Черкаський і канівський староста Остафій Дашкович був одним із учасників військового походу на Московію 1521 року. Союзницькі українсько-татарські війська перемогли московське військо на річці Ока, зруйнували Володимир, Нижній Новгород та понищили територію Московського князівства аж до самої Москви. Тоді, 504 роки тому, за результатами відчайдушної звитяги українців та кримських татар, московський князь визнав свою васальну залежність від кримського хана і зобов'язався платити йому данину.

Нові цікаві знахідки, які дозволяють краще зрозуміти ставлення європейців до українського народу, феномену українського козацтва XVII-XVIII ст., а також і нашої держави, що постала у вогнищах війни. У ті часи в Європі актуальності набуває таке модерне явище як дисертації, які можна вважати вершиною діяльності представників тогочасної науки. Тезово публікуємо основні положення подібних європейських робіт про українську історію.

Нашу країну тоді так і називали: "Україна" - у німецькомовній праці вченого Франца Нуоффера.

29 березня 1933 року молодий валлійський журналіст Ґарет Джонс відкрив Світу страшну правду про Голодомор і злочини росіян проти українців. І тоді відбулось те, що бачимо і зараз: якщо болісна правда є настільки жахливою, кривавою, кричущою, вбивчою, то більшості легше відмовитись від її визнання і усвідомлення. Як тоді, так і зараз, більшість людей планети готові краще прийняти російську брехню, ніж надати оцінку злочинам росіян.

найменше, що мені раніше хотілось, - це хоч якось і колись бути частиною армії чи державного апарату. Все недовге життя я належав собі, був самозайнятим юристом, приватником, підприємцем, самостійником у всіх сенсах. Вільною людиною, мандрівником. Але дослідження історії, яким присвятив себе з 2014 року, підказували, що це неминуче.

Історик Костомаров у своєму дослідженні про Богдана Хмельницького побіжно згадав про те, що 2400 козаків у XVIІ столітті вирушили до Франції та брали участь у взятті Дюнкерка Великим Конде в 1646 році. Цей факт вплинув на Олександра Половцова, якого цікавило, як ці малоросійські козаки змогли такою великою кількістю піти до Франції, яким шляхом вони йшли і як повернулися на батьківщину. Половцов поїхав до Дюнкерка не для того, щоб досліджувати там архіви, знаючи, що він не знайде бажаного, а щоб подивитись, чи не знайде він там пам'яток того часу, які можуть пролити світло на це питання.