Спецпроект

Камінь-ножиці-підручник

А ще є удача. І, можливо, вона посміхнеться нашій освіті. Тоді на якомусь засіданні Кабміну буде такий розклад: "камінь-ножиці-Табачник". Де "Табачник" - варіант однозначно програшний. Чиясь стрімка кар’єра призупиниться. І від того, сподіваюся, підручник з історії тільки виграє.

Пам’ятаєте, в дитинстві грали в "камінь-ножиці"? І викидали на пальцях різні фігури.

"Камінь" тонув в "колодязі", "папір" обгортав "камінь", а "ножиці" завжди перемагали "папір".

Все повторюється, тільки тепер по дорослому. Ножиці – цензура, камінь – громадськість. Серйозна "распальцовка". Ви, викинувши ножиці, резонно запитаєте: "Де ж папір?". "У новому підручнику з історії". Але його вже покоцали до вас "ножиці Табачника".

Новий підручник з історії України для 11-го класу "схуднув" на 100 сторінок. Зокрема, інформація про ОУН-УПА зменшилася з трьох абзаців до одного речення.

А Друга світова війна почалася для українців не у березні 1939 р. окупацією Закарпаття угорськими військами, а 22 червня 1941 р. І називається вона Велика вітчизняна.

1939: проголошення Карпатської України (унікальне ВІДЕО)

З розділу про "Помаранчеву революцію" 2004 року лишили два абзаци. Натомість з’явилася біографія Віктора Януковича.

Добре, що є камінь - громадськість. З’явився проект "Альтернативні уроки історії". Професіонали реанімували тему Карпатської України. Працюють над іншими, "неоднозначними" для міністра освіти темами.

Ці інтерактивні уроки вже зараз безкоштовно розповсюджуються у школах. Озвучив "Карпатську Україну" Фагот з "ТНМК". Музичний супровід створив Олександр Ярмола, лідер "Гайдамаків". Справжня бомба гуманітарної дії.

Та повернемося до гри, де є ще колодязь. Але про нього не хотілося б говорити. Бо це прообраз гуманітарної, вибачте, дупи. І, на жаль, саме туди можуть відправитися результати виконаної роботи за умови вашої байдужості.

А колись же Табачник так любив Петлюру... (ФОТО)

Підтримайте проект хоча б пасивно. Прочитайте для себе і своїх дітей про перемогу під Конотопом, про спробу закарпатців відновити українську державність, про життя-подвиг Романа Шухевича.

Зрештою – це ж ваша історія. Не втратьте її, бо це шлях до втрати себе. Чи ви хочете, щоб до вашого сина зверталися: "Эй хахол, поди сюда", а до дочки: "Молчи, глупая хохлушка"?

А ще є удача. І, можливо, вона посміхнеться нашій освіті. Тоді на якомусь засіданні Кабміну буде такий розклад: "камінь-ножиці-Табачник". Де "Табачник" - варіант однозначно програшний. Чиясь стрімка кар’єра призупиниться. І від того, сподіваюся, підручник тільки виграє.

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.