Мало кому відомо, що у Львові упродовж майже півтисячоліття не було жодного легального закладу торгівлі алкоголем. Принаймні немає навіть згадки про корчми або шинки у місті Лева. Дозвіл на шинкування був результатом лобізму в кулуарах магістрату.

Георгіївські стрічки під час Другої світової носили хіба що "козаки, які служили Великій Німеччині". Зараз із цих людей за сприяння влади Луганщини створюється героїчний образ Донського козацтва, яке завжди віддано служило "родному отечеству".

Чи можлива взагалі версія подій Другої світової для України, яка б задовольнила більшість її населення? Від чого ми маємо відштовхуватися при створенні концепції "Другої світової по-українськи"?

"Зрозуміло - цивільний літак. Дзвоню генералу: "Товариш командувач, якщо ми зараз не вживемо заходів, він піде, ну й тоді нам усім кердик!" - "Рішення схвалюю!"

Особливістю всіх без винятку українських революційних соціалістів і марксистів була та надзвичайна увага, яку вони приділяли національному питанню. Всі вони відстоювали політичну незалежність України. На ці позиції часто переходили навіть члени КП(б)У.

Автор був одним із так званих "прорабов перестройки", які разом з генсеком Михайлом Горбачовим ініціювали процес демократизації, що врешті призвело до зникнення Союзу. Якою була в тих процесах роль Комітету державної безпеки?

"Из нетерпимости рождаются ксенофобия, враждебное отношение к другим народам и войны. Другие народы ненавидят, потому что ничего о них не знают и знать не хотят. Незнание и нежелание знать отравляют сознание и душу, оглушают и ослепляют..."

При спробі написати огляд західних публікацій про радянського вождя неможливо не зіткнутися з дивовижним для непідготовленого читача способом іменування Леніна. То тут, то там бачимо засновника Радянського Союзу, лідера комуністичної революції — "Миколу" Леніна...

"Відбулося накопичення історичних знань із сильною емоційною складовою, які пропонують дуже спрощене, чорно-біле бачення минулого. Багато українців уперто шукають якусь "об'єктивну" історію, яку від них, нібито, приховують "вороги"..."

"...Суд був уражений очевидним небажанням російської влади визнати реальність Катинського розстрілу. Так, російські військові суди продовжували стверджувати, що родичі заявників "пропали" в радянських таборах..."

Траплялися і просто курйозні випадки, коли на плакати з Елвісом Преслі накладали відповідний гриф. Чи становить цей документ інформацію про державну таємницю? Здоровий глузд каже "ні". Це ж стосується і кримінальних справ служб безпеки вже неіснуючої країни.

Неочікувано про історію, її майбутнє та кінець постмодернізму - розмова з польською професоркою.