Колектив Художнього музею вимагає від Мінкульту не призначати галеристку Міронову гендиректором закладу. За "безпрецедентний виступ з паплюження установи, на пост директора якої претендує, та безсоромне звеличення власних, переважно неіснуючих, заслуг".

За сценарієм, вояка УПА, якого захопили в полон енкаведисти, "звільняє" переодягнена в партизанів сотня НКВД, щоб дізнатися від нього інформацію, не отриману на допитах. Проте справжні партизани УПА розкривають перевертнів і зав'язується бій.

"...І дивно мені, чому за деморалізуючий вплив жінок Ви доручаєте стріляти, а за такий самий вплив мужчин – ні. Я тої думки, що за однаковий проступок треба однаково карати як жінок, так і чоловіків. У випадках розпусти мотором є радше мужчини, ніж жінки..."

Сучасні громадяни України здатні і повинні в інтересах майбутніх поколінь усунути політичні й морально-психологічні наслідки того конфлікту із суспільного життя. Щоб він не був перешкодою на шляху формування консолідованої української політичної нації.

У музеї вже не вистачає місця для картин? Не треба шукати нові приміщення! Краще давайте спишемо і віддамо частину картин. Очевидно, це нова програма з розвитку, реконструкції та розширення музею.

Чутки про таємний цвинтар НКВД у приміському лісі кружляли від кінця 1960-х, коли місцеві школярі почали свою "охоту за черепами". КГБ тоді мусило терміново вживати заходів

В окремих повітах Галичини не складно було би обрати депутатом давно померлого історичного діяча, чобіт чи навіть дверну клямку, жартували публіцисти. Якою була політична свідомість тогочасного виборця?

Він мав п'ятьох дружин і тричі змінював віру - католицтво, іслам, православ'я. Він був шляхтичем, але вирішив бути козаком. Він воював проти Москви на службі турецького султана. Він мріяв про ідеальну Річ Посполиту, де українці були б рівними з поляками.

З появою першого секретаріату з військових справ Центральної Ради постать Петлюри серед вояків-українців на фронті стала ледь не міфологічною. Петлюрівцями називали навіть бійців корпусу генерала Скоропадського на чолі з самим майбутнім гетьманом України.

У Катинському лісі під Смоленськом лежать десятки тисяч росіян, білорусів, євреїв та українців, знищених НКВД. Їх там у десятки pазів більше, ніж поляків. Проте Катинь – місце лише ПОЛЬСЬКОЇ трагедії. Знаєте, чому?

"Роздалися крики, вереск, трублення й стукіт… Фракції почали бити пульпітами. Українці й білоруси почали грати на різнорідних музичних інструментах". Опозиційний досвід часів Австро-Угорщини і міжвоєнної Польщі.

"Ми розіслали листи про конкурс до 674 вітчизняних музеїв. Ідея була переконати музейників подумати про несподівану перспективу отримати значну суму. І, знову ж таки, суму не на щоденну діяльність, а на найнесподіваніші фантазії..."