"Огонёк", Суслов і жіноча ж...

Фотографія з римської Олімпіади викликала неабияке зацікавлення у секретаря ЦК КПРС Міхаіла Суслова, який відповідав за ідеологію. Він побачив у ракурсі пропаганду... формалізму. А не те, що там насправді було знято)

21 грудня завершив свй 95 літній земний шлях радянський та ізраїльський фотограф, зірка світової спортивної фотографії Лев Бородулін. Він працював у журналі "Огонёк" (Москва), в 1973 році переїхав жити до Ізраїлю.
Пам`ятаю, як за радянських часів, у вузькому дружньому колі метри радянської фотографії частенько згадували Льва. І як талановитого фотографа, і як людину, що відважилася пробити радянську "жалізну завісу".
Звісно, на офіційне згадування його імені у ті часи було накладено табу.
Borodulin Collection публікує зараз спогади про Бородуліна. Ось невеликий фрагмент з них, присвячений одній фотографії:

"... Но, даже спортивная тематика была не до конца избавлена от внимания цензуры. Сильно скандальным снимком Льва Бородулина стал "Прыжок с вышки". Фотография украсила обложку "Огонька", посвященную Олимпиаде 1960 года в Риме.

На следующий день газета "Правда" вышла с разгромным письмом "читателя", под этим прикрытием от имени народа, главный идеолог страны Михаил Суслов выразил возмущение на неожиданный и вызывающий для того времени ракурс взгляда фотографа.

"Читатель" товарищ Суслов, который однажды поутру, решив полистать периодическую печать, увидел на обложке уважаемого советского изданиядевушку, летящую с вышки.
Поскольку Бородулин фотографировал спортсменку чуть выше высоты ее полета, то девушка вышла на фото не в профиль, не анфас и даже не боком, а самым натуральным советским задом.
 

Он разнес в пух и прах манеру съемки фотографа, обвинив в формализме, обозвал снимок „летающей ж…" и раскритиковал за формализм.

За Бородулина вступился тогда главный редактор журнала Анатолий Софронов, взяв всю вину на себя, а много лет спустя тот самый снимок был продан на аукционе Sotheby's за 3 793 доллара.

Рассказывали, что в 2003 году на выставке приуроченной к 80-летию автора, посетители совсем не интересовались у консультантов особым бородулинским подходом к фотографии, не спрашивали даже о стоимости этих фотографий, а на входе задавали билетерше один и тот же вопрос: "А ж… будет?".

На что билетерша уже привычно отвечает: "Конечно, будет, куда же без нее".

"Ж…" – это, пожалуй, самый известный и дорогостоящий снимок".

Віталій Мельничук: Перші демократичні парламентські вибори

Одинадцять років Україна чинить опір російському агресору. Цей опір - продовження віковічної національно-визвольної боротьби Українського народу з московським імперіалізмом. Одним із етапів цієї боротьби були історичні події кінця 1980-х – початку 1990-х років, коли Український народ зумів зорганізуватися та перемогти сильніший за себе Московський тоталітарний режим Союзу РСР.

Андрій Савчук: Церква, у якій черпав натхнення Параджанов

Коли Параджанов готував декорації для свого легендарного фільму "Тіні забутих предків", то, мабуть, навіть не підозрював, що рятує частину сакрального спадку від знищення. Йдеться про ікони зі старої дерев'яної церкви на Гуцульщині. Їх режисер забрав на зйомки, але так і не повернув. Як показав час – на краще. Бо храм через півтора десятиліття згорів дотла.

Володимир В'ятрович: Rigonda

Офіційне радіо (неофіційно зване "брехачем") безперестанно розповідало про неіснуючі успіхи, час-до-час розбавляючи монотонну мову дикторів офіційною совєтською попсою чи іноді класикою. І тільки Rigonda здатна була привносити в цю інформаційну сірість трохи нелегального кольору Заходу. Це дивне слово (яке я тоді не міг, ані вимовити, ані прочитати) прикрашало собою великий радіоприймач на чотирьох ніжках.

Юрій Юзич: Степан Фіґура - сотник "Карпатської Січі", замордований мадярами

Сьогодні мало хто знає, що «Карпатська Січ» в березні 1939 року чинила спротив не лише угорським, але й польським окупантам. І лідером цього спротиву був чоловік із фото - Степан Фіґура.