"Я завжди уявляю у воротах Хрущова". Непересічна історія Uke Line

Жарт Віктора Стасюка, який є заголовком статті, став крилатим і є своєрідною відповіддю на питання про результативність української трійки (Uke Line) протягом чотирьох років на межі 1950-60 рр. у "Бостон Брюїнз" в північноамериканській Національній хокейній лізі.

Крім Стасюка до Юк-лайн належали Джонні Буцик та Бронко Хорват. Усі народилися в Канаді. Віктор та Джон були етнічними українцями, Хорват, так би мовити, не зовсім. Але йому належить інша фраза, яка свідчить про його відданість справі.

Стасюк, Хорват і Буцик, осінь 1957-го

У грудні 1957-го Роджер Баррі на шпальтах "The Hockey News" писав про Хорвата:

"Коли хокеїст українського походження не є хокеїстом українського походження? Відповідь на це доволі непересічне питання має Бронко Хорват. Він каже: тоді, коли він є іншого походження.

Як відомо, Бронко є членом українського тріо нападників, що ось уже кілька місяців грає в "Бостон брюїнз". Чимало ЗМІ пишуть що це "всеукраїнська лінія" (all-Ukrainian). Але це не зовсім так.

"Моя родина – не зовсім українського походження, – пояснює Бронко. – Але якщо це в інтересах нашої лінії, то я з радістю погодився щоб вони мене всиновили". За чутками, Стасюк і Буцик – обидва українського походження – не надто поспішають всиновлювати 27-річного центрфорварда…".

Канадські українці почали грати в Національній хокейній лізі від кінця 1920-х років.

Першим був Нік Васній, трохи згодом – у 1930-х рр. – Джек Лесвик (Лесюк), Джек Шевчук, Турк Брода та Алекс Шибицький (Щілецький).

Всі вони в різні роки з різними клубами вигравали головний трофей НХЛ Кубок Стенлі. Дещо пізніше у 1940-х рр. розпочалося справжнє "нашестя" юків у провідну північноамериканську хокейну лігу. Воллі Становський, Піт Ланґелл (Ландяк), Білл Мосієнко, Джо Купер (Круп’як), Денні Левицький, Стів Блек (Чорний), Ед Крижановський та багато інших. Їх називали юками.

Протягом 1942-1967 рр. в НХЛ грали лише шість клубів – так звана "Справжня шістка". На постійній основі в цих клубах грали 115-120 осіб. Так от, шоста частина (20-25 хокеїстів) гравців це були українці - Юки. Вони були першим поколінням канадських українців народжених власне там.

Вони були україномовні, ходили до українських церков, почасти дотримувалися національних звичаїв. Подекуди вони трималися разом, щоб приборкати нетолерантне ставлення з боку англомовної більшості (це було актуальним до 1950-х рр.).

На тлі цих подій і виникла Uke Line в складі Віка Стасюка, Бронко Хорвата та Джонні Буцика.

"Я завжди уявляю, що ворота боронить Хрущов" - Стасюк (його номер на светрі - 7)

Чим ці хлопці відрізнялися від інших трійок нападу у ті часи? Насамперед тим, що вона не була зірковою.

Юки не були мегасвіточами на кшталт Ґорді Гау, Теда Ліндсея чи Моріса Рішара, що вже від першого сезону своїх виступів в лізі отримали позитивну пресу, велику кількість ігрового часу й власне зуміли розкрити свій потенціал та талант.

Буцик і Хорват мали невеликий досвід виступів в НХЛ. Стасюк на той момент виграв три Кубка Стенлі з "Детройтом". Він був типовим роботягою з ключкою, й такі як він зазвичай лишаються в тіні.

Свої вади, такі як певну вайлуватість та незграбність, він компенсував завзяттям, й врешті свої недоліки він перетворив на переваги. Вони стали інструментами під час силової боротьби.

Врешті решт, Стасюк вийшов на доволі високий рівень майстерності, але до рівня мегазірки він не дотягував. Це ж стосується і Хорвата. Втрьох юки наче "затирали" всі свої вади й натомість тріо утворювало собою доволі вибухонебезпечну спортивну суміш.

"Наших б’ють!". Буцик (ліворуч, у світлій формі, № 9) поспішає на допомогу Хорватові (№ 6). Стасюка не видно – він у самісінький гущині перед Бронком. Осінь 1960-го р., гра проти "Детройту"

Канадський журналіст Мільт Даннелл 26-го січня 1959-му р. у "Toronto Star" писав: "Юків боготворять у Бостоні. До них ставляться так само, як і до сімейних кланів Лоувелл та Кебот. Про таких кажуть: їм дозволено говорити з Богом напряму. В нашому випадку – з хокейним богом".

Родини, про які йдеться, вважаються одними з перших впливових сімей, що оселилися в Бостоні у ХVII столітті, розрослися й сприяли подальшому розвиткові міста, як наукового, бізнесового, промислового, політичного та культурного центру Північної Америки.

Нащадки Кеботів та Ловувеллів були сенаторами, дипломатами, губернаторами, науковцями, генералами, федеральними суддями тощо…

"Бостонська Юк-лайн приймає запрошення на Весняний фестиваль і Базар від пань Неллі Ярош та Мілдред Харина…" – писала американська газета "Народна воля" напередодні події. Цей же знімок надрукували й інші ЗМІ, зокрема "Boston Traveler"

Вперше на лід НХЛ Uke Line вийшла 12 жовтня 1957-го. Їхня команда перемогла, а тріо відзначилося закинутою шайбою.

Власники та тренери "Бостону" залишилися задоволені грою нової лінії нападу. Гол – голом, але вони добре контролювали шайбу, гостро грали в нападі.

За кілька днів під час третьої гри вже два Юки відзначилися взяттям воріт. А через 5 дів (18 жовтня) в грі проти "Детройта", кожен з них по черзі закинув по шайбі. І все це тривало впродовж 41 секунд!

Це вже була справжня сенсація не місцевого масштабу. За деякий час наших Юків взяли в оборот маркетологи – вони рекламували пиво, хокейне спорядження, автосалони, були героями дитячих коміксів…

За кількістю закинутих шайб у чемпіонаті тоді "Брюїнз" поступилися лише "Монреалю": 199 проти 250. Це був новий клубний рекорд результативності. Хорват поклав до спільного кошика 30 голів, Стасюк та Буцик - по 21-й шайбі.

Uke Line багато зробила для здобуття командою путівки в плей-оф й виходу до фіналу, проте команда так і не здобула Кубку Стенлі.

Фактично лише перший сезон у Юків вийшов повноцінним – без травм і тривалих лікарняних. У подальші кілька років хтось вибував час від часу з ладу на -надцять матчів.

Одного разу Хорватові зламали щелепу (грали ж бо без шоломів!), іншого – зазнав травми Буцик…

До речі, замість нього восени 1959-го р. зі Стасюком та Хорватом грав Жан-Ґі Ґендрон. Це дало йому підстави у відповідь на запитання, як йому грається з Юками, сказати: "Я також Юк. Французький юк. Відтепер називайте мене так" (часопис "Hockey Pictorial", січень 1960-го р).

Мері Стасюк, Доллі Хорват та Анна Буцик спотерігають за грою своїх чоловіків, 1961 р.

Але крім власне хокейних результатів у тому першому їхньому сезоні 1957-58 рр. Uke Line мала й інші досягнення.

Навесні 1958-го р. слово "українець" в Північній Америці звучало переважно в контексті однієї людини. Микита Хрущов, що хоч і народився на Курщині, але твердив, що він українського роду. Якраз тоді Хрущов зосередив у своїх руках всі важелі влади - провідне місце в КПРС (перший секретар Комуністичної партії СРСР) та посаду керівника уряду Радянського Союзу. Ці пости також поєднував у роки своєї могутності і Йосип Сталін.

Північна Америка запитувала себе – чого прагне Хрущов? Два роки тому було придушене угорське повстання. До карибської кризи, яка виникла з подачі міжнародних амбіцій Микити Сергійовича, було ще далеко. Тоді Хрущов, як бачимо, зосереджував у своїх руках всю владу в СРСР. Отже для чого?..

"Підпиши, підпиши…" - на дають спокою Стасюку та Буцику канадські дітлахи

Газети з аплодисментами на адресу української хокейної лінії – це одне. Але взимку 1958-го р. Юки вийшли на телебачення. Тоді якраз хокей набував широкого телевізійного поширення, його аудиторія за рахунок ТБ збільшувалася на мільйони.

Якщо до цього телевізійні трансляції відбувалися 1-2 рази на місяць, то наприкінці 1950-х хокей потрапляв на телеекрани значно частіше. І от, коли в репортажах коментатори на національному ТБ США почали вживати вираз "українська лінія", чи скорочено "юк-лайн", й водночас розповідати про походження цих спортсменів, для багатьох американців це було великою несподіванкою.

Микита Хрущов на обкладинках американських часописів

Так руйнувався стереотип "маленького, кремезного, хитрого та трошки божевільного", як про нього відгукувалися в США, Микити Хрущова. А Юк-лайн була не просто посередньою лінією нападу.

Зірки "Бостон Брюїнз"

13 березня 1958-го р. – матч проти "Монреаля". Цей поєдинок в прямому телеефірі демонструвався і в Канаді й у США. Коментував матч один з піонерів цієї справи легендарна в цьому контексті людина – Денні Ґеліван, який назагал прокоментував 1900 ігор!

Коли Буцик в тому протистоянні закинув свою 20-у шайбу в регулярній першості НХЛ й відтак кожен член Юк-лайн переступив символічну межу результативності в два десятки голів, це не могло не викликати захоплення Ґелівана. З його вуст на їхню адресу посипалися численні позитивні епітети та порівняння.

Олександр Данько на сторінках "Ukrainian Weekly" після матчу писав: "Вся українська громадськість Північної Америки повинна подякувати Uke Line, за те позитивне ТБ-паблісіті українській справі, яке ця трійка спричинила своєю результативністю".

Не тільки голи, але й їжу хлопці робили разом

Юки тривалий час мешкали разом – винаймали один будинок на всіх. Вони годинами після матчів обговорювали різні тонкощі гри, тактику, не засинали до ранку, дивилися мультики й були фактично одним цілим.

Якщо, приміром, Буцик засинав, то його будив посеред ночі Стасюк й починав щось розповідати, тлумачити, пояснювати укрансько-англійським суржиком й креслити на папері якісь схеми, графіки. Вік не міг заснути, якщо не поділиться своїми відкриттям з кимось з колег.

Розпочався сезон 1958-1959 рр. Трійка в новому сезоні мусила довести своє право на існування, свою непересічність. Цей сезон був проміжним між їхнім першим та наступним – третім, коли "Українська лінія" досягла свого піку.

Буцик за кермом, Стасюк та Хорват – позаду. Юки рекламують один з бостонських автосалонів

І знову "Бостон" встановив клубний рекорд результативності. Щороку команда додавала до числа закинутих упродовж сезону все більше і більше шайб. Так буде доти, доки існуватиме Uke Line.

Якщо торік, тобто 1958-го команда спромоглася на 199 шайб, то вже 1959-го їх було 205, а за рік буде – 220, а потім Юк-лайн припинить своє існування й "Бостон" закидатиме 160-170 шайб.

Тоді Юки настріляли 70 шайб у тому сезоні. Це – кожна 2.92 шайба команди, тобто фактично кожна третя. Хорват при цьому пропустив 25 матчів.

В плей-оф сезону 1958-1959-го рр. "Бостон" виступив не дуже вдало. Вони перечепилися в першому раунді об "Торонто".

Проте наступний сезон 1959-60-х рр. для Uke Line був найкращим за всю історію існування цього тріо. Назва трійки не зникатиме з заголовків друкованих ЗМІ протягом усього сезону. Сумнівів, що це було непересічне явище уже не було ні в кого.

Артворк роботи Джека Реппена з газети "Toronto Star", осінь 1959 р.

Колумніст "Windsor Star" Джек Далмейдж (14 листопада) писав: "Вся лінія – бомба! Суперники кажуть: якщо ми можемо зупинити Юків, отже ми можемо зупинити "Брюїнз".

Хорват перед матчем проти "Чикаго" (20 березня 1960 р.). Щойно йому вручили Елізабет Дюфре Трофі – нагороду найкращому гравцю команди у домашніх матчах. А за хвилин 10-15 шайба влучить йому в щелепу, його відвезуть у лікарню, підлатають, привезуть назад, він дограє той матч

Станом на 13 листопада 1959-го р. після 16 матчів Юки посідали перших три місця кращих бомбардирів НХЛ!

Хорват – 15 голів, 11 передач (26 очок), Стасюк – 8+12 (20), Буцик – 8+11 (19).

Чи було колись щось подібне в історії НХЛ? Ні…

А потім Буцик зазнав травми й вибув на майже 1,5 місяці. "Бостон" у тому сезоні не дійшов до фіналу, але Uke Line встановила кілька клубних та лігових рекордів результативності, деякі з них актуальні донині.

Юк-лайн в грі проти "Монреаля". Зліва направо: Стасюк, Буцик і Хорват. На передньому плані у темній формі Берні Жефріон, березень 1960 р.

Юки стали найрезультативнішою ланкою НХЛ у сезоні 1959-1960 рр. В свій актив Хорват-Стасюк-Буцик записали рівно 200 очок. А провідна мегазіркова трійка "Монреаля", який тоді кілька років поспіль вигравав тоді Кубок Стенлі, Мур-Рішар-старший-Рішар-молодший назбирала в тому сезоні лише 172 результативних пунктів.

А неприємності у тріо почалися 21 грудня 1959-го.

Саме того дня журналіст Лео Монаген опублікував у "Boston Daily Record" статтю "Статистика доводить: Юки провалюються в захисті".

Автор доводив, що тріо невдало грає в захисті. Та стаття страшно розлютила Стасюка, він на кілька днів втратив сон та апетит… За його даними юки перебували на льоду, коли "Бостон" закинув 105 шайб у сезоні 1959-1960 рр., водночас вони пропустили 64. Так чи інакше, тоді наших героїв ніхто не чіпав, вони ще відіграли цілий рік разом, але час від часу хтось їм дошкуляв подібними заявами.

"Від Стасюка до Буцика, а потім до Хорвата…"

"Брюїнз" програють, але набувають нових фанів". Так називалася стаття Тіма Горґана у "Boston Traveler" (8 березня 1960 р.) про деякі попередні підсумки сезону.

"Команда програла в цьому чемпіонаті 34 поєдинки, але аудиторія її домашніх матчів зросла до 401974 осіб. Ніколи раніше за усю попередню 36-річну історію команди стільки осіб не відвідували матчі "ББ" у "Бостон Ґарден". Це – дивовижний парадокс.

Якщо згадати події останнього півріччя, то я виявив кілька причини збільшення глядацького інтересу до матчів "ББ". Насамперед це – Юки. Вони не тільки найрезультативніше тріо в НХЛ, вони грають красиво й видовищно. І це безсумнівно, один з головних факторів, чому збільшилася аудиторія".

Інколи Хорват (ліворуч) сам дивувався своїй результативності

Коли Uke Line розформували, глядацька аудиторія домашніх матчів команди упала приблизно на 25 тисяч. Власники клубу недорахувалися 200 тис. доларів якщо порівнювати із попереднім сезоном, коли "Бостон" приніс в їхні кишені 1 млн. доларів.

Генеральний менеджер клубу Лінн Патрік усю провину за провальний виступ команди взяв на себе. Він назвав сім причин, які, на його думку, стали джерелом нещастя.

Перше місце він відвів Юкам. "Я припустився помилки з ними, - сказав він. – Я намагався зробити з них тріо орієнтоване на гру в захисті. В результаті вони не почали добре захищатися, але водночас перестали забивати".

Газети й надалі згадували Юк-лайн ще не один рік й порівнювали її з результативністю інших трійок, що виникали в "Бостоні" чи в НХЛ.

Буцика традиційно називали "останнім з Юк-лайн". А згадували його часто, адже по тому він ще майже 20 років грав за "Бостон" – пережив із командою найважчі в її історії часи, а також і найславетніші.

Зустріч через 7 років після розформування Юк-лайн, 1968-й р. Єдиний, хто грав тоді – Буцик (ліворуч), Стасюк і Хорват уже були "у відставці"

Українська лінія не виконала свого головного завдання – вона не привела свою команду до здобуття Кубка Стенлі.

Саме в цьому, на думку керівників "Бостона", полягала її історична місія. Як тільки у них виникли сумніви щодо неможливості виконання цього завдання, її було розформовано.

Для нас же, сучасних українців, місія Юк-лайн полягає в іншому. Кожен може сформулювати її по-своєму, прочитавши цю історію.

Історія Uke Line – це з одного боку історія надій та сподівань, а з іншого – розчарувань та нереалізованих можливостей.

Це історія славних перемог й гірких поразок, історія важкої боротьби за виживання серед собі подібних.

Це, зрештою, історія трьох людей – Віка Стасюка, Бронко Хорвата та Джонні Буцика, що в якийсь момент об’єдналися й утворили в далекій Північній Америці собою одне ціле – Українську лінію, яка, як ми знаємо, залишила по собі доволі яскравий та непересічний слід.