Пам’ять про трагедію не може бути приватизовано

Звернення Ініціативної групи “Першого грудня” щодо небезпек, пов’язаних із реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” .

 

3-го вересня 2020 року у газеті "День" було опубліковано Звернення українських євреїв до громадянського суспільства в Україні.

Підписанти листа звертали увагу української громадськості на небезпеки, пов'язані з реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ). Як стверджують автори звернення, "цей проект запропоновано та фінансується російськими мільярдерами". Тому є небезпека, що він "стане потужним знаряддям російської пропаганди".

Ще раніше, у травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики, політики, дипломати, філософи, освітяни, науковці, журналісти, митці, громадські діячі.

У ньому також було звернено увагу на те, що МЦГБЯ створено "з ініціативи та коштом російських бізнесменів" – а це є вкрай тривожним фактом у часи військової та гібридної агресії Росії проти України.

Ми, представники Ініціативної групи Першого грудня, поділяємо занепокоєння авторів Звернення українських євреїв. Ми також підписали Звернення української культурної та наукової спільноти і поділяємо його зміст.

Ми вважаємо, що проєкт, у якому є гроші російських мільярдерів, у час війни, яку веде Росія проти України, не може вважатися безстороннім.

Ми також вважаємо, що культура та політика пам'яті є невіддільною частиною суверенітету та суб'єктності України. Суверенітет і суб'єктність залежать не тільки від того, наскільки добре захищаються кордони країни. А й від того, чи здатна вона захищати свій культурний та інформаційний простір. 

На жаль, сьогодні Україна є мішенню як військової, так і інформаційної агресії з боку Російської Федерації. Елементами цієї агресії є різноманітні спроби нав'язати Україні:

  • політичний устрій (зокрема, зміни до Конституції, "особливий статус", федералізацію і т.д.),
  • інформаційний порядок денний (через роботу цілої мережі проросійських "медіа", зокрема телеканалів, сайтів, телеграм-каналів, троль-армій)
  • культурно-історичну пам'ять (зокрема, через поширення російських версій подій Другої світової війни)

Україна, як і кожна суверенна держава, не може допустити, аби хтось інший – а тим більше держава-агресор або бізнес, пов'язаний з державою-агресором – втручався в її суверенітет та вирішував замість неї, які кордони їй мати, яку конституцію приймати, який політико-адміністративний устрій вона матиме та яку культурно-історичну пам'ять формуватиме.

Ми знаємо, що окрім проєкту Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" в Україні ще з серпня 2015 року розпочався проєкт концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, що її підготували українські історики за дорученням Кабінету Міністрів України.

Він може бути відкритим до інших партнерів, зокрема й для приватної спонсорської участі ззовні – але саме він має бути центром меморіалізації трагедій Другої світової війни, зокрема трагедії Бабиного яру та інших трагічних подій Голокосту в Україні.

Пам'ять про трагедію не може бути приватизовано. Тому реалізація приватного проєкту, у якому є гроші російських мільярдерів, без контролю з боку держави, єврейської спільноти в Україні, українського гуманітарно-історичного середовища, ми вважаємо порушенням культурно-історичної суб'єктності України – так само, як незаконна анексія Криму Росією та війна на Донбасі є порушеннями її політичного суверенітету.

Читайте також: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

Ми закликаємо українське суспільство проявити свою небайдужість до цієї проблеми. Це частина нашої української історії і традиції, що є основою сучасної української політичної нації. Це є також основою культури пам'яті нашого суспільства.

Ми будемо невтомно звертатися до всіх відповідальних за політику пам'яті посадовців з вимогою дотримуватися державного інтересу у цьому питанні та всіх інших рішеннях.


Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків

Василь Ільницький: Про єврейський Голокост, мадярський нацизм та нашу історичну пам'ять

27 січня міжнародна спільнота вшановує пам'ять жертв Голокосту. Серед монументальних скульптур Ужгорода є і скромний пам'ятник жертвам Голокосту. На інформаційній таблиці розмістили короткий напис: "У пам'ять про жертв Голокосту, які були вивезені із Закарпаття. Встановлено Урядом Угорщини за сприяння м.Ужгорода. 2016". І сам пам'ятник, і скупа інформація на ньому, спонукають до роздумів: хто саме, коли, куди, у якій кількості вивозив людей, а головне - яка доля була вготована жертвам примусової депортації, бо про це тут жодного слова!

Олександр Сапронов: Про 60 мільйонів росіян імені Трампа та українську історичну шизофренію

З одного боку, ми всіляко заперечуємо будь-яку суб'єктність УРСР та українців у Радянському Союзі, говорячи про "радянсько-російських окупантів", з іншого ж – коли Трамп щось ляпне, всіляко намагаємось довести, що УРСР в контексті Другої світової таки мала суб'єктність.

Юрій Юзич: На війні загинув пластун та ОУНівець Костянтин Жук

У травні 2024 року, прикриваючи відхід побратимів у Вовчанську Харківської області, загинув командир штурмових підрозділів полковник Костянтин Жук.

Богдан Панкевич: Подія, яка засвідчила силу і зрілість громадянського суспільства. Спогади учасника Ланцюга Злуки

35 років тому 21 січня 1990-го відбувся грандіозний Ланцюг Злуки "Українська Хвиля" - живий ланцюг Львів-Київ. Присвячений вшануванню Акта Злуки 22 січня 1919 року. В часи СРСР це була наймасовіша акція протесту проти комуністичного режиму і свідчення про єдність українців. Зараз важко повірити, що все це вдалося організувати громадським активістам під проводом Народного Руху України без жодних засобів комунікації. Але близько мільйона людей взялися за руки і з'єднали обидві українські столиці.