"...Нестерпною є зарозумілість Німеччини, яка використовує мене, щоб відвернути увагу від військових злочинів, учинених німцями, щоб неправдиво проголосити – мовляв, справжніми злочинцями у злочинах нацистів були я, українці та інші європейські сусіди нацистської Німеччини..."
18 березня 2012 — Історична Правда
Водосховище Кременчуцької ГЕС є одним з найбільших в Україні. Та щоб збудувати його затопили 25 населених пунктів. Всі вони раз і назавжди зникли з карти України. Та не з пам'яті...
18 березня 2012 — Ірина Сало, Левко Стек
"До чого тільки не вдається в’язень, щоб сховати написане! Іван скручував кілька написаних сторінок у цидулку довжиною 3-4 сантиметри і товщиною тонше за сірник, закладав у стіну написане і заліплював зібраним цементним порохом, змішаним з клейковиною з розжованого хліба. Техніка, достойна вигадки богів!"
16 березня 2012 — Раїса Мороз
15 березня 1939 року Карпатська Україна проголосила незалежність. Не маючи підтримки ані Заходу, ані Польщі чи СРСР, карпатські українці першими кинули виклик Гітлеру та його союзникам. Згадаймо, як це було.
15 березня 2012 — Авґустин Волошин
Ющенко міг тоді зробити й більше, але він хоч дав нам шанс, організувавши повторне слухання у суді. А Луценко категорично відкинув можливість проведення внутрішнього розслідування, ледь не відкрито називаючи політв'язнів "кримінальними злочинцями".
14 березня 2012 — Микола Ляхович
"Героїчним" королем тенорів був Карузо, "ліричним"- Мишуга. На пропозиції повернутися в Україну співак казав: "Нащо я вам там здався? Зате ж, коли я на чужині заробляю гроші й вам посилаю, то все-таки маєте з мене якусь користь". Він помер 90 років тому.
12 березня 2012 — Святослав Липовецький
"...Переїхавши Збруч, група і вантажний автомобіль з військовими повернули ліворуч через придорожній кювет, піднялися вгору на ліву придорожню смугу, на околицю молодого лісу, де і вирішили почати кремацію тіла Шухевича..."
10 березня 2012 — Володимир В'ятрович
"Придніпрянці переживають такі часи, які у Галичині минули. Як у нас донедавно старі тітки говорили по-польськи, а в чужому товаристві по-українськи, у східних українців навпаки: старушки між собою говорять ще по-українськи, а як прийде хтось чужий, то вже офіціальною мовою.
9 березня 2012 — Іван Зілинський