Що чекає УІНП? Бліц із кандидатами на посаду голови. ЕКСКЛЮЗИВ
Черговий етап конкурсу на посаду голови Українського інституту національної пам'яті відбувся 15 листопада. Цей етап полягав у вирішенні ситуаційних завдань кандидатами. За результатами цього етапу далі пройшли двоє претендентів.
Отже, за результами далі пройшли двоє претендентів:
Дробович Антон Едуардович. Кандидат філософських наук. Керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Доцент Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Експерт з питань культури і освіти Інституту суспільно-економічних досліджень.
Яблонський Василь Миколайович. Кандидат історичних наук. Доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.
Цього тижня співбесіди з Дробовичем та Яблонським мають відбутися у Кабміні. За їх результатом буде визначено переможця.
"Історична правда" запропонувала кандидатам відповісти на 7 коротких запитань, щоб суспільство розуміло їхнє бачення минулого, теперішнього і майбутнього Українського інституту національної пам'яті.
1. Чому я іду на посаду голови УІНП?
Антон Дробович: Хочу зробити офіційну політику пам'яті в Україні більш виваженою та ліберальною.
Василь Яблонський: УІНП - це складний і ефективний інструмент у сфері національної політики пам'яті. Вважаю, що у мене є достатньо досвіду (професійного, управлінського, життєвого) для роботи на цій посаді. У мене є команда, у мене є підтримка серед широкого кола істориків (усіх поколінь), є власне бачення подальшої роботи УІНП. Разом з тим, це серйозний особистісний виклик.
2. Три речі, які є моїми особистими пріоритетами у національній політиці пам'яті?
Антон Дробович: Результативність та зрозумілість діяльності УІНП для платників податків. Щоб інституція не сприймалася як рупор агітації, ідеологічної боротьби чи пропаганди, а стала зрозумілим для громадян інструментом налагодження суспільного діалогу та зміцнення здорової ідентичності.
Історична чесність та посилення інтелектуальної моди на критичне мислення в питаннях політики пам'яті.
Збільшення рівня інклюзивності офіційної пам'яті – докладати більше зусиль із збереження пам'яті про спільну історію українців та українських поляків, євреїв, вірмен, татар, греків, болгар та інших. Ми є дуже різноманітною політичною нацією і це має краще відчуватися в діяльності УІНП.
Василь Яблонський: Не забувати, що це Центральний орган виконавчої влади в Україні, в якої є власні національні інтереси.
Крім українців, Україну вважають своєю батьківщиною також представники багатьох національних меншин.
Бути чесним перед собою.
3. Оцініть діяльність Володимира В'ятровича на посаді Голови УІНП?
Антон Дробович: Володимир В'ятрович і його команда зробили багато роботи і дуже голосно заявили про неї. Мені подобаються далеко не всі рішення та методи, якими вони діяли. Деякі речі хочеться переробити або завершити в інший спосіб. Але слід віддати належне цим людям – це чи не перший випадок в історії української незалежної держави, коли хтось так пристрасно і рішуче здійснював гуманітарну політику. Вони мали волю, силу і чин. Чи сподобалося це більшості громадян? Щодо цього є питання.
Василь Яблонський: Володимиром була зроблена велика робота на посаді голови УІНП. Але, очевидно, що роботи на цьому напрямі ще досить багато.
4. Якою є червона лінія в українсько-польських дискусіях щодо Другої світової війни?
Антон Дробович: В усіх подібних дискусіях, на мою думку, червоною лінією є історична правда, чесність. Лише нею не можна нехтувати. Решта є значно менш принциповим.
Василь Яблонський: Визнання геноцидом трагічних подій між українцями та поляками у ході Другої світової війни. Разом з тим, важко знайти такі питання, стосовно яких не можна було б досягти компромісу, на основі взаємної поваги.
5. Чи закінчено декомунізацію?
Антон Дробович: Ні. Тут ще слід багато над чим попрацювати як в площині юридичній, так і в практичній, особливо, що стосується буденного мислення громадян.
Василь Яблонський: У частині законодавчого забезпечення, більшою мірою, так. У суспільній свідомості – ні. Не можна за 5 років здекомунізувати те, що "комунізувалось" упродовж десятиліть.
6. Чи потрібна державна політика деколонізації?
Антон Дробович: Як частина більш загальної політики формування сучасної, незалежної та успішної політичної нації.
Василь Яблонський: Так. Їй має передувати серйозна експертна та громадська дискусія.
7. Три книги з історії України, які справили на Вас найбільший вплив.
Антон Дробович: "Сказання про війну козацьку" Самуїла Величка;
"Бабин Яр" Анатолія Кузнєцова;
"Червоне століття" Мирослава Поповича.
Василь Яблонський: Це найскладніше запитання. Чимало книг заслуговують на те, щоб бути присутніми у цьому списку. Але три, так три.
"Україна. Історія" Ореста Субтельного;
"Жнива скорботи" Роберта Конквеста;
"Історичні есе. У 2-х т." Івана Лисяка-Рудницького.
