Фейк: як хорватський генерал Готовіна став "українцем Червенком"

Після перемоги хорватських футболістів над російськими, а також резонансного "Слава Україні!" від Домагоя Віди український сегмент соцмереж захлиснула нова хвиля "хорватоманії".

Після перемоги хорватських футболістів над російськими, а також резонансного "Слава Україні!" від Домагоя Віди український сегмент соцмереж захлиснула нова хвиля "хорватоманії".

Один із найпоширеніших її проявів — паралелі між війною на Донбасі та боротьбою Хорватії за незалежність у 1990-х роках. Проводячи ці паралелі, користувачі Інтернету часто не перевіряють інформацію, що призводить до поширення (ймовірно, ненавмисного) фейків.

Ось така картинка 8-9 липня набрала сотні поширень у "Фейсбуці". Те, що написано про посаду Звонимира Червенка під час відновлення хорватською армією територіальної цілісності країни — правда.

 

Але, по-перше, версія про українське походження генерала є як мінімум сумнівною. Сам Червенко казав про свої чеські корені — його прапрадід переїхав з Чехії на Балкани.

Справжнє прізвище предка військового — Червенка, і вже пізніше закінчення трансформувалося і стало схожим на українське. Ймовірно, така фонетична подібність і спричинила появу версії, що "Червенко наш".

По-друге, на фото зображений не Червенко, а інша ключова постать війни Хорватії за незалежність — генерал Анте Готовіна.

До речі, самому Червенку тоді було під 70 — і він навряд чи міг виглядати так, як на знімку. Нижче — його справжнє фото.

 Генерал армії Звонимир Червенко 

Олена Полідович, Микола Бривко: Сторінками Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У колекції Заповідника, з-поміж інших артефактів, зберігається фрагмент жіночого гребінця з написом «М. В. Нога», що слугував для фіксації жіночої зачіски.

Аліна Михайлова : Новій армії - нові ритуали. Без алкоголю

Війна — це дисципліна, ясний розум і сила волі. І ті, хто обирає деградацію, не мають права бути тут. Бо їхня слабкість — це чиясь смерть. Якщо хочеш вшанувати брата — будь сильним, тримай голову ясною і зроби все, щоб його жертва не була марною.

Віталій Яремчук: Чи заважає тягар історії українсько-польському порозумінню?

Рефлексії з приводу «Другого польсько-українського Комюніке».

Юрій Юзич: Дні київського терору. Документальний фільм 1919 року

Німеччина передала міністру закордоних справ 9 історичних фільмів про Україну. Серед художніх - один документальний. Про звірства більшовиків у 1919 році в Києві та Харкові.