Є в українській історії кілька переможних битв, на згадку про які негайно лунають гнівні крики про "брехню, підлі інсинуації" та навіть "роздмухування міжнаціональної ворожнечі". Одна з них – битва під Оршею, яка відбулася понад 500 років тому

Американський морський піхотинець Роберт Балмер розповідає, якими відданими патріотами та повстанцями були в’єтконгівці. Але "жодна іноземна країна не зруйнувала комунізм, він сам себе знищив".

"В Україні консенсус щодо історії війни помітно слабший за польський. Волинь – одна із тем у дискусії про оцінку націоналістичного підпілля. У цій дискусії є люди, що поділяють націоналістичну та постсовєтську візії минулого".

Микола Міхновський передбачав, що "Оборона України" очолить всеукраїнське повстання. Готуючись до нього, бойовики планували демонстративні теракти проти "символів панування" самодержавства - російських пам’ятників.

Павло Скоропадський прийняв країну в становищі, близькому до руїни. Божевільна економічна політика Центральної Ради (а точніше, її майже цілковита відсутність) практично зупинила господарське життя щойно проголошеної Української Народної Республіки.

В зарубіжній музеології є поняття "музейні люди" - museum kind of people. Їхні основні параметри стало простежуються в дослідженнях багатьох країн: вища освіта, середній та вищий за середній рівень достатку, "музейне" дитинство.

Інформація про перепохованих на Івано-Франківщині "600 жертв НКВД", зокрема - жінок і дітей, облетіла інтернет. Втім, немає достовірних даних, що це були жертви радянських масових вбивств. Не виключено, що це поховання ще часів Київської Русі.

"...На Волині поляки поставили під рушницю понад 4% свого населення – це навіть більше, ніж складала армія Польщі у вересні 1939 р. Натомість серед українців зброю взяли до рук лише 0,6% населення – жодна з європейських країн не мала таких крихітних збройних сил".

"...Пам'ять про Голодомор стала частиною державного протоколу - делегації ідуть у створений Ющенком музей. Інша частина протоколу - відвідини могили Невідомого солдата. Ми показуємо світу, що боролися і страждали від обох тоталітарних режимів". (рос)

Цим спогадам не переріжеш горло. Ми вирушали в минуле: до спілкування з істориками обох країн та близькими жертв (теж обопільних), назустріч примарам минулого.

Журналіст правого тижневика "Do Rzeczy" дозволяє собі таке: "Нечувані злочини під час бунту Хмельницького, Коліївщини, Уманської різанини, й нарешті акції ОУН-УПА спричинили те, що багато поляків приписує українцям схильність до особливої жорстокості, звірячості..."

Він народився на Волині, мешкав на Черкащині і зробив непогану чиновницьку кар'єру у Гетьманській державі. У 1659 році уже був ніжинським полковником. А оскільки Ніжинський полк простягався аж до московського кордону, саме Гуляницький зустрів російську армію.