Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

У ніч на 8 лютого 1943 року сотня Григорія Перегіняка-"Довбешки-Коробки" напала на районний центр Рівненської області Володимирець, захоплений нацистами.

"...Великий вклад у Перемогу внесли й ви, українські повстанці. У боротьбі з Німеччиною наша УПА зорганізувалася і пройшла першу бойову школу..." Загалом націоналістичний рух опору знищив більше 12 тисяч німців.

Плануючи війну проти Польщі, німці докладали всіх зусиль для того, щоб вона "була викликана не з боку Німеччини", а українським повстанням в Галичині й на Волині. Одночасно німці погрожували "взяти під свою опіку" західних українців, якщо Москва піде на угоду з Британією.

З перших днів війни влада в Москві та Києві відійшла від традиційних класових підходів. Після нападу нацистів на СРСР комуністи звернулися до героїзації національної історії - тепер її подавали не як боротьбу класів, а як боротьбу народів за національне визволення і незалежність.

Волинський підрозділ Армії на 79% складався з селян і на 16% - з робітників. Професійних військових - 0,3%. Три чверті повстанців мали вік від 18 до 28 років... Унікальна статистика з облікових карток УПА-Північ.