Відкритий лист Патріарху Святославу
Після згаданої резолюції Сенату Республіки Польща українсько-польські взаємини ввійшли у фазу особливого напруження, що з огляду на національні інтереси і європейське майбутнє двох країни є ненормальним.
Предстоятелю Української Греко-Католицької Церкви Патріарху Святославу (Шевчуку)
Ваша святосте!
Як Вам відомо, Сенат Республіки Польща нещодавно ухвалив заяву з приводу 70-річчя Волинської трагедії, в якій події 1943-го року названі "етнічною чисткою з ознаками геноциду". Таким чином, український народ звинувачено у здійсненні важкого злочину, до якого насправді він не причетний.
На жаль, польські політичні й державні діячі, фактично, проігнорували відповідні звернення української сторони, в тому числі Церкви, яка застерігала, що подібний крок лише роз'ятрить давні рани, не сприятиме українсько-польському примиренню, і лише підіграє тим силам, які не зацікавленні в існуванні двох сильних європейських держав – України та Польщі.
Переконаний, що негативні наслідки рішення польського Сейму ми дуже скоро відчуємо. Адже історична і національна несправедливість, яка у даному випадку була виявлена щодо України – добрий ґрунт для різноманітних спекуляцій і подальшого нагнітання напруженості між українцями й поляками.
Відомо також, хто з цього скористає. Це будуть інші держави: передусім Росія, яка докладає чималих зусиль, щоб закрити перед Україною двері до Європейського Союзу, втягнути її в "рускій мір", а отже позбавити нас європейської і демократичної перспективи.
Дорогий владико, з 26 по 29 червня Ви перебуватимете з візитом у Польщі, де плануєте підписати спільну декларацію Католицької Церкви в Польщі, Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) та Римо-Католицької Церкви в Україні у зв'язку з 70-річницею Волинської трагедії.
Очевидно, що підписання такої спільної декларації може стати позитивним кроком для нормалізації добросусідських стосунків між Україною і Польщею. Адже високий авторитет Церкви є безсумнівним як в Україні, так і Польщі.
Однак, не можна більше допускати помилок, що їх припустилися, зокрема, польські політики, які наполягли на неприйнятних для України формулюваннях, звинувативши українців у "злочині", "етнічних чистках", "геноциді".
Водночас, на моє переконання, треба взяти до уваги позитивний досвід у врегулюванні українсько-польського конфлікту, який мав місце на Волині під час Другої світової війни. А саме консенсус, що вже був досягнутий між українською і польською Церквами, про що йдеться у заяві громадського комітету "Примирення між народами":
"Як добрий задаток, маємо на сьогодні приклади такого взаємного прощення, здійснені ієрархами наших Церков у 1946, 1987 та 2005 роках.
У 2003 році пролунали спільні заяви українських та польських інтелектуалів, а також офіційних представників обох держав – спочатку найвищих законодавчих органів, Верховної Ради України та Сейму Республіки Польща, а відтак – президентів України та Польщі. Тож на сьогодні маємо надзвичайно важливі для обох народів довершені акти взаємного прощення".
Зрештою, УГКЦ, яку Ви маєте честь сьогодні очолювати, також має великий і позитивний досвід полагодження українсько-польського конфлікту в інтересах двох народів.
Ще у 1945 році на Колегії святого Йосафата в Римі примас Польщі кардинал Ґльонд та український єпископ Іван Бучко започаткували діалог, який згодом дав можливість літургійного затвердження Акту взаємного прощення й поєднання, яке відбулося 19 червня 2005 року у Варшаві та 26 червня 2005 року у Львові.
Крім того, не можна ставити під сумнів засадничі принципи, на яких базується українська історична пам'ять, а відтак національна справедливість. Українські військові з'єднання ОУН і УПА вели збройну боротьбу проти усіх окупантів з єдиною метою – відновлення Української держави. Це була справедлива боротьба на своїй землі.
Після згаданої резолюції Сенату Республіки Польща українсько-польські взаємини ввійшли у фазу особливого напруження, що з огляду на національні інтереси і європейське майбутнє двох країни є ненормальним.
Сподіваюся, дорогий владико, що УГКЦ у Вашій особі зробить все можливе, щоб взаємини між двома великими народами – українським і польським – були по-справжньому дружніми, партнерськими. А всі, хто загинув на Волині в 1943 Іроці, були гідно пошановані.
З повагою,
Богдан Червак, голова ОУН, парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі
Дивіться також:
Річниця подій на Волині збурює націоналістів в обох країнах
Історик Богдан Гудь: "Суперечки про геноцид на Волині вигідні Росії"
До поляків. Звернення екс-посла України в Польщі Дмитра Павличка
Історик Норман Дейвіс: "Іде вибірковість: поляки - жертви геноциду, а інші - ні"
Депутат Сейму Мирон Сич: "Зараз не 1943-ій, ми заслужили примирення"
