Чому в Кремлі не відзначають сторіччя революції 1917 року?

"Ленін був такий освічений, родом з хорошої сім'ї, з хорошого міста. Навіщо йому було очолювати революцію?" Ми стоїмо посеред величезного меморіального комплексу, всередині якого стоїть будинок, де Ленін народився. "Ми до цих пір задаємо собі це питання", - каже вона.

Софо Кіртадзе

Мы стоим посреди огромного мемориального комплекса, внутри которого стоит дом, в котором Ленин родился, а также его школьные дневники и посмертная маска. "Мы до сих пор задаём себе этот вопрос", — говорит она.Перше, що кидається в очі на діорамі, що зображає рідне місто Володимира Леніна в середині 19 століття, в час, коли він народився,  - величезна кількість православних церков.

Вони стоять над Волгою, в місті, перейменованому на честь його найвідомішого сина. Рівно сто років тому він очолив більшовицьку революцію, яка привела до створення Радянського союзу - наддержави, офіційною релігією якої був атеїзм.

Юлія Скоромолова, глава державного управління Ульяновська з туризму, дивиться золоті маківки, що сяють на сонці. На мить у неї на очах навертаються сльози. "Ленін був такий освічений, родом з хорошої сім'ї, з хорошого міста. Навіщо йому було очолювати революцію?" 

Ми стоїмо посеред величезного меморіального комплексу, всередині якого стоїть будинок, де Ленін народився, а також його шкільні щоденники і посмертна маска. "Ми до цих пір задаємо собі це питання", - каже вона.

 

Прихильниця Леніна, як вона сама себе називає - не єдиний, хто до сих пір не сформував однозначної думки з приводу подій 1917 року. 

До сотого ювілею Жовтневої революції, який відзначають 7 листопада за новим календарем, Росія так і не визначилася: як відзначати кривавий кінець монархії, коли останнього царя Миколу II розстріляли разом з усією родиною?

В радянські роки він відзначався з неймовірною помпою, іноді навіть з військовими парадами на Красній площі. Президент Путін мав би виступити з промовою - це виглядало б дивно, якби він цього не зробив - але ніхто в Росії не має ані найменшого поняття, що він може сказати в цій промові. Тижнем раніше він відгукувався про століття революції в критичному дусі: мовляв, не можна допустити, щоб суспільство знову розкололося.

З одного боку, Радянський союз, який припинив своє існування трохи більше чверті століття тому, користувався величезним впливом у всьому світі і породив ті самі інститути влади, з яких виросли всі керівники нинішньої Росії, в тому числі Путін. 

З іншого, будь-який навіть натяк на заворушення і тим більше революцію викликає панічний жах у сучасних кремлівських мешканців, які насилу придушили молодіжний протестний рух. Не кажучи вже про те, що в країні посилюються позиції консерваторів і Російської православної церкви, яка в часи більшовиків піддавалася гонінням.

"Російський уряд виявився в такій дивній ситуації, в якій і рішучість треба проявити, але при цьому і не робити однозначних заяв і жестів, - каже Марія Лімпан, незалежний аналітик і головний редактор журналу "Контрапункт", що видається при Університеті Джорджа Вашингтона. - Офіційна позиція така, що Росія - велика країна, в її історії немає темних плям, і сумніватися в цьому - значить демонструвати недолік патріотизму, а то і щось гірше". 

 

Політика Путіна щодо подій 1917 року - заплутувати і піддавати забуттю, додає вона.

Схоже, що ця стратегія працює. 

Єдиної думки з приводу революції в Росії немає: в травні соціологи з "Левада-центру" опублікували результати опитування, згідно з яким 38% росіян ставляться до подій 1917 року позитивно, а 25% негативно. Ще третина опитаних вважає, що загострювати увагу на цих подіях не варто, а 44% вважають, що ювілей революції - це привід навчитися на власних помилках.

У парі тисяч кілометрів від Москви, в столиці Уралу Єкатеринбурзі, в наявності пряме заперечення революційного минулого Росії. Хоча центральна вулиця названа на честь Леніна, і на ній все ще стоїть статуя вождя, місто, в якому був убитий останній російський цар, наповнений спогадами про Миколу II. 

У місті проходять відразу дві виставки, причому одна з них - на тому самому місці, де була розстріляна царська родина, сьогодні там розташована меморіальна церква. Там можна побачити цитати з генералів царської армії, а також їхні медалі і нагородні знаки. 

Біла гвардія - противники червоних більшовиків - відкрито героїзується, що для решти Росії досить-таки рідкість. "Про революцію тут не говорять, ви тут не знайдете жодної людини, якій це цікаво", - каже мер міста Євген Ройзман.

Оскільки особисто Путін в минулому році віддав розпорядження міністерству культури організувати пам'ятні події до ювілею, якісь виставки і концерти в містах Росії все-таки проводяться. 

У колисці революції, Санкт-Петербурзі, проходить велика виставка в Ермітажі. Але інші країни набагато активніше беруть участь в увічненні спадщини революції. У Лондоні, Парижі, Нью-Йорку та Гонконгу проводяться концерти, ставляться п'єси, влаштовуються тематичні виставки та кінопокази до ювілею революції.

Російські ЗМІ не те щоб зовсім обходять стороною тему революції, проте намагаються не привертати особливої уваги до спірних моментів. 

Державне інформаційне агентство ТАСС презентувало яскравий сайт в честь ювілею революції. RT, англомовний інформаційний канал Кремля, веде репортаж в Twitter, присвячений подіям революції. В рамках цього проекту створено понад 40 акаунтів, в тому числі Леніна і Миколи II, широко використовуються історичні матеріали. 

Варто зазначити, що у аккаунта Леніна 16 тисяч фоловерів - в два рази більше, ніж у царя. Творець проекту, Кирило Карнович-Валуа, керівник веб-проектів RT, каже, що він хотів "підстьобнути інтерес світової аудиторії до одного з найбільших геополітичних подій 20 століття, адже на Заході про нього можуть знати недостатньо".

Журналіст Михайло Зигарь, один із засновників єдиного незалежного телеканалу "Дождь", говорить, що в його інтерактивного онлайн-проекту "1917: Вільна історія" мета рівно протилежна: викрити популярні в Росії теорії змови про західне втручання в російську політику. 

Найбільші державні телеканали "Росія-1" і "Перший" запустили кожен по тематичним серіалу. Обидва, однак, демонізують Олександра Парвуса і Льва Троцького, яких творці обох серіалів виставляють якимись відщепенцями. 

За радянських часів трактування історії могло бути виключно однозначним, в той час як у сучасній Росії немає свого офіційного родоводу, каже Ліпман, і нагадує про звернення Путіна до Федеральних зборів в кінці 2012 року. Він тоді сказав: "Росія почалася не в 1917 році і не в 1991, у нас тисячолітня історія".

Автор Емі Ферріс-Ротман, Coda Network — a collaboration of independent newsrooms including Coda Story, Ukrayinska Pravda, Spektr, Kloop and Hetq.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.