Спецпроект

Походження Леніна: калмики, чуваші, євреї, німці, шведи...

У генеалогії творця Радянської держави Володимира Ульянова (Леніна) прочитуються п'ять гілок. До самого розпаду СРСР про предків людини, день народження якої відзначають саме сьогодні, дозволяли писати лише напівправду (рос.).

Первым известным предком Ленина по отцовской линии является Андрей Ульянин, крепостной крестьянин деревни Еропкино (сейчас - Пильненский район Нижегородской области).

На протяжении веков эта территория принадлежала чувашам и была заселена исключительно тюркоязычными племенами.

Праправнук Андрея Ульянина Николай Васильевич Ульянин (Ульянинов, Ульянов) в 1791 году получил от помещика Степана Михайловича Брехова вольную и переехал в Астрахань.

Там он женился на дочери мещанина Анне Алексеевне Смирновой, там же в 1831 году родился его сын, будущий отец Ленина.

Дед Анны Алексеевны - Лукьян Смирнов, потомок ойратов - кочевников, переселившихся в XIII веке в Центральную Азию, а в начале XVII века в междуречье Урала, Волги и Дона - судя по всему, принадлежал к богатым слоям феодальной знати.

Его сын Алексей был состоятельным человеком: имел солидный дом со службами, свой выезд, множество дворовых людей, вел широкую предпринимательскую и общественную деятельность.

Частина генеалогічного древа В.І. Ульянова (Леніна)

Прадед Владимира Ульянова по материнской линии Ицык (Ицко) Бланк являлся подданным Речи Посполитой, жил в Староконстантинове [нині - Хмельницька обл.]. Имел собственный дом, владел землей.

Его сын, Мойша Бланк, был записан в мещанское сословие города Староконстантинова Новоград-Волынского уезда и занимался в основном торговлей.

Дети Мойши Абель и Израиль в 1820 году приняли православие и полностью изменили имена: Абель стал Дмитрием Дмитриевичем, а Израиль Александром Дмтриевичем.

В 1824 году братья окончили Медико-хирургическую академию, получив специальность хирурга-акушера.

Дед Ленина, Александр Бланк, работал в различных городах России. Был женат на Анне Ивановне из богатой семьи Гроссшопфов. Но Анна умерла рано, в 1838 году.

От брака осталось шестеро детей, в т.ч. Мария, будущая мать Владимира Ульянова.

Канонічний знімок родини Ульянових. Майбутній революціонер - у нижньому ряду, справа

10 апреля 1841 года Александр Бланк получает разрешение на вступление в повторный брак с "вдовою чиновника 12-го класса фон Эссена Екатериною Ивановою" и женится на ней.

После ухода в отставку в 1847 году А.Д.Бланк, немного попутешествовав в поисках благоприятного места постоянного жительства, наконец, с семьей приезжает в Казань.

Что касается немецкой ветви, то, как уже было сказано, А.Д.Бланк был женат на немке А.И.Гроссшопф, родившейся в 1810 году.

Гроссшопфы происходили из Северной Германии (Любек, Мекленбург, Гольштейн), были богатыми и знатными. Некоторые представители этой ветви считались видными людьми не только в Германии, но и в немецкой колонии в Петербурге.

Прадедом Ленина по линии его бабушки Анны Ивановны был Йоган (Юган) Готлиб Гроссшопф (1756-1822), занимавший солидную должность в бюрократической иерархии российского государства.

Он начал свою карьеру в России с представителя немецкой торговой фирмы "Фридрих Шаде и К°" и дослужился до должности консультанта государственной юстицколлегии по делам Лифляндии, Эстляндии и Финляндии. Женат был Йоган Гроссшопф на шведке Анне Беате Эстедт.

Склейте мавзолей Леніна (паперова модель 1925 року)

Шведские родственники Ленина берут свое начало от семьи его прапрадеда, богатого предпринимателя, занимавшегося производством шляп в городе Упсала, Симона Новелиуса.

Внучка Новелиуса, Анна Кристина Борг, была замужем за сыном перчаточника Карла Рейнгольда Эстедта, богатым ювелиром Карлом Фредериком Эстедтом, уроженцем города Упсала. Позднее он с семьей переселяется в Санкт-Петербург. Его дочерью и была Анна Беата (Анна Карловна).

Джерело: http://genealogist.livejournal.com

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.