Більше десяти років поспіль канадське демократичне суспільство вимагало від радянської влади звільнити багатолітнього політв’язня польських, радянських і німецьких тюрем Данила Шумука (1914–2004).

Редактор, публіцист, видавець знаменитого журналу "Культура", очільник Літературного інституту (фактично видавництва), що знаходився у містечку Мезон-Ляфіт під Парижем, - все це Єжи Ґєдройць. Важко знайти людину, яка б зробила більше для польсько-українського порозуміння.

Несподівано старий фейк про "наказ" виселити усіх українців з України знову відродився і масово поширюється в Мережі. Що насправді мало місце в історії? Чи є підтвердження таким намірам Георгія Жукова та Лаврентія Берії?

У листопаді 2016 року учасники дисидентського руху радянських часів зібрались у Львові, щоб відзначити сорокаріччя створення Української Гельсінської групи. Учасником групи, а також співзасновником Української Гельсінської спілки 1988 року, був і львів’янин Богдан Горинь.

Практично вперше на території України радянські партизанські загони повинні були взяти під контроль великий населений пункт, що розташовувався в безпосередній близькості до лінії фронту, а не далеко в тилу.

Дисидент Василь Овсієнко про мишку, яка допомогла вирвати ріпку радянської влади.

Сім пострілів сербського студента Гаврила Принципа призвели до початку Першої світової війни. Але чому вбивство спадкоємця престолу Габсбургів мало такі катастрофічні наслідки для всього людства? Хто побачив, що політичні сили розставлені, як доміно, і запустив механізм, який перекроїв карту Європи?

Основною метою багатокультурності було та залишається створення символічної національності, яка б зберігала культурні та релігійні особливості кожного канадця.

Навколо Харкова була смуга життя — приміська зона, де мешкали працівники промислових підприємств і їхні родини. Тут не було тотального мору. Коло смерті починалося за 40—50 кілометрів від столиці.

"Повстання шириться з кожним днем й стає нам великою загрозою. Усі активісти тікають в паніці до великих міст, бо куркулі, які повстали… не дають пощади ні на хвилину життя"

"Я не пам’ятаю взагалі, щоб я колись таке відчував. Це був не відчай, це було відчуття, ніби я прокинувся в абсолютно іншій реальності, і водночас розуміння, що із цим потрібно щось робити, але поки не зрозуміло що".

Вони є не меншими героями, ніж ті, кого вони врятували і чиї імена є в підручниках і мемуарах. Історії жінок, які стали сестрами милосердя в армії, на флоті, в Європі, у Сибіру, Сполучених Штатах та Канаді. Вічним пам'ятником "голубкам" є гора Едіт Кевелл у Скелястих горах.