Непересічна постать в інтелектуальній історії України. Ветеран Другої світової. За власним визначенням - був сталіністом, очолював партком Спілки письменників. Але потім з ним відбувається дрейф у напрямку гуманістичних цінностей. Перший голова Української Гельсінкської Групи.
14 грудня 2018 — Олена Бровко
За сім з половиною місяців Гетьман зробив українське державотворення надзвичайно плідним та інтенсивним процесом.
13 грудня 2018 — Юрій Терещенко
Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.
9 грудня 2018 — Станіслав Федорчук
Ленінградський літератор потрапляє за ґрати КГБ, а потім до табору в Мордовії, де в той час перебував весь цвіт українського, литовського, вірменського, сіоністського та інших рухів опору комуністичному режимові. Знайомство єврея з українцями в таборі переростає в інтерес, а потім у велику приязнь (рос.).
9 грудня 2018 — Міхаіл Хейфец
Історія одеситки, жінки, лікарки, політув'язненої і дружини політичного зека не дуже вписується у стереотипне уявлення про причорноморське місто 1970-тих. Однак, саме завдяки таким людям русифікація і комуністичні репресії не змогли знищити потужний струмінь українства на півдні країни.
8 грудня 2018 — Юрій Зайцев
Мірою того, як імперія накривала слобідське українське буття своїми заборонами і обмеженнями, з нього виринали особистості - потужні провідники і транслятори національного духу й культурної пам’яті. Це якісь природний опір внутрішньої національної свободи зовнішньому імперському насильству. І діяльність нашого героя тому доказом.
7 грудня 2018 — Ольга Різниченко
Своїм існуванням українська держава на початку ХХ ст. значною мірою завдячувала власним збройним силам. Українській армії довелося упродовж кількох років відбивати натиск агресивних сусідів
6 грудня 2018 — Михайло Ковальчук
Впродовж понад 30 років один із найвідоміших українських художників спочатку міжвоєнного Львова, а потім еміграції – Едвард Козак, на сторінках гумористичного часопису «Лис Микита», творив «листопадову легенду», прив’язуючи події з життя української діаспори та України до листопада 1918-го. По «листопадових» обкладинках його часопису можна «читати» не лише історію еміграційного життя, але й настрої, мірилом для яких були силует Собору Святого Юра та львівська ратуша з синьо-жовтим прапором
28 листопада 2018 — Святослав Липовецький