6 червня 1918

"Калинівка"-1918. Як вибухало сто років тому

Вибухи на артилерійських складах під Вінницею – не перші в історії Україні. Різного роду надзвичайні ситуації на артилерійських складах ставалися відколи з'явились ці сховища. Але сто років тому жертв було значно більше.

Найбільш "урожайним" на вибухи та пожежі в Україні став 1918 рік. У останній рік Великої війни у нашій країні двічі кардинально мінялась влада.

Київ на короткий час захоплювали більшовики. За цей час вони встигли винищити кілька тисяч його мешканців.

Грушевський пережив відставку та спробу замаху. Петлюра потрапив до в'язниці, невдовзі вийшов з неї та за деякий час в'їхав до Києва на білому коні.

Того року зафіксовано щонайменше три випадки вибухів на військових складах — 6 червня 1918 року у Києві, 31 серпня – в Одесі, 13 вересня – у Керчі.

Київ

Найбільшим і найтрагічнішим був вибух на Звіринці у Києві.  

О 10 ранку 6 червня у Києві пролунав вибух. В Університеті св. Володимира повилітали шибки, на Хрещатику пішоходи попадали на хідники від потужної вибухової хвилі.

Хмара від вибуху над Києвом 

Вмить над далекою і бідною околицею столиці – Звіринцем – з'явилась хмара пилу. Невдовзі виявилось, що вибухнули артилерійські склади з понад 2 мільйонами снарядів.

Від їх детонації загинуло близько 200 осіб, 1000 отримала поранення. 900 будинків були повністю знищені.

 Снаряди після припинення вибухів

Величезна кількість киян, здебільшого незаможних, залишились без житла.

І уряд, і місцева влада спрацювали гарно – гроші виділено, допомога організована, вода, їжа, одяг були надані постраждалим.

Пересічні громадяни також відгукнулись на біду. У тогочасних газетах можна зустріти довгі списки жертводавців.

 Роздача їжі постраждалим від вибухів на Звіринці

Кияни масово і самостійно евакуювалися у навколишні дачні селища – Святошин, Кончу-Заспу, Пущу-Водицю.

Потяги та приміські трамваї були переповнені. На щастя, були літні вакації, і у багато хто уже орендував заміські будиночки.

 Німці знімали вибух з аероплану

Про київські вибухи було знято три фільми: "Катастрофа у Києві" та "Катастрофа на Звіринці (місце катастрофи на Звіринці у Києві)" та "Київська катастрофа". Згодом вони демонструвались у кінотеатрах, а зароблені на цьому гроші йшли на допомогу постраждалим.

Одеса

Другий вибух на військовому складі, що сколихнув Україну, стався 31 серпня.

О 15 год. 20 хв. неподалік станції Одеса-Застава на складах зброї розпочались вибухи набоїв. Вони тривали безперервно близько 10 годин.

 Наслідки вибухів в Одесі

Тієї ночі Одеса не спала. Одеситів охопила паніка.

Утікачі з епіцентру подій зібрались на Французькому бульварі, у порту та в лиманах.

 Українські та австро-угорські солдати на руїнах. Одеса

На вибухах оперативно спрацювали австрійські військові, що дислокувались у місті. Місце події було оточене, працювали пожежники та медики.

Жертвами стали 40 осіб, а 100 були поранені.

Керч

За два тижні після одеських вибухів аналогічна подія відбулась у Криму. 13 вересня 1918 року близько 16:00 Керч оглушив потужний вибух.

Над фортецею стояла хмара диму, містом розлітався попіл.

У місті зчинилась паніка, яка посилювалась чутками.

 Німецька аерофотозйомка Керчі, 1918 рік

Перша хвиля чуток – ніби-то у фортецю хтось кинув бомбу а тому варто очікувати наступних вибухів.

Мешканці міста психологічно були готові саме до такого розвитку подій.

Адже ще на початку 1918 року керівники більшовицьких загонів Івана Федька та Живодерова заявляли про готовність підірвати фортецю, щоб склади з боєприпасами не дісталися "білогвардійським та українським бандам".

Оскільки нових вибухів не лунало, міщани потроху заспокоїлися. Проте невдовзі містом поширилася нова хвиля чуток та паніки – ніби вибух спричинили снаряди з отруйним газом.

Підтвердження ці чутки не знайшли. Зрештою, до ночі усе заспокоїлося.

 Керч відбулася найменшими руйнуваннями у порівнянні із Києвом та Одесою

За даними газети "Утро Юга", від вибухів у Керчі загинуло 4 особи, ще 23 були поранені. Вибухи пошкодили кілька будинків поблизу фортеці. Вибух стався лише в одному із чотирьох порохових складів під номером 104, а його причиною було "соединение электрических проводов".

 Слідство в усіх випадках розглядали кілька версій – недбалість чи теракт. Однак, в жодному випадку, остаточного рішення так і не було ухвалено.

Олег Пустовгар: Ленінський концтабір неподалік Полтави

Свій концтабір "вірні ленінці" з ВЧК розмістили неподалік Полтави, на Шведській Могилі. Там до 1920 року діяли заклади освіти і милосердя, зокрема учительська семінарія (тепер там НДІ свинарства Національної Академії Наук України) і церковно-парафіяльна школа. Їхні будівлі були передані губернському управлінню ВЧК, діячі котрого і відкрили концтабір 25 травня 1920 року. Жертвами політичних репресій того часу, в'язнями цього концтабору стали понад три сотні осіб.

Андрій Ковальов: "Хто ми пред Богом? Кракаділи!", або чому важливо молитися українською мовою!

У селах на Київщини рідко служать Всенічне бдіння. Після сімдесяти років безбожництва (за часів совка) люди просто були не привчені і не приходили у суботу ввечері до храму. Дорогий читачу, не лякайся, воно так називається - Всенічне, але не триває цілу ніч. Просто напередодні суботи служать одразу поєднані разом вечірнє богослужіння і ранню літургію. Від цього поєднання і називається - Всенічне бдіння. На практиці воно триває десь дві години.

Станіслав Кульчицький: МОН України прагне визначати життя або смерть вітчизняної науки

Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму офіційному сайті проєкт наказу "Про державну атестацію наукових установ та закладів вищої освіти в частині провадження ними наукової діяльності". Кожний, хто має зауваження або пропозиції може до 17 травня 2024-го адресувати їх на електронну пошту МОН. У мене є зауваження, але хочу звернутися з ними не в міністерство, а до громадськості з ґвалтом: йдеться про життя або смерть вітчизняної науки!

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайдер: Росія може програти цю війну

9 травня Росія святкує День Перемоги, вшановуючи розгром нацистської Німеччини у 1945 році. Всередині країни це ностальгія. У 1970-х роках радянський лідер Лєонід Брєжнєв створив культ перемоги. Росія за Путіна продовжила цю традицію. У лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до свого сусіда, консенсус полягав у тому, що Україна впаде за лічені дні. Успіх Москви не на полі бою, а в наших головах. Росія може програти. І вона повинна програти, заради світу – і заради себе самої.