Людина і нація: Іван Горбачевський та інші
Нам не завжди осягнути їхню жертовність в ім’я Вітчизни. Бо ми не прагнемо знати про них, відчувати їх, звітувати перед ними. Наші ЗМІ про таких не віщають, кіно і "тєлєк" показують бандитів, люмпен-політиканів, жлоботусовщиків та інший непотріб.
Похвально, що так багато українських політиків, особливо регіоналів, захопилися щодоєвропейськими "прєніями і мнєніями", доказами, заклинаннями і залицяннями.
Але, на жаль, багатьом із них бракує освіченості усвідомлювати: ми для Європи – не новаки-дебютанти.
І в ХІ-му, і в ХV-му, і в ХІХ-му, і у ХХ-му сторіччях українці творили Європу разом з іншими націями, в деяких сферах випереджаючи її. І час!
Хочу представити вам, друже читачу, ще одне українське ім’я всеєвропейського масштабу. Нехай і воно нуртує наш дух, зобов’язує честь, застерігає совість.
Обов’язок, потреба, місія пам’ятати про Героїв і продовжувати їхню звитягу гартує пам’ять людини, наповнюючи її енергією творення, добрими якостями і рисами. Це робить і людину, і націю сильнішою, успішнішою!
У нас так багато невдач, безладу, безвідповідальності, примітивізму, корупції, п’янства і т. д. ще й тому, що надто багато з нас втратили родовий зв’язок з предками: нас не стимулює до добра їхній клич, нас не застерігає перед злом відповідальність, сором перед ними.
Всі окупанти і "визволителі" не даремно винищували – морально і фізично – тисячі найкращих українських аристократичних елітних родин: позбавленими родинної (а відтак, і національної, а отже, і особистої) честі людьми так просто маніпулювати…
Я зовсім не планував писати про нього. Хоч пам’ятаю те захоплення, яке почерпнув колись із розповіді професора, академіка УАН Ярослава Гонського, мого дядька, а згодом і двох написаних ним книг.
Згодом, у 1992-му, вельми поважний тернопільський вуз отримав честь носити ім'я цієї людини.
2004 рік ЮНЕСКО оголошує його роком, Австрія, Чехія, Польща, Німеччина, Франція, вся Європа і навіть трохи Україна вшановують його подвиг. Йому споруджують пам’ятники, меморіальні дошки…
Коли у 2007 під час візиту в Україну 94-річний голова дому Габсбургів, старший син останнього імператора Карла I, член Європарламенту (1979-1999), голова Міжнародного панєвропейського союзу (1973-2004) Отто фон Габсбург заявив, що в Австро-Угорщині українці мали значний вплив, зокрема, керували медициною – мало хто зрозумів, що і кого він має на увазі.
Українці, які створили імерію. Трилогія
Бо й досі надто мало в Україні, навіть і з "вузького прошарку інтелігенції" знають про нього.
Отже – засновник і перший Міністр охорони здоров’я Австро-Угорщини (і Європи!), доктор медицини, професор, президент Санітарної ради Австро-Угорської імперії, ректор Карлового університету у Празі, член Санітарної ради Чеського королівства...
Отже – член Найвищої ради здоров’я Австро-Угорщини, член Ради з технічних досліджень у Відні, довічний член Палати панів Австрійського парламенту з правом на "ексцеленцію", дійсний таємний радник Цісарського двору, засновник і директор празького Інституту лікарської хімії...
Отже - ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Подебрадської господарської академії, дійсний і почесний член Наукового товариства ім.Шевченка та багатьох наукових товариств Європи, дійсний член Чехословацької та Всеукраїнської академії наук...
Отже - Іван Якович Горбачевський.
Це людина, яка уособила в собі риси і геніального вченого, і видатного організатора-функціонера, і визначного політика-патріота.
Ще в 1830-х німецькі хіміки Лібіх і Велер писали: "В органічній хімії немає речовини, яка приковувала б увагу більшою мірою, ніж сечова кислота". Дійсно, це одна з ключових речовин людського - і загалом живого - організму. Але синтезувати її ніяк не могли наймаститіші світові вчені - як от Фішер, Траубе, Розен…
Утвердилася думка, що речовини живого організму неможливо синтезувати поза ним.
Аж ось у 1882 році світ облітає сенсація – наукова праця 28-річного випускника й працівника Віденського університету Івана Горбачевського "Синтез сечової кислоти". Він стверджує, що зробив це. Один із перших у світі.
Сторінка з підручника Олексія Чичибабіна "Основні начала органічної хімії (1957). Сам Чичибабін, уродженець Полтавщини, теж був змушений емігрувати з України у 1930-х і помер у Парижі в 1945. Його внучатий племінник Борис Чичибабін - відомий український російськомовний поет, автор чудового вірша "Ночью черниговской с гор араратских..." |
У тому ж році Горбачевський досліджує травлення еластину [білок міжклітинної речовини, який, зокрема, сприяє загоюванню ран] і в однойменній публікації приходить до висновку, що білки складаються з амінокислот – лиш у 1894 німецький фізіолог Альбрехт Коссель висунув теорію, що амінокислоти є головними структурними елементами білків.
Не перевтомлюючи читача науковими даними, мушу лиш пунктирно означити масштаб Горбачевського-вченого: він також синтезував біологічно важливу речовину креатин, відкрив фермент ксантиноксидазу, методику виділення нуклеїнових кислот із тканин організму, нову методику визначення місткості азоту в сечі та інших речовинах, вперше встановив джерела сечової кислоти в організмі.
Взагалі, висунута ним теорія утворення сечової кислоти в організмі ссавців і людини є неперевершеною і не втратила свого значення і донині.
В 1898 році Горбачевського нагороджують найвищою нагородою Австро-Угорщини – орденом Залізної Корони.
У празькому Карловому університеті, якому він присвятив 37 років свого життя, Горбачевський проводив дослідження з гігієни, загальної хімії, епідеміології, судової медицини, токсикології.
Тут у 1904-08 роках він написав і видав чеською мовою перший університетський підручник з лікарської хімії в 4-х томах – неорганічна, органічна та біологічна хімія.
Іван Горбачевський |
Він один із фундаторів української хімічної термінології на народній основі, йдеться про його працю "Увага о термінольоґії хемічній".
Горбачевський підготував два підручники орґанічної та неорґанічної хімії українською мовою. Перший підручник "Орґанічна хімія" виданий 1924 в Празі.
Він написав понад 40 ґрунтовних наукових праць - переважно експериментального характеру - з біологічної хімії.
"Життя, віддане науці"? Так стандартно, здається, можна було б означити шлях цієї видатної людини.
Але ні.
Звитяжне життя Івана Горбачевського особливо корисно проаналізувати б тим, хто ще має ілюзію життя "тільки для науки", або ж "тільки для себе" – без патріотизму, без політики, зрештою, без рідного народу і Батьківщини.
Із 88 років свого життя (1854-1942) Горбачевський прожив за межами України 67. Але він жив Україною і для України!
Всотавши в себе дух свого древнього роду – досліджено 17 поколінь із XIV століття – материнські пісні і виховання батька (греко-католицького священик), ще під час навчання у тернопільській гімназії юний Горбачевський, стає членом таємного гуртка української учнівської молоді "Громада".
Громадівці будили в народі національну свідомість, вивчали й популяризували твори Шевченка, Куліша та інших письменників.
Як "громадівець" Драгоманов їздив у Париж боротися з Емським указом
У Віденському університеті він очолює студентське об’єднанні "Січ" – створюється українська бібліотека, видається "Історія України" Маркевича, книжечки поезій Шевченка. За цю діяльність студент Горбачевський потрапляє під нагляд поліції.
З 1906 року Горбачевський разом з іншими українськими громадськими діячами постійно вимагає від австрійського уряду відкриття у Львові українського університету.
Іван Горбачевський був не просто міністром здоров’я Австро-Угорської імперії, а у складний військовий час, в 1917-му, стає засновником цього нового для Європи міністерства на модерних основах.
Адміністративними засадами цього відомства, розробленими Горбачевським, скористалися згодом інші європейські держави, зокрема і УНР.
Але 31 жовтня 1918 року на засіданні ради міністрів, протестуючи проти схвалення пропозиції поляків захопити етнічні українські землі - йдеться про так звану "лінію Бугу" із Львовом та нафтовими районами Галичини - Горбачевський подає у відставку.
І бере участь у відомій віденській нараді Української парламентської репрезентації, яка ухвалила проголосити Західно-Українську Народну Республіку.
В 1925 році ученого обрано академіком Української академії наук. Радянська влада запрошує його в столицю УСРР Харків - на престижні викладацькі та керівні посади.
Академік Горбачевський відмовляється. Чи передбачав він тоді страшну участь тих своїх колег, хто не відмовився? А то б зараз добкіни з кернесами розбивали його меморіальні дошки.
Викладаючи в 1920-х в Українському високому педагогічному інституті у Празі, вчений-патріот відмовляється від платні на користь українського студентського допомогового фонду.
Могили наших у Празі. Екскурсія Ольшанським кладовищем. ФОТО
Важливою є діяльність Горбачевського як фундатора і керівника "Музею визвольної боротьби України" у 1924-35 роках. Було зібрано кошти для закупівлі будинку під музей для розміщення там понад 700 тисяч зібраних експонатів і документів. Все майно музею у 1945 році було вивезене радянськими спецслужбами. Де ці 700 тисяч експонатів зараз?
В 1939 Іван Горбачевський формує і очолює в Празі Комітет оборони Карпатської України при Центральному союзі українських організацій Чехо-Словацької республіки. Цей комітет зібрав 150 тисяч крон для "Карпатської Січі" - армії молодої української держави.
Пам'ятник Івану Горбачевському в Тернополі. Фото: uk.wikipedia.org |
Писати про Горбачевського можна багато - хто захоче, знайде і дізнається більше. Я ж наостанок пунктиром окреслю іще двох видатних науковців.
Антін Горбачевський (1856-1944) – молодший брат Івана. Доктор права, адвокат, видавець газети "Діло", член державного трибуналу Австро-Угорщини, депутат Галицького сейму часів Австро-Угорської імперії, делегат Національної ради ЗУНР, співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання, заступник голови дипломатичної місії УНР у Варшаві.
У міжвоєнний час був депутатом Сенату (вищої палати парламенту) Польщі від Тернополя, як найстаріший сенатор вів засідання до обрання керівництва парламенту. Голова Українського парламентського клубу.
Варто згадати i про ще одного українця-медика часів Австро-Угорщини - Ярослава Окуневського (1860-1929).
Окуневський був адміралом головного штабу флоту, керівником Головного медичного управління штабу військово-морських сил Австро-Угорщини, кавалером Рицарського хреста Франца Йосифа, ордена Рицаря іспанської королеви, французького ордена Почесного легіону, китайського імператорського ордена Дракона, найвищого титулу Мандарина та ще багатьох високих нагород багатьох держав.
Ярослав Окуневський |
Усі свої чималі статки він віддав ЗУНР та її армії, залишивши сім’ю у Відні, повернувся на Прикарпаття. І помер у злиднях…
Такими вони були. Нам не завжди осягнути їхню жертовність в ім’я Вітчизни. Бо ми не прагнемо знати про них, відчувати їх, звітувати перед ними. Наші ЗМІ про таких не віщають, кіно і "тєлєк" показують бандитів, люмпен-політиканів, жлоботусовщиків та інший непотріб.
У нас так багато невдач, безладу, безвідповідальності, примітивізму, корупції, п’янства тощо ще й тому, що надто багато з нас втратили родовий зв’язок з предками: нас не стимулює до добра їхній клич, нас не застерігає перед злом відповідальність, сором перед ними.
Як це виправити? Є лиш один рецепт: будьмо сильніші! Більше думок і дій – Батьківщині.
Світочі, вкарбовані в нашу пам’ять і дух, сильніше освітлюватимуть наш шлях. Хай наші амбіції й сенс життя облагороджуються їхнім прикладом.
Пам’ять не оживляє героїв. Вона додає життя нам.
Автор yдячний професору Ярославу Гонському, авторові книг "Іван Горбачевський у спогадах і листуваннях", "Брати Горбачевські" за допомогу і плідну роботу в ім'я України.
Читайте також інші матеріали Володимира Гонського:
Україна є. За неї варто боротися!