Олексій Мустафін
Журналіст (Київ)

Лист до братів-юдеїв. Найдавніший документ зі згадкою про Київ написаний івритом?

Справжньою сенсацією для науковців у 1960-х роках стала знахідка документа, написаного за часів Давньої Русі, на її теренах, ще й зі згадкою Києва. Щоправда, йдеться не про літопис чи хроніку. Тож про якісь важливі політичні події з нього годі було дізнатися. Та й зберігався він не в Києві, а в Каїрі. У сховищі тамтешньої синагоги Бен-Езра.

Олексій Мустафін: Мігель Сервет: вчений, страчений як проповідник

27 жовтня 1553 року у Женеві спалили живцем Мігеля Сервета. Він відомий як перший європеєць, який описав мале коло кровообігу, – до нього це зробив сирієць Ібн ан-Нафіс ще в ХІІІ столітті, але в християнському світі з працями цього мамлюцького лікаря тоді були майже не знайомі. Не менш геніальними є здогадки Сервета щодо ролі вітамінів – за це його вважають одним з «батьків» фармакології.

Олексій Мустафін: Справа "Шпігеля": як програти війну з медіа

10 жовтня 1962 року в часописі "Шпігель" з'явилася стаття "Умовно обороноздатні", автором якої був заступник головного редактора Конрад Алерс. Присвячена підсумкам навчань НАТО, вона досить критично оцінила тодішній стан бундесвера. І спричинила гучний скандал, який швидко переріс у кризу в стосунках між німецькими медіа та владою.

Омофор єднання. Чому порятунок Царгорода від русів став святом для киян і українців загалом

Як виникло церковне Свято Покрови й чому воно стало святом військових.

"Примус до підданства". Перша спроба

"В ліжку з ведемедем. Сусідство з Росією як історичний виклик" - таку назву має нова книжка Олексія Мустафіна, що готується до виходу у видавництві "Фабула". Є в ній глава, присвячена експансії Російської імперії на Кавказі. Зокрема, й в часи правління у Картлі Іраклія II – царя, якому нинішня влада Грузії хоче встановити пам'ятник у своїй столиці. Чому ця ініціатива викликала таке обурення можна зрозуміти із фрагменту книжки, люб'язно наданому "Історичній правді" Олексієм Мустафіним.

Олексій Мустафін: Пересадка серця

Поява в мережі кліпу із піснею "Серце Сербії" викликала справжній скандал у Чорногорії, де, як виявилося, його й зняли. Скандал, який наочно продемонстрував як просування доктрини "сербського світу" швидко повертає Західним Балканам репутацію "порохового льоху" континенту. Уроки минулого знову залишилися невивченими – принаймні деякі з політиків, схоже, їх просто прогуляли.

Олексій Мустафін: Принцип велосипедиста

Поведінку володарів, які в прагненні влади і панування над сусідами самі себе заганяють у пастку, часто порівнюють з діями велосипедиста. Який тримає рівновагу лише доти, доки крутить педалі. А розганяючись – вже не в силах пригальмувати. Врешті-решт неважливо, йдеться про геніального полководця і державного діяча, такого як Наполеон Бонапарт, підозрілого й закомплексованого деспота, як Микола I, чи миршавого епігона царів і генсеків, як Володимир Путін.

Інтелектуали за викликом. Хто й навіщо створив легенду про "Петра Великого"

Як європейські інтелектуали волею, чи неволею допомагали російському імператору Петру І відбілювати власну репутацію.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.

Культур-дилери

Кілька слів про те, як Європу "закохували" в Росію.

Театр комуністичних карабасів. Довірливі (і не дуже) західні інтелектуали в ролі "золотого ключика" Москви

Хто вигадав термін "корисні бовдури" та як радянська влада використовувала західних інтелектуалів для власної пропаганди?

Криваві казки Пірро. Довге відлуння "бразильської" провокації, влаштованої чекістами у Києві

Про постать "бразильського консула" Альберта Пірро, який у 1919-го нібито намагався влаштувати переворот проти радянської влади у Києві.

В пошуках україн юдейських

Нова війна на Близькому Сході стала черговим приводом для загострення сварок в українському сегменті інтернету. Попри те, що для багатьох з них цей Схід не такий вже "близький" - і про його проблеми вони знають хіба що з популярної літератури, якщо не з чуток. Тому й можемо почути, що назву "Газа" вигадав римський імператор – нібито для того, щоб дошкулити євреям, а "спочатку палестинцям належала уся Палестина". Що вже казати про спроби визначити "хто правий" у сучасному конфлікті на підставі того, як країна, навколо якої точиться суперечка, називалася колись, "за сивої давнини".

Поцілунок до крові. Як Київ став центром змови проти Йосипа Броза Тіто

Радянський очільник Леонід Брежнєв дуже любив цілуватися зі своїми іноземними співбесідниками. І якщо керівники західних урядів ще могли якось вислизнути з його обіймів, комуністичним ватажкам – яких він притискав до серця як "друзів і братів" – відмовитися було важче.

Олексій Мустафін: Russia і ведмідь

Великий, лютий і незграбний – нам здається, що схожість Росії з диким ведмедем є очевидною. Принаймні коли йдеться про Росію путінську, Радянський союз або ж Російську імперію. Але насправді асоціація ця виникла майже випадково. Завдяки посланцю імператора Священної Римської імперії Зигмунду Герберштайну - одному з перших європейців, який не лише відвідав Московію, а й оприлюднив звіт про свою мандрівку для загального ознайомлення.

«Заповіт Петра» і англосакси

Що б не сталося у світі неприємного для нинішньої Росії, в Кремлі вже "знають", хто стоїть за цією халепою. Звісно, "англосакси". Це слівце, яким британців і американців донедавна позначали лише прихильники специфічних конспірологічних концепцій, тепер цілком офіційно вживають вищі посадовці РФ. Головний акцент – саме на британців. Надто завзято вони підтримують Україну. А оскільки "Oceania has always been at war with Eastasia" - то й в минулому, якщо вірити російським чиновникам, їхній країні століттями саме "англійка гадила".

Інгрія буде вільною. Яка з чотирьох?

Три слова "Інгрія буде вільною" коштують 70 тисяч рублів. Саме такого розміру штраф у січні 2023 року один з петербурзьких судів призначив місцевому реперу Оксимірону. Фразу з пісні визнали "публічними закликами до дій, що порушують територіальну цілісність Російської Федерації". Чи варто українцям видавати бажане за дійсне і бачити в гаслах "Вільної Інгрії" щось більше за типове петербурзьке фрондерство, яке досі не набуло навіть первісних ознак самостійницького руху? Та й взагалі – про яку саме Інгрію йдеться у пісні?

Олексій Мустафін: Чи може без історії існувати повноцінна нація?

Дискусія навколо пам’ятника «Родины-матери» насправді лише продемонструвала, що й за тридцять років незалежності ми не те, що не осмислили, а навіть не проговорили суттєві речі. Одна з дописувачок, скажімо, написала: іменувати цей монумент "Батьківщиною" - все одно, що називати УРСР "повноцінним та нормальним етапом української державності". Інші йдуть ще далі – не зупиняючись на дискусії про повноцінність чи "нормальність" радянської "ерцаз-державності", оголошують, що вона взагалі не є частиною української історії – хіба лише періодом окупації.

Кривава пора. Коли й у сумирних уривається терпець

У цей момент з ратуші вибіг бургомистр Язеп Леванович, в руках якого був меч міського ката. Побачивши тіла загиблих, він зрозумів, що відкладати виступ надалі не можна. Перехрестившись і з вигуком «Пора!» Леванович сам кинувся рубати московських вояків. Це був сигнал до загального повстання – і до бургомистра одразу приєдналися інші міські керівники.

Підпільник Кіндрат. Від боротьби за Бахмут до незалежності Дону

у 1971 році в центрі Бахмута з'явився пам'ятник Кіндрату Булавіну. Людині, яка на початку XVIII сторіччя підняла повстання за звільнення Дону. Булавін кинув виклик самому Петру I – "зразковому державнику" з радянських підручників. Ще до того, як на це наважився Мазепа.

Посольство до Нещасного Краю. Як римський папа Москву з сусідами мирив

Іnfelix omnino regio – "зовсім нещасним краєм" – назвав державу Івана IV Грізного учасник одного з перших європейських посольств до Московії. Єзуїт Джованні Паоло Кампані. Він повернувся на батьківщину раніше за колег-дипломатів, бо захворів. Звіт про поїздку, в якому власне і містяться слова про "нещасний край", був виданий більш-менш масовим накладом лише через три сторіччя - під назвою "Московська місія", і тим цікавішими видаються його спостереження

Прометей прикутий. Що українцям варто знати про татарську історію

У квітні 2021-го наша держава мало не потрапила в міжнародний скандал – через дії невідомих, які зруйнували меморіал в селі Мала Перещепина на Полтавщині. Меморіал цей був встановлений на честь легендарного хана Кубрата поблизу місця його ймовірного поховання. Можливо, злочинці шукали золото. Хоча усі речі, що були знайдені в могилі, зокрема й коштовні прикраси, давно були вивезені до Росії як історичні експонати.Чи багато українців знають щось про цю історію чи хоча б ключові її події? Ця історія далека від нас, але вона пояснює, чому Росії і досі вдається використовувати татар у війні проти України.

Коли Русь стала Україною. Як одна литовська родина змінила ходу нашої історії

Питання про початки і витоки національної історії є одним з головних для кожного народу, який цю історію має. Не дарма ж перший вітчизняний літопис починається з запитань "звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити". Як не дивно й те, що ті, хто прагне стерти історичну пам'ять українців, намагаються приписати "вигадування" нашої країни чи то Володимиру Леніну, чи то Яну Потоцькому, чи то австрійському генштабу у повному складі. Але облишимо несмішні анекдоти. Важливі запитання вимагають серйозних відповідей. А для цього треба розуміти, про що, власне, йдеться. Про історію певного етносу, історію держави чи все таки про історію країни – та її мешканців різного походження і віросповідання.

Одна мова – дві держави. Чому молдовани говорять румунською, і до чого тут Москва?

Новина про "скасування молдавської мови" багатьох українців захопила зненацька. І навіть стривожила тих, хто пам'ятає про трагічну історію власної мови, існування якої довгий час не визнавали і не один раз намагалися заборонити. Мовляв, чи не має в цьому рішенні якогось політичного підступу чи, не дай боже, "валуєвщини"? І чи взагалі можна припинити існування мови одним законодавчим рішенням? Що ж, спробуємо розібратися

Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії

Показово, що незалежна Україна – не надто охоче і не одразу – але почала відмовлятися насамперед від радянської топоніміки. Для Криму, щоправда, і цей процес зробили так би мовити "відкладеним" – до часу звільнення півострова від російської окупації. А ось "імперські" перейменування навіть чіпати не наважилися. Хоча саме вони насправді були (і зараз залишаються) не більше, аніж "мітками" загарбаних територій. До яких – поки будуть зберігатися ці вигадані назви - вчорашні колонізатори мріятимуть повернутися

"Британське виховання"

Грецька революція 1821 року викликала справжню хвилю співчуття. І на Заході, і навіть в Росії — де революціонерів і в ті часи не надто шанували. Але, грецькі старійшини, військові ватажки, купці і судновласники майже одразу — не дочекавшись навіть остаточної перемоги над ворогом - зчепилися між собою у запеклій боротьбі за владу. При цьому кожна з “партій” неодмінно прагнула знайти собі союзників за кордоном

Ковпак, кучма, фаріон... Капелюшні революції і шапки свободи

Змагання ковпаків з капелюхами насправді триває вже майже три тисячі років. І розпочалося ще в Стародавній Греції. Щоправда, жодної політики в цьому змаганні спочатку не було. Йшлося лише про своєрідний "розподіл праці"

Розчинитися в обіймах. Чорногорська історія

Розмови про реванш сьогодні ширяться не лише Україною. У Чорногорії до державного керма зовсім нещодавно дотягнулися політики, які навіть не приховують своєї орієнтації на сусідню Сербію і симпатій до Москви

Історія сала

Знайомство людини з салом відбулося рано. Тоді, коли не існувало ані осілого життя, ані сільського господарства, ані народів в сучасному розумінні цього слова. Вочевидь, зустрілися вони в той самим момент, коли наш пращур вперше вийшов переможцем в двобої з диким кабаном і вирішив поцікавитися, а що в того під шкірою. І виявив чималенький шмат жиру — білого, поживного, а головне смачного.

Суп із каменю. Паганський рецепт розбудови держави

Модерна доба привчила нас бачити в історії насамперед «історію народів», «історію націй». Натомість в ранньому середньовіччі ніяких «національних держав» не існувало. І політична воля, спритність, а іноді і навіть хитрість володарів часто були куди вагомішим фактором державотворення, а не доволі ефемерне як на ті часи народне волевиявлення.

Джокер на троні. Шалене правління халіфа Хакіма

Дивакуватий халіф, який з роками все більше нагадував джокера, почав відверто набридати підданим. І в лютому 1021 року він раптово зник. Придворні кинулися на пошуки, але знайшли лише халіфового віслюка і закривавлений одяг. Тіло володаря відшукати не вдалося.

Як стати колонією. Практичний «курс держави і права» для маорі

Першою зброєю іноземців, як і в китайському випадку, була рослина. І не агресивно-контраверсійний опійний мак, а цілком прозаїчна картопля. Поширення картоплі сприяло військовій мобілізації та мілітаризації суспільства маорі.

Віра, мова, зрада у Карфагені

Як карфагенці вводили грецький культ та забороняли грецьку мову. Олігархічна рада, «партія миру» та пташки замість ботоферм – реалії війни між Карфагеном та Сіракузами деякими деталями нагадують теперішні українські реалії.

"Невидима рука" олігархії. Кому англійці мають бути вдячні за "Велику хартію вольностей"

Ніхто не може бути покараний інакше, аніж за рішенням суду. Податки мають стягуватися лише за згодою тих, хто їх сплачує. Депутат повинен бути захищений від переслідувань з політичних міркувань. Все це ще в 1215 році було зафіксовано у "Великій хартії вольностей".

Олексій Мустафін: Формула Артаферна. Дипломатична помилка, що змінила хід грецької історії

У Давньої Греції теж був східний сусід. Великий і озброєний до зубів. З яким легко було домовитися про підтримку. Але якою ціною?

Як дозвіл на продаж землі поховав Римську республіку

У 111 році до Р.Х. Рим вирішив приватизувати землю та відкрити ринок землі. До цього уся земля вважалася громадською. А від того моменту – оголошувалася приватною власністю. Як ця революція знищила Республіку та чому це був поганий сценарій?

Легенда про Топільцина

Зганьблений насамперед у власних очах реформатор вирішив відмовитися від влади та піти світ за очі. Разом з володарем погодилися вирушити на край світу й кілька тисяч його прихильників, які вважали Топільцина втіленням божества. Чи міг «проповідник миролюбства» стати засновником «імперії терору»?

«Голос народу». Цар Уруїнімгіна – «Перший реформатор в історії»

За рік відбувся ще й «третій тур». Охоплений ейфорією простолюд на народних зборах проголосив Уруїнімгіну лугалем, віддавши йому усю повноту державної влади. Тепер він міг одноосібно віддавати накази і вимагати від кожного лагашця їхнього виконання, так само, як би він був військовим командувачем, а вони – його вояками.

Єрусалим у серці Африки

"Остерігаюся писати про них, бо мені просто ніхто не повірить, але присягаюся, що пишу щиру правду..." Як скельні церкви Лалібели увічнили їхнього творця і позбавили влади його нащадків

Олексій Мустафін: Зелена груша для слуг народу

Генеральному прокурору надали додаткові повноваження, вироки за державну зраду дозволили виносити за рішенням більшості колегії присяжних (до того була потрібна згода усіх), а головне – була відновлена цензура, урочисто скасована за кілька років до того. Королю і вірним йому депутатам, втім, це не допомогло. І вже невдовзі їх знесла хвиля нової революції.

Непомічена революція. Чи зробила Полтава Швецію вільною

Про права і свободи станів на своїй батьківщині Карл ХІІ і чути не хотів. Розгром під Полтавою не лише не зробив його поступливішим в цьому питанні. Навпаки він прагнув ще більшої концентрації влади. Якщо Полтава і справді щось змінила у Швеції, так це настрої самих станів. Про необхідність обмеження королівської сваволі на одній з парламентських комісій заговорили вже в 1710 році.

Барон Сірко Ла-Маншський, або легенда про «козаків кардинала»

В промові, присвяченій 28-ій річниці незалежності, президент Володимир Зеленський вирішив згадати моменти української історії, які передували Акту 1991 року. Набір вийшов трохи дивним. І мабуть найбільше вразила присутність у списку епохальних подій – між хрещенням Русі та проривом людства у космос – підкорення… фортеці Дюнкерк на півночі сучасної Франції.

«Парламент святих». Як Олівер Кромвель «нові обличчя» шукав

Ламберт швидко зрозумів, що знущання над недосвідченістю депутатів насправді лише додають їм популярності, адже публіка бачить в них «таких, як вона сама». Тож тепер завдання було цілком іншим – переконати, що в парламенті зібралися люди незрозумілі й підозрілі – релігійні фанатики, небезпечні соціальні експериментатори, політичні змовники.

Народження пропаганди. Інформаційна війна п’ятсотрічної давнини

У нашій мові не так вже багато слів, які не лише мають цілком конкретних «батьків» - авторів, що першими їх використали, а й точну дату народження. Саме таким є слово «пропаганда». Його винахідником вважають папу римського Григорія XV.

«Імператор-простолюдин». Сотник Фока та початок нової доби візантійської історії

Обрання імператором бороданя-простолюдина (чи принаймні того, хто охоче грав роль простолюдина) мешканці Константинополя зустріли із справжнім захопленням. Вочевидь вони й справді чекали на «народного володаря», який покарає усіх визискувачів і встановить справедливість.

Анатомія реваншу. Чому загинула держава вандальских королів

Деякі дослідники взагалі вважають Гільдеріха агентом імперії або ж персонально Юстиніана, який став імператором через три роки після коронації Гідьдеріха. І хоча жодних доказів на користь "шпигунської" версії немає, сама поведінка короля викликала підозри у вандальської знаті.

Олексій Мустафін: Легенда про "місто нероб". Як філософ Піфагор із бобами воював

Давньогрецького мудреця Піфагора більшість школярів пам'ятає завдяки славнозвісній теоремі та приказці про «піфагорові штани». Люди дорослі, які цікавляться історією, вочевидь, можуть згадати і про філософське вчення, і про теорію музичної гармонії, і про засноване Піфагором таємне товариство...

Олексій Мустафін: Прощання з тиранією. Як це відбувалося 2500 років тому

Повстанці швидко зрозуміли, що власних сил для штурму в них не вистачає. Тому звернулися по допомогу до інших міст, де на той час yже була встановлена демократія. Це дозволило їм зібрати велику армію...

Свобода, яку не спинити. Перший досвід на батьківщині демократії. VI ст. до нашої ери

Коли розібралися з супротивниками режиму, то почали відбирати майно і в тих, хто просто його мав більше за інших, а тому, на переконання громадян, нажив нечесно, зокрема і за рахунок грабіжницьких відсотків по кредитах. Потім багатих змусили "ділитися" з бідними й іншим способом...