Празьку вулицю Соколовську та українське село Соколове під Харковом відділяють близько півтори тисячі кілометрів, однак минуле століття зв’язало ці дві віддалені локації значно міцніше, ніж то виглядає на перший погляд

Оля опинилася перед вибором – ковтнути ампулу з отрутою і видати ворогам важливу адресу, чи ковтнути адресу і пережити тортури. Вона вибрала друге

На Великдень 1948 року отець Володимир Марущак готував особливу проповідь. Він знав, що попри заборони й обмеження нової влади, відсвяткувати воскресіння Христа збереться чимало людей. 2 травня він відправив службу у старовинній церкві села Новий Кропивник, а тоді — виголосив промову, яка викликала сльози у багатьох присутніх

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.

Цими днями із офіційним триденним візитом в Україні перебуває президент Польщі Анджей Дуда. Перед візитом було анонсовано, що однією із тем для обговорення буде питання національної пам’яті. Саме вчора, коли пан Дуда прибув в Україну, у мережі зв’явились фото того, що польська сторона «відновила» меморіальну таблицю на братській могилі вояків УПА на горі Монастир, яка була сплюндрована ще у 2015 році. Здавалося б хороший дипломатичний жест польської сторони. Та не все так просто – таблицю насправді не відновили, а підмінили.

Таємниця, яка упродовж 70 років ховалася за суцільним набором цифр у Акті вінчання надрайонного провідника ОУН «Сулими» і медсестри «Калини», розгадана. Це вдалося зробити криптоаналітикам Служби зовнішньої розвідки України. Відтак неймовірна драматична доля подружжя повстанців із Прикарпаття отримала своє продовження.

Символічне ж значення Бабиного Яру є наднаціональним: наскільки Аушвіц є символом знищення євреїв Західної Європи, наскільки Бабин Яр є символом знищення українського, і ширше – східноєвропейського єврейства. І гарантувати його належне вшанування має українська держава, незалежно від прізвищ її очільників.

Із завершенням Української революції боротьба за Українську незалежну державу не припинилася. Її продовжував Державний центр УНР в екзилі. В умовах еміграції змінилися форми і методи цієї боротьби. Тепер вона точилася не на полях відкритих військових баталій, а в дипломатичній площині та на «таємному фронті» протиборства спецслужб. У когорті бійців цього «таємного фронту» був і представник уряду УНР у Стамбулі Володимир Мурський.

З початком війни між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом Сержа Лифаря вчергове підозрювали усі - німці і французи, комуністи та емігранти. Для німців – ворог/русіш, для гестапо – ворог/єврей/русіш, а для деяких французів, для яких зовсім недавно був об’єктом поклоніння, з початком війни та окупації Парижу він став ненависним russe і більшовиком, а згодом - ненависним гестапістом...

У шведських архівах зберігаються власноручні листи Карла ХІІ, у яких він згадував Україну та козаків. Наприкінці ХІХ століття вони були опубліковані. Але ніколи досі не перекладались українською мовою і, швидше за все, не були відомими українським історикам