Повоєнна Європа: чи був СРСР колоніальною державою?

Наприкінці жовтня Україна святкувала День визволення від фашистських загарбників - свято, встановлене президентом Віктором Ющенком у 2009 році. 28 жовтня 1944 року війська Четвертого Українського фронту вибили останні німецькі підрозділи з Закарпаття, повністю звільнивши територію України від нацистів.

Після цього Червона Армія рушила далі на Захід, щоб через півроку встановити підконтрольний Кремлю режим на значній частині Європи.

– Чи могла Європа по завершенню Другої світової війни уникнути соціалізму? – запитав наш кореспондент у доктора історичних наук, завідувача відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАНУ професора Олександра ЛИСЕНКА.

– Подальше продовження (за межами СРСР – ІП) бойових дій проти Німеччини з військової точки зору було цілком виправдане, – каже науковець. – Сталіна не можна звинуватити в тому, що він хотів одноосібно захопити Західну Європу й поставити її під контроль, адже упродовж 1942-1944 років Радянський Союз буквально засипав дипломатичними посланнями Черчилля, Рузвельта, інших західних лідерів з проханнями відкрити другий фронт на Заході.

Пам'ятник "Україна - визволителям" на українсько-словацькому кордоні (Закарпаття). Фото: wikigogo.org

Учасники воєн завжди прагнуть контролювати території, на яких вони воювали чи якими оволоділи військовим шляхом. Це закономірно з геополітичної точки зору. У даному випадку СРСР скористався з нагоди й привів до влади в кількох європейських країнах прокомуністичні уряди.

Так, хоча в Лондоні діяв легітимний правонаступник поваленого в 1939 році уряду Польщі, Радянський Союз утворив підконтрольний собі Польський комітет національного визволення, якому й доручив формувати органи влади.

Визволення України від нацистів спільно святкують ветерани ЧА і УПА

Слід зауважити: особливих складнощів зі встановленням прокомуністичних режимів не виникало, адже в цьому була зацікавлена не тільки Москва, а й частина місцевого політикуму, певні групи населення, що настраждалися за роки війни від нацистських чи пронацистських режимів, як-от в Угорщині, Болгарії, Румунії.

– Чи мусив Радянський Союз, відповідно до міжнародного права, запитувати дозвіл в еміграційних урядів, скажімо ЧехоСловаччини чи Польщі, на введення військ на їхні території?

– Такої потреби не було: все спрощувалося станом війни. Та й ішлося про уряди в екзилі, тобто уряди без територій, а це дещо інший рівень і статус легітимності. До того ж, наприклад, польський уряд перебував у конфронтації з СРСР – щодо кордонів, урядування, повоєнного політичного й економічного устрою.

Дійшовши до Вісли, радянські війська взяли довгу паузу, під час якої нацисти зрівняли з землею Варшаву, в якій Армія Крайова підняла повстання. Внаслідок кривавого конфлікту булл вбито десятки тисяч поляків, які підтримували еміграційний уряд у Лондоні. Сталін прийшов на все готове. Фото: gazeta.pl

В 1944-1945 роках Радянський Союз діяв як країна, що винесла на собі основний тягар боротьби з нацизмом і мав, звісно, певні преференції за столом перемовин як із союзниками по антигітлерівській коаліції, так і з урядами тих країн, на територію яких він ступив.

Олександр Лисенко: "Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас"

Тож консультації велися не на паритетних засадах: СРСР виступав з позиції переможця, з позиції сили, а тому нав’язати йому рівноправні стосунки могли зовсім не всі.

– Дехто каже, що після звільнення території СРСР від німецьких окупантів війна з боку Радянського Союзу набула імперіалістичного, загарбницького характеру...

– Це гра в терміни, підміна понять. Можна собі лише уявити, як склалася б ситуація, якби Червона армія зупинилася на передвоєнних кордонах СРСР. Такий розвиток подій був би надзвичайно вигідний для німців. Гадаю, сконцентрувавши сили на західному фронті, вони зрештою поставили б на коліна Велику Британію, незважаючи на допомогу американців.

1948 рік. Німецькі діти, депортовані на Захід з колишніх німецьких земель, приєднаних після Другої світової до соціалістичної Польщі. Фото: Вікіпедія

Після цього війна вступила б у нову фазу, пов’язану з другим наступом на Сході. Саме тому всі домовленості Радянського Союзу з членами антигітлерівської коаліції передбачали розгром німців на їхній території. Такий розвиток подій диктувала логіка війни.

Чотири Українські фронти. Як ми перемогли нацизм

Німецькі спецслужби виходили на західних лідерів із пропозиціями про односторонню капітуляцію. Однак усі розуміли рівень загроз з боку гітлерівської Німеччини, тому виключалися будь-які перемовини бодай про часткове збереження її військово-промислового потенціалу чи набутих кордонів.

У листопаді 1944 року Закарпаття захотіло приєднатися до УРСР. Так була реалізована мрія бійців опору, які вмирали за неї у боротьбі з прогітлерівською Угорщиною в 1939 році. Фото: ЖЖ joanerges

І Радянський Союз, і західні країни були зацікавлені в цілковитому розгромі Німеччини, в її демілітаризації й демократизації.

– Проте в радянській зоні окупації демократичний лад так і не запанував. Як Ви визначили б повоєнний статус країн, що з волі СРСР стали на соціалістичний шлях розвитку?

– Вони позиціонували себе як країни "народної демократії". Насправді це була нова форма співдружності держав. В умовах "холодної війни" СРСР, не бажаючи програвати протистояння, використовував буферні соціалістичні країни з військовою, геополітичною метою.

Соціалістична Румунія: крах режиму Чаушеску - страта диктатора

Таких же правил гри дотримувалися й інші учасники антигітлерівської коаліції. Відразу, щойно було встановлено окупаційні органи влади в Німеччині, почалася нещадна експлуатація ресурсів цієї країни: вивозилися сировина, устаткування. Найбільш безапеляційно діяли американці, котрі не рахувалися з репараційними інтересами британців, французів, не кажучи вже про СРСР.

Війна Гітлера і Сталіна за контроль над Європою у сатиричній листівці УПА

У повоєнній Європі по-іншому й скластися не могло, бо всі намагалися обстоювати власні інтереси будь-якими заходами. З погляду моралі оцінити це дуже складно. Повоєнні геополітичні реалії окреслили нову конфігурацію і баланс сил, що тяжіли до двох центрів – США й СРСР.

– Але ж західні союзники Радянського Союзу не нав’язували звільненим країнам державного устрою...

– Установлювати якісь особливі політичні режими, що орієнтувалися б на США чи Велику Британію, не було потреби. Мета досягалася передовсім економічними засобами, на які були спроможні ці найрозвиненіші країни світу.

Повоєнна відбудова Києва. Споруджується будинок на Хрещатику, 13 - на розі з нинішньою вулицею Городецького. На горизонті видно МЗС і костел на Костьольній. Ближче - майбутній Майдан Незалежності і будинок, що його змінив Дім Профспілок. Фото: hall.org.ua

СРСР, своєю чергою, не міг розраховувати на просту лояльність, тому створював маріонеткові уряди з усіма особливостями прорадянського управління. Звісно, про колоніальну залежність не йшлося, бо тоді довелось би говорити про тотальний контроль над економікою, освітою, культурою.

УПА - Український Повстанський Антиколоніалізм

Контингенти радянських військ не перебирали на себе влади в країнах соцтабору. Так само не можна сказати, що США окупували В’єтнам, хоча їхня військова присутність свого часу там була величезною.

------------------------------------

Науковий співробітник Інституту новітньої історії в Мюнхені (Німеччина) Дітер ПОЛЬ:

– Гітлерівська Німеччина мала зазнати краху. Здолати її радянські війська могли, лише перейшовши кордон Рейху. Проте Сталін використав цю воєнну кампанію для встановлення своєї влади на більшості території Східної й Центральної Європи.

Плакат Німецької демократичної республіки, 1949 рік. "Сталін - Вождь і Учитель людства в боротьбі за мир, демократію та соціалізм". Фото: www.calvin.edu

Одразу по війні комуністичні держави були повністю залежними від Радянського Союзу, однак після 1956 року отримали певну автономію. Вони мали власні кордони, армії й уряди, а тому я не вважаю ці країни колоніями СРСР. Сюди більше пасує термін "проникнення", бо до колоній ставляться інакше: використовують їхні багатства, експлуатують робочу силу, вважають культурно недосконалими.

Як у Польщі ставляться до пенсіонерів-чиновників соціалістичних часів

До речі, в 1970-1980 роках на Заході точилася гостра дискусія про те, чи має СРСР внутрішні колонії, особливо на Кавказі та в Азії.

– Чи намагалася Німеччина ініціювати переговори про капітуляцію в 1944 році, коли остаточно стало зрозуміло, що війну програно?

– Мало що свідчить про такі наміри. Тут можна згадати хіба що перемовини в Угорщині, коли вермахт мав отримати 12 тисяч вантажівок в обмін на збереження життя місцевим євреям. Таку кількість техніки могли надати лише західні країни – члени антигітлерівської коаліції.

Наприкінці березня 1945 року Гіммлер розпочав переговори через нейтральні канали, однак досяг успіху лише в Італії, де капітуляція відбулася раніше.

-----------------------------------

Доктор історичних наук, професор Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ:

– Політичний лад, що встановився в Європі після перемоги над нацизмом, був здобутком усіх союзників по антигітлерівській коаліції, котрі поділили континент на Ялтинській конференції.

Закарпатець Степан Вайда - член ОУН, Герой СРСР

Проте одразу по війні почалося протистояння двох наддержав, що переросло в "холодну війну": у військовому відношенні СРСР був набагато слабкішим за США. Заручниками Москви у цій боротьбі стали країни, визволені Червоною армією від фашизму.

Плакат Польської народної республіки: "Молодь, вперед до боротьби за щасливе соціалістичне польське село". Фото: polskaprl.rejtravel.pl

Не можна оцінювати події, що відбулися в ході Другової світової війни, з позиції пізніших реалій. Якщо відверто, то СРСР став членом антигітлерівської коаліції не з власної волі, а внаслідок нападу Німеччини. 27 мільйонів – таку найменшу цифру називають у літературі, коли йдеться про кількість жертв з боку Радянського Союзу.

Професор Снайдер: "В 1940-их Україна була найсмертоноснішим місцем на Землі"

Визволяючи Польщу, СРСР втратив 600 тисяч червоноармійців. У радянські часи часто послуговувалися цією цифрою, обґрунтовуючи необхідність залишитися в Польщі й контролювати її. Хоча за доктриною Брежнєва соціалістичним країнам і дали обмежений суверенітет, вони почувалися не надто затишно в радянських обіймах. Тому час від часу й виникали масові протести – в Угорщині, Польщі, НДР.

– Не одностайно вітали й українці повернення радянської влади...

– Для народів СРСР Велика Вітчизняна війна від самого початку була справедливою, якщо використовувати марксистське визначення. Однак у 1941 році українці не хотіли воювати, тож вермахт увійшов в Україну як ніж у масло, пізніше діставшись аж Волги.

Забуті жертви війни. Мільйони полонених 1941 року (ФОТО)

Спротив агресорові посилився, коли побачили, якими є насправді "другі" німці ("перші" перебували в Україні за часів Павла Скоропадського). Нині ніхто не заперечить, що українці зробили величезний внесок у розгром фашизму. Тоді всі народи СРСР, хотіли вони того чи ні, об’єдналися довкола єдиної політичної структури держави – КПРС.

Один з автографів радянських солдатів на стінах Рейхстагу (писано у травні 1945 року). Фото: Павло Солодько

По війні повторилася ситуація 1812 року, коли після тріумфального походу Європою визволителі, повернувшись додому, побачили кріпосне право. Настало трагічне для України повоєнне десятиліття, впродовж якого частина населення відважно боролася зі зброєю в руках – передовсім проти колективізації.

УПА - справжня робітничо-селянська армія

Часто кажуть, що Україна була колонією Росії. Так можна називати Середню Азію чи Закавказзя ХІХ-го століття. А Україна, Білорусія й Прибалтика в межах імперії завжди вважалися розвиненішими, ніж центральна Росія.

Тим паче це недоречно говорити про радянську Україну, бо тоді виникає запитання: а хто ж був метрополією – Москва, російський народ? Ні, не виходить.