Спецпроект

Фоторепортаж. Один день у Києві звичайної німецької дівчини. Рік 1942

У німецькій газеті "Berliner Illustrierte Zeitung" за 22 жовтня 1942 р. було надруковано фоторепортаж про один день 19-річної Інге, яка у справі працевлаштування приїхала до звільненого від більшовиків міста столиці України...

Наведений нижче фоторепортаж є скороченим перекладом із нацистської ілюстрованої газети 1942 року, зробленим ЖЖ-юзером grosspanzerigel.

-----------------------------------

Отже, фройляйн Інге приїжджає до Києва потягом зі Львова.

 

Вона має намір влаштуватись на роботу секретаркою в німецьку компанію. У супроводі носія вона вирушає до готелю. 

Один із підписів до фото

Замешкала вона у готелі "Київ", який розташований у центрі міста. Готель не постраждав під час бойових дій. У кімнаті скромно - ліжко, стіл, стілець.

 

Як і кожна жінка, Інге любить купувати й розглядати речі. Асортимент крамниць її трохи розчарував - місцеві, ще довоєнні, капелюшки здалися їй комічними. Інге каже, що це "антикваріат".

 

Але нарешті з'являються магазини, які торгуватимуть якісною німецькою продукцією.

 

Коли зголодніла - відвідала ресторан "Im Deutschen Haus". Це величезний заклад харчування, розрахований на 2000 відвідувачів.

Поштові листівки Третього рейху (ФОТО)

У залі, здебільшого, військовослужбовці та чиновники місцевої адміністрації. Але обслуга - з місцевих дівчат.

 

По обіді - прекрасний відпочинок на Дніпрі. Тут блискучий білосніжний пісок, не гірший, ніж на Балтиці.

 

Відвідини кафе "Дніпровська круча". Звідси відкривається чудовий краєвид - на місто й на річку.

 

Набравшися сил, Інге йде на роботу на Бісмаркштрассе (нинішня вулиця Банкова)...

 

Від "Історичної правди": Зараз у будівлі, прикрашеній прапором зі свастикою, працює президент України Янукович. До того там працювали Ющенко, Кучма і Кравчук - з 1992-го в ній розташована президентська канцелярія.

В радянські часи там розміщувався Центральний комітет [колективний керівний орган партії у період між з'їздами] КПУ. В часи перебування у Києві Інги Б. - генерал-комісаріат (адміністративний орган влади у рейхскомісаріаті "Україна", аналог ОДА).

 Фото: varto-ua.livejournal.com

Читайте також:

Що німці зробили з київськими оунівцями у 1942 році

Пам'ять про Бабин Яр в українському суспільстві

Спогади мера Києва часів окупації

Як горів Хрещатик восени 1941-го (ВІДЕО)

Джерело: ЖЖ grosspanzerigel

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.