Взаємини українців і татар із глобального протистояння перетворюються на ритуал противників-рицарів – вони "гостюють" чи "навідують" один одного, а захопивши полон, ведуть чесний торг. І це, за словами Івана Сірка, не має бути "приводом для великої війни".

Президент України Віктор Янукович нагородив Шевченківською премією в галузі літературознавства Романа Горака та Ярослава Гнатіва за багатотомне дослідження "Іван Франко". Але і в Києві, і у Львові автори відомі як графомани та плагіатори...

"Не питала я дозволу в Ліни Василівни Костенко на "оренду" у цьому матеріалі її найточнішого визначення теперішнього всесвітнього часу - самашествіє...". Ексклюзив "Історичної правди".

Покаянні свідчення голови Фонду держмайна є символом можливостей реформування країни, які були у нової влади у 2005-ому. А ще - символом того, як безкровна громадянська революція перелякала чиновників.

Як пишеться історія "великого народу", книга-кандидат на Державну премію? Трохи нехлюйства і десятки чужих ілюстрацій. У наукових редакторах - дівчина-верстальниця. А на дзвінок до видавництва щодо чужих ілюстрацій відповідають: "Які у вас можуть бути претензії? Хіба ми влізли до вашого помешкання й щось із нього вкрали?"

Генріх Ягода був одним із тих сталінських опричників, хто несе персональну відповідальність за великий терор 1930-х рр. Але одного дня прийшли і за ним. Без коментарів: протокол обшуку. Що працівники НКВД вилучили у свого колишнього наркома?

"Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить..." У своїх листах середини XIX сторіччя Тарас Григорович не соромився міцних слів і неполіткоректних означень.

На сході України, не кажучи вже про Росію й Польщу, Бандеру знають лише як фанатичного терориста, котрий застосовував всі методи для досягнення своїх цілей, а це мало має спільного із його реальною діяльністю та поглядами.

Перший голова Директорії УНР в еміграції став веганом, малював, проповідував гармонію, писав утопічні листи до Сталіна і, подейкують, відмовився співпрацювати з Гітлером, за що втрапив у концтабір.

Він міг бути успішним художником і жити богемним життям, виставляючись у закордонних салонах. Натомість став митцем-повстанцем, обравши криївку з примітивним друкацьким верстатом. Слава знайшла його вже після смерті - бо саме Хасевич створив більшість візуальних матеріалів Армії.

"2 станковых пулемёта, 119 винтовок и 3 тонны соли и др. воен. имущ." - такими були трофеї партизанської вилазки. Решті мешканців Корюковки вони обійшлися дорогою ціною. "...В церкві піп зібрав до 500 чоловік, думали, що спасуться, стали богу молитися, німці зайшли перебили усіх з автоматів і попа убили."

"Коли в Ізраїлі говориш щось хороше про українців, люди відразу нападають. На мене неодноразово вже нападали. З поляками так само, проте найгірше з українцями. Так, українці теж убивали євреїв, але ж не всі. Мене врятувала українка".