Чи маємо ми право воювати до останнього бійця в підрозділі? Це табуйована тема обговорень для широкого кола, але серед військових «нормальність» підрозділу визначається ще якомога меншою кількістю «обнулень». Але вимушена героїчність і стійкість тих, хто місяць сидить в окопі без звʼязку, а воду і провіант отримує скидами з дрона, приписується командиру, а не тим, кого поставили в такі обставини. То коли треба триматися до останнього? Де межа відповідальності бійця, а де межа відповідальності командирів різних рівнів?