Один міліціонер, що вже лежав переможений на асфальті, раптом різко піднявся та з усієї сили замахнувшись гумовою палицею хотів вдарити пластунку Ірину на псевдо «Квітка». Та вона вчасно зреагувала, відхилившись у сторону. Він повторно зробив спробу замаху та попав у руки Івана Скорняка, котрий двома ударами зупинив агресивного нападника.

Ті, хто грає у різновид шахів із назвою «Ялта», знають, наскільки цінними (але непевними) бувають тимчасові альянси. Гру придумали після Ялтинської конференції і назвали на її честь.

Щойно вийшовши із Лук’янівської в’язниці Симон Петлюра організував антигетьманське повстання. На це йому знадобилось трохи менше тижня.

Рік 1917-й ще не був роком Симона Петлюри. Незаперечним лідером українського національного руху він став року 1919.

Наприкінці заходу молодий журналіст запитав батька про його життя у Москві. Розчарований атмосферою холодної війни, що тоді панувала в столиці СРСР, а також відсутністю будь-яких контактів із радянськими високопосадовцями та постійним стеженням за собою агентів КДБ, батько відповів, що життя у Москві нагадувало йому інтернування в Бад-Наугаймі на початку Другої світової війни.

Симона Петлюру боялись вороги. Боялись і слів, і дій. Його слова викликали захоплення у друзів та лють у ворогів. Ми відібрали 21 цитату з його промов, листів, наказів та статей.

З 22 по 26 травня у Мистецькому арсеналі в Києві (вул. Лаврська, 10-12) пройде IX Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал». У фокусі цьогорічного Книжкового Арсеналу — тема співжиття, спільного буття на підставі цінностей і домовленостей. «Історична правда» відібрала презентації, дискусії та інші заходи, темою яких буде історія.

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загальноросійського міфу про «исконно русский Крым». Без звинувачення кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депортації, а без виправдання цього злочину — неможливо пояснити тотальну русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із багатьох сталінських геноцидів.

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

На сусідній Ітаці і далі паслися нащадки кіз Одіссея. «Список кораблів» я читав з другої половини – від моменту, коли знайшов першу в Іліаді згадку Одіссея і його кефаленян, мешканців сусіднього до Ітаки острова Кефалонія.

«27 січня 1967 року біля місцевості Пан Ранґ капітан Рондяк повів своє мале з’єднання в лобо­вий наступ на ворога. Поранений у ногу, він далі керував боєм, винищуючи комуністів, яких таки переміг, здобувши багато амуніції та цінних матеріялів для розвідчої американської служби».