Вже зараз ми маємо думати, як виглядатиме повоєнний світ. Бо те, що спостерігаємо сьогодні, є відчайдушною спробою політичних акторів зберегти той простір, який виник після Другої світової війни. І, насамперед, простір ментальний. Наочною ознакою цього є експлуатація усіма сторонами термінології, що прямо відсилає до тієї війни, насамперед, «фашизму»

Вперше вийшов на вулиці в нових умовах – умовах окупації. У дворі було незвично пусто. Сміттєва площадка була чистою, але сміття не вивозили кілька днів і його складають на спеціально зроблену "локацію". Питної води не знайшов, обійшовши найближчі три точки. Попри інструкції дружини нікуди не ходити, добувати щось їстівне. За квартал від домівки, на центральному проспекті купився натовп. Зайняв дві черги. Одну – за гуманітарною допомогою, другу – за хлібом. За дві години з гаком врешті достоявся

Багато хто з читачів чув про Змієві вали, а деякі навіть і бачили ці видовжені земляні насипи, що зустрічаються на Київщині, Житомирщині, Черкащині та Полтавщині. Назва валів пов’язана з народною легендою про ненажерливого Змія, який був приборканий кожум’якою на ім’я Микита або Кирило (за однією версією) або, за іншою, двома ковалями, яких інколи називають святими Кузьмою і Дем’яном (варіант — Борисом і Глібом). Герой (герої) впрягли Змія у велетенський плуг, яким було проорано величезну борозну — так утворився вал, що й був названий Змієвим

Минуло 30 років, але облаштувати Росію як нову демократичну країну не вдалося. Росія заявила себе правонаступницею СРСР. Її правителі зробили все, аби законсервувати тамтешнє суспільство у запліснявілій більшовицькій вчорашності. "Побєдобєсіє", пропаганда православно-конфесійної виключності, культивовація ненависті до західних демократичних цінностей та абсолютне ігнорування права сусідніх країн, що виникли після розвалу СРСР, на суверенітет – це є риси свідомості теперішнього російського суспільства.

24 грудня 1916 року на Румунському фронті від кількох пострілів у серце загинув юнкер російської армії Олександр. У його польовій сумці знайшли щоденник, лист до сестри і "Кобзар" Тараса Шевченка виданий 1912 року. На сторінках книжки залишилися сліди крові. 20 липня 2015 року розвідник Володимир Регеша знайшов у зруйнованому житловому будинку у селищі Піски під Донецьком домашню бібліотеку. Книжки належали комусь із місцевих мешканців. З усієї бібліотеки простреленим виявився тільки "Кобзар"

Тривав початок ХХ століття. Чимало відомих чоловіків не наважувалися на відверте і публічне висловлювання своїх думок. А вона не боялася й не йшла на будь-які компроміси в українському питанні. На її глибоке переконання, треба було позбавлятися всього, що шкодило інтересам України. Тому вона не боялася різко засуджувати і ганьбити все, що гальмувало розвиток українського руху, плямувало його чи шкодило його позитивному іміджу

Ленін – не «автор і архітектор» України, як це стверджує Путін. Ленін – це «імітатор» України і справжній творець Росії. Детальний розбір центральної тези сусіднього президента

Багато десятиліть українці, громадяни СРСР, а потім й України, святкували 23 лютого. У СРСР день 23 лютого офіційно називався «День Червоної Армії і Флоту», а після перейменування Робітничо-селянської червоної армії (РСЧА, рос. РККА) цей день теж отримав нову назву — «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту»

При всіх важких подіях в минулому я вміла розрізняти між добрими і поганими людьми, була свідома, що є добрі і погані люди в кожному народі. А тепер я почала ненавидіти цілий нарід, бо представники цього народу, яких я зустрічала, всі були жорстокі. Ту ненависть я перенесла потім на росіян, бо все трагічне і жорстоке, що приходилося переживати за другої большевицької окупації було пов'язане з мовою і зарозумілістю того народу

На початку 1950-х років органи МҐБ СРСР провели надсекретну операцію проти одного з лідерів української еміграції, міністра військових справ уряду УНР в екзилі генерала Миколи Капустянського. Досі про цю операцію ніхто нічого не знав. Нині Служба зовнішньої розвідки України розсекретила й оприлюднила ці унікальні матеріали. Про особливу секретність цієї операції свідчить те, що низку документів виконували лише від руки в одному примірнику і зберігали окремо в додатку до справи, а згодом – у спеціальному пакеті в архіві радянської розвідки у Москві. Апробовані в ній схеми, способи й засоби вбивства пізніше були вдосконалені і застосовані органами КҐБ СРСР під час ліквідації очільників ОУН Лева Ребета у 1957 році та Степана Бандери у 1959 році.

Критика радянської влади, релігійні погляди, українська мова, будь-які висловлювання думок, які не збігаються з позицією СРСР – це те, що зусиллями дисидентів активізувалось і почало виринати з новою силою на поверхню за часів «хрущовської відлиги». Звісно, радянська влада пробачити такого не могла і почала шукати шляхи розв'язання небезпечної для себе проблеми. Радянські тюрми в результаті були переповнені політв'язнями.

Колись було модно говорити про «привид комунізму», який бродить Європою. Як його зупинити ментально нині? Чи розуміє Україна й колективний Захід реальні загрози у разі його повернення? Чи є «фантомні болі» у людей, які прожили більшу частину життя в СРСР? Чи мають право старші покоління подавати радянську історію своїм онукам винятково в рожевих тонах? І – найголовніше – до чого може призвести романтизація цієї епохи в очах молоді, яка ніколи не жила під державою-окупантом?