Є певна плутанина з датою народження Володимира Винниченка. Є дата, записана його дружиною. День, який назвав він сам. І дані з метричного запису. Різниця – у межах трьох днів: 14, 15 та 16 липня 1880 року. І це без врахування переводу зі старого на новий стиль календаря.

Вся провінція, всі глухі, хуторянські закутки, міста, містечка, села - все заворушилось, все занепокоїлось. Центральна Рада оповістила скликання національного конгресу.

Коли б Центральна Рада не виникла у Києві, то утворилася б в Харкові, Полтаві або Одесі

Самостійність Української Республіки є припечатана кров'ю нашого народу. Цю печать можна зірвати тільки з життям нашої нації.
Становище в Донецькому районі досить тяжке: до нас надходять заяви, що донські козаки ставляться до робітників дуже вороже. Ми вживаємо заходів аж до посилки війська, щоби захистити інтереси робітництва. Ми вимагаємо виходу дончаків з нашої території й думаємо, що цього добʼємось.

Із небуття встала українська нація. Ні, не з небуття, а з забуття, з сорому, зі смороду, з вікової ковбані, де лежали ми придушені віковими, тяжелезними каміннями російського самодержавства. Революція за волосся витягла нас на світ божий і поставила на березі: а ну, марш, живи!

Не армія врятує нашу красуню, а ми самі, народ, демократія. Не "своєї армії" нам соціал-демократам і всім щирим демократам треба, а знищення всяких постійних армій. Українського мілітаризму не було, не повинно його бути й далі.