На смерть карателя

Помер Василь Кононов - канонічна фігура епохи путінського неосоветізму, ікона російських патріотів. Закінчений червоний бандит-терорист, чиє ім'я Москва перетворила на знаряддя боротьби з ненависними балтійськими демократіями (рос.).

Умер Василий Кононов - каноническая фигура эпохи путинского неосоветизма, икона российских патриотов. Законченный красный бандит-террорист, чье имя Москва превратила в орудие борьбы с ненавистными балтийскими демократиями.

Напомню, что в мае 1944 года Кононов с подручными уничтожил по решению "партизанского суда" как "полицаев" девятерых антисоветски настроенных жителей латвийского села Малые Баты.

При этом в "полицаи" попали три женщины, одна из них на девятом месяце беременности.

Из девяти человек пятеро были расстреляны, а четверо сожжены заживо, включая беременную женщину. Она сперва выбралась из пламени, но большевики решительно затолкали её обратно в огонь.

Все люди Кононова были одеты в немецкую форму - возможно, поначалу "акцию возмездия" хотели, как обычно, списать на зверства оккупантов.

Так же потом в Западной Украине будут зверствовать чекисты, переодетые в форму УПА, возбуждая в народе ненависть к "бандеровцам".

Правда про українських радянських партизан. Архіви колишнього КГБ свідчать

Это деяние Кононова названо в свободной Латвии своим именем - геноцид. В минувшем году Европейский суд по правам человека признал Кононова военным преступником, вызвав бурю протестов со стороны России: от заявлений Совета Федерации до беснований "нашистов" у посольства Латвии.

Латвийский журналист Дидзис Мелькис писал в прошлом году: "Как показывает постановление Большой палаты Европейского суда по правам человека (ЕСПЧ) по делу Василия Кононова и реакция на него официальной Москвы, моральный рубеж между Европой и не-Европой совпадает с восточной границей Латвии".

И вот теперь президент Медведев выражает соболезнования близким и родным покойного такими словами: "В годы Великой Отечественной войны Василий Макарович самоотверженно сражался с фашистскими захватчиками. Всю свою жизнь он хранил верность боевому содружеству, защищал правду о событиях тех лет".

Партизан Василь Кононов у роки війни...

Премьер Путин в аналогичной телеграмме высказался так: "Искренне соболезную родным и близким ушедшего из жизни Василия Макаровича Кононова. Мы все глубоко уважали этого сильного духом, мужественного человека. Он с большим достоинством прошёл через все испытания, выпавшие на его долю. До конца - сохранил веру в свои идеалы. И навсегда останется в нашей памяти".

В последнее время много говорят о "разногласиях" в правящем тандеме. Однако, как видим, в отношении одного из главных системообразующих мифов тандем демонстрирует полное единодушие.

Я говорю о "великой победе".

Путін заявляє, що Росія перемогла б нацизм і без України

Уничтожать мирных граждан, сжигать их заживо, в том числе - беременную женщину, это, согласно Медведеву и Путину, значит "самоотверженно сражаться с фашистскими захватчиками".

...і в залі латвійського суду

Жить и умереть нераскаявшимся палачом и садистом - это, по мнению "тандема", значит "хранить верность боевому содружеству, защищать правду о событиях тех лет", "сохранить веру в свои идеалы".

Как видим, никакой моральной границы между Медведевым и Путиным не пролегает. Оба они - вне пределов европейской цивилизации.

В мае прошлого года я писал:

"...кто такой Кононов? Ответ на этот вопрос является сегодня тестом на цивилизационную идентичность и просто на душевное здоровье. Нормальному человеку очевидно: Кононов - чекистский палач, подлый и циничный убийца, позор русского народа.

Ведь, скажем, не делает же Америка кумира из лейтенанта Келли - "героя" вьетнамской деревни Сонгми. Америка лейтенанта Келли стыдится, предпочитает его не вспоминать.

А путинская Россия изо всех сил делает Кононова одним из символов "великой победы". И это - диагноз.

Мы - глубоко больное общество. Причем, опасное для окружающих. Защищая Кононова, Эрэфия подтверждает свою генетическую связь с людоедским сталинским государством.

Защищая Кононова, нынешняя Россия защищает не просто "великую победу" как свой базовый миф. Защищая Кононова, нынешняя Россия отстаивает сталинизм как принцип и систему. Агрессивно расписывается в генетическом сталинизме. А значит мы вне цивилизованного мира".

Сегодня появилось много надежд, что Медведев станет альтернативой Путину и начнет новую "перестройку". Заговорили о попытках очередной "десталинизации".

Хочу лишь заметить, что истинная десталинизация должна начинаться с деканонизации кононовых.

Джерело: "Национал-Демократический Альянс"

Наталія Лебідь: Остання сльоза Степана Хмари

Дружина заздалегідь попередила медперсонал, що ставити Хмарі гастроназальний зонд не можна. Це викликає ретравматизацію – спогади про те, як у радянській тюрмі голодуючого Хмару годували насильно. Але зонд стояв. І Хмара – той самий Хмара, який був одним із облич Незалежності, і про якого замалим не складали легенди – був цілковито безпорадним, розіп’ятим на тому триклятому лікарняному ліжку. Він вже не міг говорити. Він плакав. Можливо, вперше у житті.

Роман Гуцул: Могили січових стрільців під асфальтом

Московські окупанти вчинили у Львові в 1960-х та 1970-х роках страшне святотатство - повністю зруйнували військові меморіали УГА на Янівському та Личаківському цвинтарях. Сотнями потрощених стрілецьких хрестів була встелена проїздна частина вулиці Суворова та тротуари, зверху залили асфальтом.

Тімоті Снайдер: Тімоті Снайденр: Умиротворення в Мюнхені: світові війни, минулі й можливі

Симетрія між Німеччиною-Чехословаччиною 1938 року і Росією-Україною 2022 року є дивовижною, і якщо ми на мить зупинимося на цих подібностях, це допоможе нам ширше поглянути на сьогоднішній день. Зараз, більш ніж будь-коли, ми є в'язнями чуток, дезінформації та емоцій сьогодення. Історія може дати нам принаймні спокійнішу перспективу.

Ігор Сердюк: А Ви правда справжній професор?

"Професоре, пора! Там вже всі зібрались", – кличе мене чорнявий чоловік у військовій формі. Я виходжу з прохолодної темряви казарми надвір і на кілька секунд застигаю від сліпучого сонячного світла, що відбивається від білого піску під ногами. Надворі серпень 2024 року, довкола приземкуваті піщані пагорби, низенькі рідкі сосни. Страшенна спека й відсутність вітру згустили повітря до стану желе. Час-від-часу це желе здригається від вибухів – на військовому полігоні у центральній Україні відбуваються навчання артилеристів.