Від бійок до масок. Як сто років святкували головне робітниче свято у Кропивницькому
Перше травня державним святом та вихідним днем в Україні проголосила Центральна Рада. За Гетьмана на святі скандалили через прапор та гасла. При комуністах - примусово ходили на "демонстрації" з портретами членів політбюро ЦК КПРС. А за нацистів - отримували додаткові порції картоплі та пива
В УНР 1 травня було державним святом. Вперше в незалежній Україні його мали відзначити у 1918 році. Та свято для лідерів Центральної Ради зіпсував державний переворот Гетьмана Павла Скоропадського. Гетьман ліквідував соціалістичний напрям розвиток української державності. Та саме свято 1 травня не скасував. Вихідний день залишився.
У Єлисаветі соціалістичні партії та робітничі організації провели демонстрацію. Коли хода підійшла до міської управи, на якій майоріли червоний та синьо-жовтий прапори, із натовпу пролунав вигук: "Да здравствует красное знамя!". Відразу ж полетіла відповідь від іншого учасника: "Нехай живе Україна!". Між учасниками ходи розпочалися конфлікти.
Після першого травня червоний прапор в Єлисаветі протримався поряд з синьо-жовтим недовго. Осавул Гриценко, як представник гетьмана, помічник повітового коменданта Єлисаветграду, надіслав вимогу до міського голови Крамаренка зняти червоний прапор до 17:00 30 червня 1918 року.
У відведений час прапор не був знятий. Тому Гриценко наступного дня зняв прапор власноруч. Міська дума не пішла на конфлікт з Києвом та продовжила роботу під синьо-жовтим прапором.
1-го травня 1919 року в Єлисаветграді не обійшовся без конфліктів. Місто було зайняте отаманом Никифором Григор'євим.
"Під час демонстрації на Дворцовій та Великій Перспективній у відповідь на привітання парткому й радянського виконкому григор'євці раптом стали гукати: "Слава Україні!".
Після демонстрації повстанці захопили телефонний та телеграфний зв'язок, розігнали приміщення НК, парткому, штабу комуністичного батальйону, продзагону та більшовицький військовий комісаріат".
В 1920 році більшовики з третьої спроби таки утвердилися на довший час на українських теренах. Але першотравневі свята не всюди пройшли за їхнім сценарієм.
Зокрема, військовий комендант Єлисавету Іван Калько під час святкування 1-го травня 1920 р. перебував у Добровеличківці. Спогади від святкування, організованого місцевими освітянами, в нього залишилися не найкращі! Такого знущання над комуністичною ідеологією він явно не очікував. Та ще й у такий день:
"1-го мая будучи в кратковременном отпуске в Добровеличковке, Липняжке и др. сёлах предусмотрел много недоброжелательного. Можно сказать, чуть ли не сплошь и рядом учителя в данных сёлах явные контрреволюционеры.
Например, в день праздника Тараса Шевченка раздавали книжечки ученикам "Життя и праця батька Украины Семена Петлюры" с его "малюнком", где явно выступали за самостийную Украину и против московских комиссаров, что было обнаружено, в наказе отстаивать самостийную национальную Украину…
Во время празднования первомайского праздника – всецело праздник был проведён на самостийных началах при двух желто-блакитных флагах, которые носила Добровеличковскачя освита и некоторые из учителей…
Как у семинаристов, так и у гимназистов на груди были приколоты желто-голубые банты. Почему приходилось и на следующий день ещё снимать таковые банты с проходивши… На что имеется вещественное доказательство – протокол, поданный в партком Елисаветграда".
Але й на цьому звіт Івана Калька про перебування в Добровеличківці не завершився. Він вирішив оглянути семінарію і знову був неприємно здивований: "Обходя классы я нигде не обнаружил портретов вождей революции кроме киотов и икон, стоящих и висящих по стенам".
Дійсно, директору семінарії, якого більшовик Калько згадав у звіті як "добродій Задєрака", важко було замінити зображення святих обличчями атеїстів, войовничих безбожників.
Проблеми з патріотичним директором Задеракою виникли навіть під час першотравневих танців:
"Во время нахождения красноармейской воинской части в Добровеличковке на вечере в семинарии некоторые ученицы отнеслись к военкому 461-го полка с добродушием, на что голова семинарии сделал публичное порицание ученицам, спросив какое они имели право танцевать с коммунистом-красноармейцем…."
Іван Калько зробив висновок про негативний вплив Задераки на свідомість мешканців Добровеличківки: "явно и понятно, что если пример будет подавать учитель, то что же будут говорить крестьяне…".
Доля Задераки – сміливого та патріотичного директора Добровеличківської семінарії невідома. А от його колега, директор Глодоської гімназії Нечипоренко, опинився в Єлисаветградській в'язниці. Зокрема, про нього згадував Юрій Горліс-Горський у книзі "Холодний Яр", коли описував там своє перебування.
Тим часом більшовики приборкали опір повстанців та окупували терени Центральної України в 1921-1922 рр. Тому наступні святкування відбувалися вже під червоними прапорами.
Перше травня вони перетворили на квазірелігійне комуністичне свято з усіма його псевдо релігійними атрибутами. Насамперед воно повинно було витіснити Паску та інші релігійні символи.
Тому Святу Трійцю замінили трійцею комуністичною: Марксом, Енгельсом, Леніним! Святу трійцю мали також нагадувати гасла: "Мир! Труд! Май" та "Ленин! Партия! Комсомол!".
Ікони замінили портретами вождів, а хресні ходи демонстраціями до комуністичних свят: 1 травня та 7 листопада.
Ці паради – комуністичні хресні ходи мали нагадувати людям про те, що так вони наближають комуністичний рай – комунізм, який на відміну від справжнього Раю таки буде побудовано на Землі.
Ну, спочатку на 1/6 частині суші, а потім вже на всій планеті. Герб СРСР із зображенням земної кулі прозоро натякав на це. А щоб громадяни остаточно їм повірили молитву замінили гімном СРСР, яку всі повинні були знати як "Отче наш…".
Скріпити віру в комуністичний рай мала віра в вождя Леніна, який був тепер замість Бога, та поклоніння його нетлінним мощам в мавзолеї, куди треба було здійснювати паломництво! Згодом з'явилися і свої мученики в боротьбі за "комуністичну віру" – Павлік Морозов.
Така квазірелігія активно впроваджувалуся в мізки громадян протягом 1921–1941 рр. Про справжній зміст цього свята – боротьбу за права трудящих забули. В 1940 р. збільшили робочий тиждень до 7 днів.
Частину зарплати відбирали махінаціями з облігаціями держзайму. Ще регулярно за проханням трудящих підвищували ціни на продукти харчування.
22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна, яку комуністи відразу квазірелігійно оголосили "Священною"! Переслідування священників цьому не завадило, закриття та руйнування церков також.
Нагадую, що одним із завдань другої п'ятирічки (1933 – 1937 рр.) мала бути остаточна ліквідація всіх храмів на теренах СРСР. Комуністи навіть охрестили її безбожною, але з цією фортецею вони не впоралися. Таки були твердині, які не змогли взяти більшовики!
Наступ Вермахту в 1941–1942 рр. був успішним. Тому два наступні першотравневих свята мешканці Кіровограда, названого на честь Кірова, "комуністичного апостола", а згодом "мученика", насправді ж організатора Голодомору 1932 – 1933 рр. , як ініціатора впровадження Закону про п'ять колосків, зустріла під владою нацистів.
Для націонал-соціалістів Перше травня теж було святом. Щоправда, параду не було. А так - все нагадувало День солідарності трудящих за СРСР. Краєзнавець Іван Петренко в книзі "Нацистський окупаційний режим на Кіровоградщині 1941 – 1944 рр." дослідив як святкували День солідарності трудящих при німцях у 1942 та 1943 рр.:
"Як свої нацисти проголосили деякі пролетарські свята. Так у переддень Першотравневих свят кіровоградська міська управа повідомила, що робочий час на всіх підприємствах та установах скорочується на 2 год. 30 хв., а 2 і 3 – травня – вихідні! Зрозуміло звідки в міській управі з'явилася така ініціатива – Першотравень як робітниче свято відзначалося націонал–соціалістами регулярно та помпезно. Тож і Кіровоград належним чином готувався до нього".
Ця підготовка дуже нагадувала Першотравень при іншому окупаційному тоталітарному режимові – радянському. Вільний час мешканці міста мали використати з "користю". Їм було наказано здійснити прибирання на підприємствах, подбати про фасади будівель і навіть прикрасити їх … червоними прапорцями!
Щоправда, зі свастикою. Червоний колір був основним на прапорах у комуністів та нацистів. Отже, людей запрошували взяти участь у своєрідному нацистському суботнику.
В 1943 році Першотравень на окупованих нацистами теренах відбувся з покращенням умов його святкування для робітників. Особисто Еріх Кох підписав розпорядження, яким Перше травня знову оголошувалося вихідним днем.
В цей день на всій території Рейхскомісаріату "Україна" урочисто святкували День солідарності трудящих. У цей день працювали тільки лікарні, установи зв'язку та магазини. За неробочий день, який припав на свято Міжнародної солідарності трудящих, всім робітникам і службовцям виплатили одноденну заробітну плату згідно тарифних ставок.
Тим, хто цього дня все-таки працював, призначили премію в 100 % від посадового окладу. Також на 1 травня з нагоди свята в Кіровограді в заводських їдальнях робітникам приготували непогані святкові обіди: кожному робітникові відпустили по 1 кг страви з картоплі та по 0, 5 пива.
Як бачимо, що турботу про окуповане населення нацисти виявили набагато краще за своїх попередників комуністів!
Перше травня 1944–1945 рр. мешканці Центральної України відзначали вже під владою СРСР. Згадок про святкові картоплю та пиво в архівах не виявлено. Проте паради тривали й надалі.
За легендою жертвою однієї такої комуністичної ходи стала скульптура Аполлона на вулиці Дворцовій. Кажуть, що оголений чоловік дуже смішив учасників ходи, які несли портрети вождів комунізму і це неабияк дратувало партійних босів області.
Спочатку Аполлона прикрили гербом СРСР, який нагадував трудящим, що невдовзі комунізм переможе на всій Землі. А потім прибрали, напевне, зі словами: "від гріха подалі".
Офіційні першотравневі заходи тривали протягом всього існування СРСР й відбувалися, як правило, в добровільно-примусовій формі. Навіть аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 році не стала перешкодою комуністам для проведення масових заходів.
Лише з розпадом СРСР демонстрації поступово втрачали примус та масовість. Паска повернулась.
1 травня 2020 року теж увійде в історію як найменш масове за кількістю учасників у формі пікніків зі згадкою про коронавірус, пандемію, карантин, забороною масових заходів та захисні маски, які люди носитимуть замість прапорців.
