Горщики, з яких їли 3 тисячі років тому

Археологи натрапили на рідкісні артефакти в Кам'янці-Подільському

У п'ятницю, 6 вересня, археологічна експедиція, що працює у Старій фортеці Кам'янця-Подільського, знову мала кілька знахідок, які якщо й не є сенсаційними, то з сенсацією сусідують. Два цілих-цілісеньких горщики доби чорноліської культури – нечаста археологічна радість.

 

Знайшов старовинний керамічний посуд на дні господарської ями того часу співробітник експедиції Денис Шкурка, а акуратно виймав та розчищав знахідки кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Ігор Старенький.

Запитуємо його, у чому незвичність знахідок:

– Знайти цілі горщики чорноліської культури насправді не так просто, як і будь-якої іншої культури. Це досить рідкісна річ, тож нам пощастило. Принагідно хочу подякувати старшому науковому співробітнику Інституту археології Олександру Могилову. У Старій фортеці ми маємо два хронологічні шари: власне пізньочорноліський ІХ ст. до Р.Х. і жаботинського типу пам'ятки Чорнолісся.

– А як археологи визначають вік віднайдених предметів?

– У даному випадку ми робили це за орнаментальними мотивами та способом їх нанесення.  

– Два гарненьких горщики знайдено зовсім поруч з місцем, де трохи раніше цього літа були віднайдені 17 поховань ймовірно знатних містян XIII-XIV ст. та фундаменти замкової церкви. Але ж між знахідками-сусідами прірва часу?

– От тут все складно. Поховання становлять верхній горизонт, чорноліські ями лежать нижче. У сьогоднішній ямі чорноліської кульутри знесли трипільський горизонт, а чорноліську яму підрізало трішки поховання. Однозначно, стільки знахідок чорноліської культури - це вдача. Вчергове можемо говорити про наявність чорноліського городища на місці замку. 

– Чи змінює це погляди на історію фортеці? 

– Ні, не змінює. Співробітник Інституту археології Національної Академії Наук Лариса Виногродська і завідувач сектору "Музей старожитностей" Кам'янець-Подільського музею-заповідника Петро Болтанюк вже вказали на наявність чорноліського городища, тому у цьому аспекті - нічого нового.

– Експедиція скоро закінчується. Чи планується продовження наступного року?

– Поки що обережо можемо говорити про те, що так – планується і на замку, і на сусідній горі Татариски. 

Розкопки у дворі Старої фортеці Кам'янця-Подільського проводяться з липня по вересень 2019 року згідно договору між музеєм та державним підприємством "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України".

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.