Спецпроект

Краєзнавчі музеї ленінізму. Як змінити їхні експозиції

Музейні працівники, як люди підневільні, намагаються уникати та приховувати документи, які свідчать про окупаційний характер радянської влади та злочини червоноармійців у перші роки більшовицької окупації України.

При перегляді експозицій провінційних краєзнавчих музеїв можна зробити висновок, що влада намагається пристосувати історію під своє бачення нео-УРСР. У голови чиновників ніяк не вкладається той факт, що вони урядують в незалежній Україні.

Чого лишень варті експозиції до 20-ї річниці незалежності, які цілковито присвячені тракторам та відновленням колгоспів.

Музейні працівники, як люди підневільні, намагаються уникати та приховувати документи, які свідчать про окупаційний характер радянської влади та злочини червоноармійців в перші роки більшовицької окупації України.

Скажімо, в будь-якому музеї можна без труднощів знайти не те щоб стенд - цілі зали, присвячені Великій вітчизняній та німецькій окупації. Експонуються документи, які не залишають у відвідувачів жодних сумнівів в злочинній сутності нацистів. Зрештою, так і має бути.

Водночас тема радянської окупації УНР просто відсутня. Період 1917-1922 років представлений в музеях Центральної та Східної України переважно як невдала спроба державотворення. Відвідувачам пропонують оглянути копії універсалів Центральної Ради, декілька поштових марок УНР, гривні та карбованці тих часів.

Жодних експонатів з визвольної війни Армії УНР: ані зброї, ані світлин козаків та старшин, ані мап і схем. Нічого.

Жодних постанов про розстріли червоноармійцями цивільного населення, фотографій з публічними стратами "бандитів" чи будь-яких інших документів, що кидали б тінь на Червону армію.

Найдивовижніше, що в розмові з музейними працівниками з’ясовується: вони чудово знають про своїх земляків-полководців, які уславились в боях за Україну.

Екскурсоводи володіють інформацією про бої 1917-1921 рр. на теренах області. Наукові співробітники знайомі з документами ЧК та ГПУ про придушення антибільшовицького спротиву. Однак весь масив згаданої вище інформації не експонується.

В офіційних листах музеї звітують, що мають цілий стенд про УНР, жовто-синім прапором прикрашений коридор до гардеробу, а кожна виробнича нарада розпочинається з декламування віршів Євгена Маланюка.

Один з архівних документів, який не експонується в музеї. Телеграма Херсонського союзкредиту Одеській кооперативній нараді про постанову губерніального з'їзду представників земств, робітничих, селянських, солдатських депутатів щодо визнання Херсонщини невід'ємною частиною Української Народної Республіки. 2 грудня 1917 р. ДАХО. Ф. 196, оп. 1, спр. 39, арк. 99.

Скажімо, в Херсонському обласному краєзнавчому музеї тематиці УНР, Української Держави, Директорії УНР та повстанській війні 1922-1924 рр. присвячено цілих квадратний метр виставкової площі (стенд розміром з дверцята невеличкого холодильника).

Натомість стенди про Катерину ІІ та Потьомкіна не вмістяться навіть на волейбольному майданчику. Про Велику Вітчизняну не доводиться говорити зовсім. Тут можна в кожній області створити три окремих музеї з наявних виставок.

Як може змінити цю ситуацію громадськість, історики, дослідники?

 Лист департаменту Міністерства торгівлі і промисловості Української Держави до уповноваженого Дніпровською спілкою кредитних товариств із звісткою про переривання переговорів із Радянською Росією. 9 листопада 1918 р.  ДАХО. Ф. 1292, оп. 1, спр. 23, арк. 2. 

Спробую подати власне бачення вирішення цієї проблеми:

  1. Провести облік фондів обласних державних архівів на предмет наявності документів про збройну боротьбу за незалежність, які можуть бути використані під час оновлень експозицій музеїв.

  2. Окремі найцікавіші документи оцифровувати та опублікувати.

  3. У відкритих листах до працівників музеїв вимагати проведення реекспозицій із залученням громадськості. Наполягати на тому, щоб тематика боротьби за незалежність України була представлена поряд з тематикою Громадянської та Великої Вітчизняної воїн на пропорційних засадах.

Для того, щоб розвіяти будь-які сумніви у наявності матеріалів для належної та якісної реекспозиції, наведу лишень декілька назв окремих одиниць зберігання, що досі не експонувались широкому загалу.

Державний архів Херсонської області: 

Р-1887, оп. 3, спр. 248.

- політзведення Херсонської повітової міліції, інформаційного відділу повітової ЧК про наявність у Микільському районі петлюрівської агітації, бойові дії загонів самостійника Іванова та анархіста Махна (на теренах сучасного Великоолександрівського, Нововоронцовського районів Херсонської області);

- лист начальника 4-го району Херсонської повітової міліції начальнику Херсонської повітової міліції з інформацією про страти селянами комуністів у підлеглому районі. 

Протокол засідання революційної трійки у справі арешту селищної ради Великої Олександрівки на Херсонщині. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 105. Публікується вперше

Р-3131, оп. 1, спр. 2.

- витяг з повідомлення штабу по боротьбі з бандитизмом 15-ї стрілецької дивізії про ворожі настрої громадян до радянської влади в Новотроїцькій волості, де продрозкладка виконується лише після захоплення заручників серед цивільного населення.

- двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про бої з повстанцями у селах Велика Маячка, Козачі Лагері, Чулаківка, Горностаївка Каїрської волості, у Бехтерській, Громівській, Новодмитрівській, Новотроїцькій, Князе-Григорівській, Чаплинській волостях.

- телефонограма оперативної революційної трійки Дніпровського повіту та виїзної сесії губернського ревтрибуналу начальнику 15-ї стрілецької дивізії про розігнання повстанцями органів радянської влади у Благовіщенській волості.

- оперативний наказ Дніпровського повітового відділення по боротьбі з бандитизмом при Дніпровському таємному відділенні Миколаївської губернської ЧК про посилення жорстких заходів по боротьбі з антирадянським повстанських рухом, посилення вербування секретних співробітників та інформаторів. 

 Протокол засідання революційної трійки у справі селян Малої та Великої Олександрівки на Херсонщині, яких звинувачують у співпраці з Махном. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. 
Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 109. Публікується вперше

Р-1887, оп. 3, спр. 249. – Лист інформаційно-інструкторського підвідділу відділу управління Херсонського ревкому до КП(б)У про численність та бойові дії загонів Іванова у Криворізькому та Херсонському повітах у боротьбі за самостійність України.  

Р-3131, оп. 1, спр. 23. – Двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про розповсюдження чуток у Каховському районі, що війська Симона Петлюри захопили Херсон та Одесу.

Р-3131, оп. 1, спр. 28. – Зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про "упокорення населення села Новокиївка Каланчацької волості" за допомогою військ Червоної армії (рота піхоти, загін кавалерії при одному кулеметі).

Р-3131, оп. 1, спр. 13. – Двотижневе інформаційне зведення Дніпровського повітового секретного відділення Миколаївської губернської ЧК про напади невідомими на підрозділ продовольчої міліції в с. Наталівка Чаплинського району та очікувальні настрої на Чаплинщині, що прийдуть війська Симона Петлюри та встановлять владу без комуністів.

 Протокол засідання революційної трійки у справі "шкідливих громадян" Малої та Великої Олександрівки на Херсонщині. 9 березня 1921 року. ДАХО. Ф. Р-1887, оп. 3, спр. 209, с. 111. Публікується вперше

Наведені описи документів – це лишень незначний відсоток того, що можна представити для ознайомлення відвідувачів музеїв лишень за один 1921 рік.

Сьогодні громадськості цілком під силу не лише провести реекспозицію музеїв, а й привернути увагу тисяч громадян до справжньої історії, яка написана не чорно-білими фарбами, а є складним графічним полотнищем з сотнями барв і відтінків.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.