Фейк: як хорватський генерал Готовіна став "українцем Червенком"

Після перемоги хорватських футболістів над російськими, а також резонансного "Слава Україні!" від Домагоя Віди український сегмент соцмереж захлиснула нова хвиля "хорватоманії".

Після перемоги хорватських футболістів над російськими, а також резонансного "Слава Україні!" від Домагоя Віди український сегмент соцмереж захлиснула нова хвиля "хорватоманії".

Один із найпоширеніших її проявів — паралелі між війною на Донбасі та боротьбою Хорватії за незалежність у 1990-х роках. Проводячи ці паралелі, користувачі Інтернету часто не перевіряють інформацію, що призводить до поширення (ймовірно, ненавмисного) фейків.

Ось така картинка 8-9 липня набрала сотні поширень у "Фейсбуці". Те, що написано про посаду Звонимира Червенка під час відновлення хорватською армією територіальної цілісності країни — правда.

 

Але, по-перше, версія про українське походження генерала є як мінімум сумнівною. Сам Червенко казав про свої чеські корені — його прапрадід переїхав з Чехії на Балкани.

Справжнє прізвище предка військового — Червенка, і вже пізніше закінчення трансформувалося і стало схожим на українське. Ймовірно, така фонетична подібність і спричинила появу версії, що "Червенко наш".

По-друге, на фото зображений не Червенко, а інша ключова постать війни Хорватії за незалежність — генерал Анте Готовіна.

До речі, самому Червенку тоді було під 70 — і він навряд чи міг виглядати так, як на знімку. Нижче — його справжнє фото.

 Генерал армії Звонимир Червенко 

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.