.

Цей вітер повернувся вдень при ясному небі, то дужчаючи, то слабшаючи, а під вечір і зовсім ущух. По обіді я помітив загрозливе розводдя за островом, які сягають далеко на південь.

Дуже боюсь, щоб воно не перетнуло шлях нашим поні з Гат-Пойнту. Дочекатись не можу, коли тамтешня партія повернеться; а тепер, коли язик глетчера зник, починаю сумніватися, чи море взагалі колись візьметься міцною кригою на південь від нас.

Середа, 3 травня

Ще один тихий день, гарний і ясний. Вілсон і Боверс узяли кількох собак для санної прогулянки. Сам пройшовся по кризі північної затоки; там чимало тріщин та торосів, товщина криги всюди різна – наслідок впливу припливів та вітру на тонкі пласти льоду; новоутворені розводдя вкриті свіжою 4-дюймовою кригою.

Температура і далі висока, вчора не падала нижче -13ºF, за такої тихої погоди і такого ясного неба вона мала б бути значно нижчою. Останнім часом помічаємо дивний факт: за спокійної погоди зазвичай є різниця у 4-5 градусів між температурою в хатині і температурою на Флюгерному пагорбі (64 фути), при чому на пагорбі вона вища. Це так звана інвертована температура.

Коли я повернувся з прогулянки, небо на півдні потемніло, а пізніше звідти надійшли шаруваті хмари – це було десь о 5 вечора. Близько сьомої здійнявся помірний північний вітер. Він ніби попереджав про вітер із півдня, а близько дев'ятої справді перемінився на південний і дув поривами, 25-35 миль/год. Чим це обернулося для протоки, нам поки що не видно, але боюсь, що крига знову де-не-де розійшлася. По опівночі вітер ущух так само раптово, як і здійнявся.

Увечері Сімпсон прочитав нам першу лекцію з метеорології, тема – "Вінці́, гало, райдуги та полярні сяйва". У нього неабиякий дар до пояснень і за якусь годину я дізнався у нього про ці явища більше, ніж від усіх попередніх учителів.

Зробив кілька нотаток щодо кожного з цих явищ.

Вінці́

Внутрішнє кільце, від білого до коричневого, називається "ореол"; на додачу інколи зовні видно два-три кільця заломленого світла. Зумовлене дифракцією світла навколо крапель води або кристалів льоду; діаметр кілець обернено пропорційний розміру крапель або кристалів; якщо розміри різні – утворюється ореол без кілець.

Гало

Зумовлене заломленням крізь кристали льоду та відбиттям від них. У зв'язку з цим передусім слід відзначити гексагональний та тетраедральний типи кристалізації; потім – незліченна кількість форм, яких ці кристали можуть набувати, і розломів між ними: дві форми переважають – пласкі та голча́ті; вони падають крізь повітря, займаючи визначені позиції: пласкі падають, горизонтально коливаючись узад-вперед, голкові швидко обертаються по довшій осі, яка залишається горизонтальною.

Для ілюстрації Сімпсон показав чудові експерименти; заломлення світла крізь кристали за таких обставин пояснює утворення численних складних гало – таких, як ми бачили на Великому Бар'єрі – і звертає увагу на кути заломлення 32º (насправді менше кільце гало утворюється при заломленні променів під кутом 22º; тут у Скотта помилка – І.С.) і 46º, які визначають радіуси внутрішнього і зовнішнього кілець, розташування паргелію (паргелій – один з видів гало, виглядає як світла райдужна пляма на рівні сонця (або дві плями обабіч від сонця на однаковій відстані від нього), яку називають "облудне сонце". Подібне явище із місяцем називається параселен і, відповідно, "облудний місяць" – І.С.), зенітних дуг тощо.

Необхідні подальші виміри; наприклад, стовпів світла від паргеліїв, та дослідження кристалів льоду. (Запис про кристали льоду з поверхні Бар'єра.)

Райдуги

Зумовлені відбиттям від крапель води і заломленням крізь них, кольори відрізняються, залежно від розміру крапель: чим менша краплина, тим світліший колір і ближчий до фіалкового краю спектру – значить, у білих райдугах, як тих, що можна побачити на Бар'єрі, дуже маленькі краплі.

Подвійні райдуги: діаметри мають бути 84º і 100º – знову ж, через закони заломлення; кольори: внутрішня – червоний назовні, зовнішній – червоне всередині, тобто червоні йдуть разом.

Хотів побачити більше райдуг на Бар'єрі. У цьому відношенні гарну райдугу бачили тут у лютому на північному заході. У звітах мають бути вказані кольори та відносна ширина смужок кольорів.

Веселкові хмари

Ще не зрозуміло; необхідні спостереження, особливо щодо кутової відстані від сонця.

Північне сяйво

Без сумніву, найчастіше і найяскравіше у роки найбільших сонячних плям; це ставить під сумнів зв'язок із сонцем.

Зазначене потребує підтвердження:

арка – центр арки у магнітному меридіані;

стовпи – утворюються в напрямку падіння голчатих;

смужки та завіси з завитками – не зрозуміло;

вінці – утворюють з'єднані стовпи.

Необхідні зауваги щодо руху та напрямку руху: видимі кольори – червоний і, можливо, зелений – передують руху або супроводжують його. Інколи сяйва супроводжуються магнітними бурями, але не завжди; і навпаки – загалом це серйозні ознаки якогось зв'язку – можливо, спільна залежність від якогось третього чинника. Явище також пов'язане формою із магнітними лініями навколо Землі. (Цікавий очевидний зв'язок між спектром полярного сяйва і спектром важкого газу аргону. Може бути збігом.)

Висловлюють дві теорії.

Арреніус. Бомбардування дрібними зарядженими частками із Сонця, що збираються у магнітному полі Землі.

Біркеленд. Бомбардування вільними негативними електронами, що збираються у магнітному полі Землі.

Експериментально показано, що дрібні краплини води відбивають світло.

Експериментально показано, що йони утворюються висушеним кальцієм, що міститься на Сонці.

Професор Штермер зібрав чимало матеріалу, який свідчить про зв'язок явища із лініями магнітної сили.

Четвер, 4 травня

З малої висоти Флюгерного пагорба (64 фути) неможливо визначити, чи зрушила крига у протоці після вчорашнього вітру. Море промерзле, але після дванадцяти годин тихої погоди це зовсім не дивно. Крига на вигляд якась темна, але останнім часом через погане освітлення це звична річ; снігу випало і нанесло небагато, а крижані квіти – рідкісні і сильно розкидані.

Сьогодні знову чудово награлися у футбол – вправа надзвичайно приємна і зігрівальна. Аткінсон – найкращий гравець із великим відривом, але Гупер, п.о. Еванс і Крін теж молодці. Знову весь день було тихо.

Пройшовся по морській кризі за айсберг у формі арки; за пів милі після нього крига всього 4 дюйми завтовшки. Думаю, вона тут утворилася вже після вчорашнього вітрюгану, тобто не більше, як шістнадцять годин тому.

Таке швидке замерзання – обнадійлива ознака, але стрімке танення криги під південним вітром – якраз навпаки.

Дочекатися не можу, коли наші люди повернуться з Гат-Пойнту, особливо заради обох поні; за такої частої тихої погоди у них там немає бути проблем із підтримкою запасів ворвані, відсутність якої може бути їхнім єдиним клопотом.

Нова крига, по якій я гуляв, неймовірно слизька і зовсім не має сольових відкладень. Думаю, це ще одна ознака швидкого утворення.

Продовження чекайте на нашій сторінці вже за тиждень.

Більше про експедицію Роберта Скотта читайте на сторінці Полярний щоденник капітана Роберта Скотта у Фейсбук.

Приємного читання!

N.B. Текст оригіналу перебуває у суспільному надбанні. Права на текст перекладу застережено.