У нашій уяві закріпилося поняття того, що УНР припинила своє існування десь на початку 1920-х. Усі політичні, державні й військові діячі, а також Армія УНР десь ніби розчинилися за кордоном, виїхавши на еміграцію. В Україні запанували більшовики й державотворча традиція була перервана. Феномен існування уряду Української Народної Республіки в екзилі (на еміграції) взагалі не усвідомлений пересічними колами українців. Але саме Уряд УНР в екзилі зберігав тяглість української державності. Підтвердженням цього є його архівні документи, які із здобуттям незалежності були передані незалежній Україні

Тим, хто прагнуть руїн Кремля і синьо-жовтого прапору над ним, слід знати – цей гештальт українці закрили у 1917 році. Коли гармати Українського важкого дивізіону цілий тиждень обстрілювали Кремль, а козаки Запорозького полку півроку контролювали палац теперішньої путінської резиденції (над якою підняли український прапор). В центрі Москви двічі відбувався український військовий парад

22 серпня 2022 року виповнюється 30 років важливій події, яка не вповні була оцінена сучасниками і незаслужено забута зараз. Йдеться про передачу повноважень Державним центром УНР в екзилі демократично обраній владі України. Еміграційний уряд УНР діяв майже 72 роки, перебуваючи у різний час у Польщі, Франції, ФРН та США

Рано-вранці 12 вересня 1968 року в Чернівцях в різних частинах міста було виявлено загалом 6 чи навіть 7 листівок «враждебно-ревизионистского содержания», присвячених подіям в Чехословаччині. Подія одразу стала предметом розслідування управління КГБ при Раді Міністрів УРСР по Чернівецькій області, які кинулися на пошуки зловмисника

Показово, що незалежна Україна – не надто охоче і не одразу – але почала відмовлятися насамперед від радянської топоніміки. Для Криму, щоправда, і цей процес зробили так би мовити "відкладеним" – до часу звільнення півострова від російської окупації. А ось "імперські" перейменування навіть чіпати не наважилися. Хоча саме вони насправді були (і зараз залишаються) не більше, аніж "мітками" загарбаних територій. До яких – поки будуть зберігатися ці вигадані назви - вчорашні колонізатори мріятимуть повернутися

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі

16 липня 1990 року депутати Верховної Ради УРСР конституційною більшістю ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Пропонуємо ознайомитись із промовами депутатів, з якими вони виступили після ухвалення рішення

Перший в Україні кінний трамвай курсував вулицями Львова – його перша поїздка відбулася 25 листопада 1879 року, а пасажирська експлуатація – із 1 липня 1880 року. Наступним українським містом, де почав курсувати кінний трамвай, стала Одеса – тут регулярна експлуатація кінного трамвая почалася 20 липня 1880 року. А 12 вересня 1882 року рух кінного трамвая розпочався в Харкові