Матюки не роблять з тебе москаля. Чи роблять?

Слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття.

Ну, матюкатися то матюкатися. Розгляну два питання:

1) Чи походять матюки з російської мови?

2) Чи є матюки сучасною девіацією, на противагу безматюкливій давнині?

Коротка версія:

1) Ні.

2) Ні.

Довга версія: 

Процес словотвору і міжмовних запозичень достатньо складний і багатошаровий, щоб його коротко і просто описувати в фейсбучних постах, тому за робочу умовність тут приймаємо наступне:

Обидва критерії (не російський, не сучасний) задовольняються у випадку, якщо слово функціонує в період до виокремлення староукраїнської та староросійської мов (згрубша – слово фіксується бодай у ХІІІ столітті), і/або простежується етимологічно до принаймні праслов'янської форми.

 
Такі наліпки розповсюжувала партія ВО "Свобода" у 2007 році. Виявляється, це була дезінформація - слова, які стали матюками, існують в українській мові з XII століття

Поїхали. Далі будуть матюки.

1) Бл*дь. Найочевидніше слово у нашому хіт-параді. Походить від слова блѫдъ (чит. "блонд"), яке дослівно означало "блудити", і в тому самому сенсі теж. Семантичної різниці між словами "бл*дь" і "блудниця" немає взагалі, у зміні експресії винен природний розвиток мови, а не кляті москалі.

Для перевірки можна використати польську мову, де бл*дь таки зветься курвою, а от слово błąd означає "помилка" і читається точно так само. "Блуд" у значенні помилка вживається також у деяких діалектах української

2) Пи*да. Важко говорити про спорідненість словам "песть" і подібним, але є кілька але. Це слово з аналогічною семантикою присутнє в усіх слов'янських мовах, більше того, у давньопруській мові воно також є, і функціонує там як нейтральне. Плюс етимологія виводиться до праіндоєвропейського кореня *pei-sd-, "сідалище".

Тут варто зауважити, що до певного часу вагіна вважалась частиною дупи, а ряд мов позначає вагіну і анус одним і тим само словом. Іншими словами, праформа слова "пи*да" виникла раніше за більшість слів, які я використав, аби написати цей пост.

 
Слово "п..." в записах, датованих ХІІ століттям
3) *бати. Саме через "є". Тут все просто, є праслов'янська форма *jěbati, є праіндоєвропейська форма *ojebh-, семантика в усіх випадках однакова, емоційне забарвлення, як і у випадку з пи*дою, природний історичний процес, пов'язаний, імовірно, з табуйованістю поняття. Клятімоскалі ні при чому.
4) Х*й. Найтуманніше з усіх слів. Є версія про імперативну форму "ховати", як натяк на основну дію, але вона практично безпідставна. Трубачов стверджував, що слово походить від праслов’янського кореня *XŪ, "відросток" або "пагін" і є спільнокореневим до слів "хвоя" і "хвіст".
 
Слово "є...ти" теж зафіксовано в пам'ятках XII століття

Це найменш підтверджена гіпотеза з усіх, для обґрунтування подекуди вдаються до ностратичної гіпотези (залучаючи все, від албанської до уйгурської) і таки знаходять формальні збіги, але точного доведення поки не існує, як не існує серйозного застосування наявних методів для роботи з ностратичною гіпотезою

Алсо, слова "*бати", "пи*да" та "бл*дь" фіксуються як нормативні форми від берестяних грамот ХІІ століття до деяких серйозних літературних пам'яток , а всі вони разом із "х*єм" присутні щонайменше у наддніпрянському фольклорі та зафіксовані ще у середині ХІХ століття, тобто приблизно з початком серйозних досліджень фольклору в Україні взагалі.

Є, звісно, шанс, що це все запозичення, які протоукри перейняли від протомосковинів, але будьмо чесними: якщо ви здатні в це повірити – до цього місця ви не дочитали.

Джерело: "Фейсбук" автора.

Надія Світлична: Різдво у в’язниці. Спогади Надії Світличної

Протягом свого 4-річного ув’язнення мені припало тричі святкувати Різдво в умовах Мордовського концтабору для жінок. Дух земляцтва в таборах досить міцний; особливо на свята в’язні згуртовуються за традиціями рідного краю. Ми починали готуватися до свят заздалегідь, ще з літа. Якщо комусь належалася з дому посилка, і все ж, якщо комусь дозволялося дістати ту рідкісну посилку, то для неї замовляли в родичів грамів 30-50 маку, стільки ж горіхів, сушениці, грибів. Це все добро зберігали до свят.

Юрій Юзич: Тенор хору Кошиця і ветеран Армії УНР

На фото – тенор хору Кошиця — ветеран Армії УНР Леонід Татарів. Задовго до війни він співав у хорі Свято-Михайлівськрго Золотоверхого чоловічого монастиря в Києві. А коли прийшли окупанти – зі зброєю в руках став на захист України. Один із тих, хто своїм співом зробили "Щедрик" всесвітньо відомим українським твором. І один із небагатьох учасників хору, який опісля в США зміг відчути популярність цієї української колядки.

Іван Ольховський: Гра в одні ворота

Подвійні стандарти оцінки жертв, нехтування науковими здобутками колег, нав’язування міфів. Ось що криється за благими намірами істориків-підписантів Другого польсько-українського Комюніке про пошук спільної інтерпретації подій ХХ століття, зокрема українсько-польського конфлікту на Волині.

Юрій Юзич: Міст, через який Україна програла війну

Це залізничний міст в Перемишлі через ріку Сян. Кожен, хто вивчав хочаб в загальному причини поразки України в так званій першій польсько-українській війні 1918-1919 року, неодмінно чув - залізничний міст у Перемишлі потрібно було підірвати… Бо в результаті через цей міст йшло забезпечення оточеному з усіх боків гарнізону поляків у Львові. Завдяки цьому мосту українці втратили Львів і Галичину, а опісля Україну.