Що відомо про великодні традиції у родині Косачів

Оскільки гастрономія не була культом у Косачів, у родинному епістолярії про культуру їхнього харчування зафіксовано найменше відомостей і майже не збереглося кулінарних приписів, якими вони послуговувалися у приготуванні наїдків. Здебільшого страви готували наймані кухарі.

Великоднє привітання Ользі Косач і Михайлові Кривинюку від приятеля. Дата невідома
Великоднє привітання Ользі Косач і Михайлові Кривинюку від приятеля. Дата невідома
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА

Зі спогадів Ізидори Косач-Борисової знаємо, що на Великодні свята готувалися традиційні українські страви, характерні для полтавського і поліського регіонів.

Дочка Ольга згадувала, що мама домашнє господарство не провадила, але "ex tempore" могла спекти чудову паску "бабущину", тобто за приписом Єлизавети Драгоманової.

Сама ж Олена Пчілка напередодні Великодня 1889 р. у листі до сина писала, що "вагітна кухарка Кася залишила Косачів, а нового кухаря Шимон (управитель маєтку – Т. С.) ще не привіз з Ковеля".

І тому Ольга Петрівна бідкалася, що "паску якусь там здолаємо спекти за помічею книжки, та й бужанини намаринуємо, – а решта якось то буде! Ще таки й Лесі спечемо паску, та одвезеш їй".

Великодня листівка Ользі і Михайлові Кривинюкам від Людмили Драгоманової з Києва у Прагу. 1903 р.
Великодня листівка Ользі і Михайлові Кривинюкам від Людмили Драгоманової з Києва у Прагу. 1903 р.
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА
 
Великодня листівка Ользі і Михайлові Кривинюкам від Людмили Драгоманової з Києва у Прагу. 1905 р.
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА

А у листі до своєї матері писала, що пекла мереживні паски. А це вже високе кулінарне мистецтво, бо технологія випікання була надзвичайно складна. На випікання такої паски потрібно було втерти з цукром аж 140 жовтків, щоб тісто виходило прозоре, ніжне.

А який же Великдень без писанки! До альбому Олени Пчілки "Украинскій народный орнаменть: Вышивки, ткани, писанки" (1876 р. вид.) увійшло 23 зразки давніх писанок з Волині.

З листування відомо, що Олена Пчілка та її дочки майстерно писали писанки. Зокрема, перебуваючи на лікуванні в Ялті у 1898 р., Леся пише до матері, що разом із сесторю Ольгою "писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства" (малась на увазі родина господаря рентованого Лесею мешкання доктора Дерижанова).

І, звісно, Косачі обмінювалися Великодніми картками з родичами і приятелями, вітаючи один одного "Христос воскрес!" і складаючи побажання.

Для прикладу наведу лише одне Лесине привітання родині з Ялти 1898 р.: "Поздоровляю з Великоднем тебе, папу, Микося, Зорю і Дору. Чи не було б ласкаве молоде панство написати до мене по слову хоч для рокового дня – Великодня?

Моє вітання теж всім, хто мене згадає".

Вітальна листівка для Лесі від сестри Ольги і Михайла Кривинюка, адресована з Києва в Каїр. 1910 р.
Вітальна листівка для Лесі від сестри Ольги і Михайла Кривинюка, адресована з Києва в Каїр. 1910 р.
ДЖЕРЕЛО: БІБЛІОТЕКА КЛИМЕНТИНУМ, ПРАГА

Зазвичай картки відображали смаки адресантів.

Ще один цікавий епізод з Великодніх свят описує Олена Пчілка у спогадах про брата Михайла Драгоманова: "Везли через наше місто якихось полонених турків. Якось, на Великдень саме, що прийшовся дуже рано, напровесні, зайшли на наш куток і посідали на пригорі, на сусідньому цвинтарі, троє турків;

ми боялись їх, виглядали тільки через тин, хоч і не було чого боятись: вони сиділи такі нужденні, беззбройні, так смутно дивилися на весняну повінь... Ну, а все ж то були турки, справжні, в чалмах, у якомусь чудному вбранні; обличчя темне, очі такі чорні.

Наш тато пішов до тих бранців і закликав їх до нас у хату; казав мамі, що годиться в таке велике свято пригостити й ворогів...

На столі, по звичаю, стояли паски й багато всього їстівного; одначе турки не все могли їсти, – додержували свого закону, – тільки охоче їли паску, взяли дечого й з собою. Відходячи, говорили щось таке незрозуміле, прикладаючи руку до чола, до грудей. Острах і жаль брав нас, як дивились ми на них".

Богдан Червак: Андрій Мельник і масакра у Львові 1925 року

16 вересня 1925 року серед ночі озброєні кийками охоронці вривалися у тюремні камери, силоміць викидували на коридор в'язнів і там починали їх бити кийками. У камеру, де перебував Андрій Мельник, направили двох головорізів Бора і Стонжка, що мали садистські нахили.

Олексій Мустафін: Свідок Армагеддона

Навесні 1457 року до нашої ери в долині біля міста Мегіддо фараон Тутмос III Менхеперра – найбільший з найвідоміших нам завойовників в історії Давнього Єгипту – здобув найблискучішу свою перемогу. Цю битву вважають першою детальною описаною битвою в історії людства. І місцем останньої битви добра і зла, біблійним Армагеддоном.

Олексій Макеєв : Що таке свобода? Український переклад Берлінської промови

Цього тижня виголосив на запрошення Фонду Фрідріха Науманна ХІХ Берлінську промову про свободу. Це традиційний для Берліна захід, який відбувається прямо біля Бранденбурзьких воріт. Раніше в різні роки промовцями були, наприклад, премʼєри Естонії Кая Каллас, Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш чи колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Вперше – українець.

Антон Дробович: 10 принципів меморіалізації війни

Хоча повномасштабна війна за нашу незалежність і досі триває, проте громади, родини загиблих і суспільство загалом не відкладають справу увічнення пам'яті та збереження правди про її перебіг до закінчення бойових дій. Для багатьох це можливість зберегти гідність людей і єдиний доступний спосіб установити соціальну й історичну справедливість.