У зв'язку з раптовим спалахом активності щодо просування в маси світлого образу імперського урядовця, якому ми завдячуємо словосполученням "столипінська краватка" (петля на шибениці), варто подивитися, чи заслуговує Столипін на пам'ятник у Києві.

Ультрапатріотичні румуни також розпочинають свою історію від культури Кукутені­-Трипілля, стверджуючи, що не румунська мова походить від латини, а навпаки. Чи вивищила ця абсурдна фантазія румунську націю над сусідами? Питання риторичне.

Про них пишуть книги і знімають фільми. Півсвіту захоплюється пригодами Джека Горобця. Чому ж українці своїх Джеків Горобців або цураються, або соромляться як чогось ганебного? Та тому, що не знають історії козацького піратства.

12% британської молоді впевнені, що перемога під Ватерлоо (1815 рік) була під час Першої світової. Тому уряд розпочинає спеціальну програму пам'яті до 100-річчя Великої війни - вартістю 50 млн фунтів стерлінгів.

"Умираючи в Києві, нещасний мій батько не вірив у перемогу. Він вважав, дивлячись на колосальну німецьку силу, що Україна загинула навіки. Він думав, що ми житимем усе своє життя по чужих країнах. І проклинав Сталіна".

Суперечки точаться щодо збереження польської, австрійської чи єврейської ідентичності міста. А як поводитися з архітектурним спадком СРСР – зберегти, зруйнувати чи реконструювати?

Державний природничий музей у Львові 20 років був на ремонті, тому він не має ще експозиції. Зате може почати щось абсолютно нове - колекція дозволяє. На момент закриття він був найбільш відвідуваним музеєм Львова - міста музеїв.

Пам'ять - досі поле битви між суспільством і державою. Професор Шпоцінський аналізує польські дискусії навколо Другої світової - чому вони тривають тепер і триватимуть далі.

"Ми історію не чикрижимо. Ми прибрали коментарі і не вчимо відвідувачів жити". ІП провела кілька годин в Донецькому обласному краєзнавчому музеї. В центрі міста, неподалік "Донбас Арени". Ось як представляють історію краю місцеві музейники.

Офіційний Берлін створив урядову структуру, присвячену вивченню історії депортації і депортованих тоталітарними режимами. Вивчатимуть і те, як депортували німців. Обіцяють вивчати і злочини Сталіна.

Іван Гончар задумався над збереженням артефактів народної культури ще під час Другої світової. В 1950-х він почав збирати свою колекцію у приватному будинку на Печерську. Радянська влада намагалася ліквідувати нелегальний музей, але Гончар переміг.

Нову будівлю музею не видно з вулиці, і відвідувачі в якийсь момент схоплюються: ми вже годину ходимо гігантськими площами, як це все вміщається в такому маленькому будиночку? Обережно, багато фото!