Шістдесятник, театральний режисер і політик, народний депутат Верховної Ради першого демократичного скликання Лесь Танюк був одним із тих, хто очолював опір ГКЧП в столиці України 19-21 серпня 1991 року. Фрагмент спогадів, записаних майже двадцять років тому.

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

У 1968 році українці усе більш гостро реагували на події у Чехословаччині. У колись таємних архівах КГБ збереглися тисячі сторінок, на яких оперативники доповідали про різні форми нелояльності та спротиву українців. Були і ті, хто підтримав радянську окупацію ЧССР.

19-24 серпня 1991 року стали зламними в українській історії. Багатосотлітнє прагнення українців мати власну державу увінчалося успіхом. 24 серпня Верховною Радою було проголошено Незалежність України.

Москва кровно зацікавлена в тому, щоби знову наставити проти себе українців і євреїв, євреїв-громадян УССР і світове єврейство проти постання самостійної України. Москва заздалегідь і превентивно прищеплює ярлик антисемітизму до шляхетних прагнень українства, бути свобідними. Яке величезне моральне зло чиниться Москвою, коли рівночасно з поняттям українства асоціюється антисемітизм.

Отаман у Бистричах віддав наказ пограбувати молочарню в Людвиполі. Вночі озброєна група під керівництвом Боровця, що налічувала 16 чоловік, забрала з молочарні два ящики вершкового масла, один ящик сиру й один пуд меду. Крім того, було здійснено нічний напад на райуправу, де забрано з сейфу 100 тисяч крб та реквізовано пару коней із возом.

Cерія "Страсті Христові" стала відвертим актом навернення до католицизму зі стану практикуючого атеїста, своєрідний перехід від глибоких особистісних терпінь і розпуки до змістовного й духовно-морального життя. За словами самого автора, у творах він намалював, ставлячи пункт проти пункту, любов і ненависть, конструктив і деконструктив, віру і забобони.

Коли говорити про долю уцілілих учасників Української революції 1917–1921 років, які в 1921–1939 році проживали на Західній Україні, то не можна не відмітити, що чимало з них долучилися й до українського національного руху опору в роки Другої світової війни. Серед них і Митрофан Швидун, чия доля тісно пов’язана з Волинню та Луцьком.

«Знайдено 207 колорадських жуків і 40 яйцекладінь». «З яблуні черв’як сповз на землю і почав мандрувати». Ні, це не записки агронома-ентомолога. Це – фрагменти із оперативних документів МГБ-МВД УРСР. Як і коли орди колорадів вторглися в Україну?

Державна пропаганда клеймила іудейську релігію як "ідейну основу сіонізму". "Іудаїзм, як і сіонізм — реакційна, націоналістична ідеологія, пройнята містикою і скерована проти революційних інтернаціональних завдань пролетаріату", — писали в книзі "Іудаїзм без прикрас".

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

"...стало відомо: хтось порубав жителів Парослі…Чув, як мій дід якось балакав з сусідом. Подейкували, що ті, озброєні, послали у Парослю своїх розвідників, а їх там місцеві вбили чи щось таке. Яка там форма! Хто у чому: хто у постолах, хто у маринарці, хто у куфайці, як звичайні мужики, але всі зі зброєю".