Спецпроект

Шевченко неполіткоректний: москалі, німота і "полукацапи"

"Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить..." У своїх листах середини XIX сторіччя Тарас Григорович не соромився міцних слів і неполіткоректних означень.

Якби ті борці з націоналізмом, котрі вручають Шевченківську премію, прочитали листи Тараса Шевченка, вони б вжахнулися, скільки там "літературної тягнибоківщини". "Історична Правда" наводить вибрані уривки з листування Великого Кобзаря.

1840 рік.

До М.Г. Шевченка.

Санктпетербург - марта 2 - 1840.

Брате микито треба бъ тебе полаять, та я не сырдытый.

Не хай буде такъ якъ робыця, бачъ защо я тебе хочу лаять, чомъ ты якъ тилько получивъ мое письмо до мене не написавъ, бо я тутъ турбувався, трапляеця шо письма зъ гришми пропадають, - а вдруге зате шо я твого письма невторопаю, - чорт зна по якому ты его скомпонувавъ ни понашому ни по московскому - ни се ни те а я ще тебе просыв шобъ ты писавъ по своему шобъ я хочъ съ твоимъ письмомъ побалакавъ на чужій сторони языком людскимъ.

Ну та за те спасыби, а теперъ ще ось що. Просышъ грошей билшъ меншъ чи багато тоби ихъ треба. - Ну та гроши якъ матимешъ така ричъ що хочъ и сто рубливъ то не пошкодять, а колы ихъ у мене не трапылось - то возьмы поки 50 руб. асигнаціи а колы треба буде ще то напиши, та знай шо мыни грихъ позычать братамъ гроши - колы трапляця то такъ дамъ а колы ни то выбачайте.

Шото якъ маляръ - товже скризь понамалевуе всякои всячинины.

выбачай забувъ шо письмо до тебе тай ну малювать - задумуюсь иноди не тоби кажучи.

Поцилуй старого дида ивана за мене, и поклонысь всій ридни нашій яка есть, доглядай сестру марусю та колы можна помагай и бидный ярыни - а малярови поганому скажи колы винъ не схаменеця то опыныця тамъ де ему и ны снылось.

Кланяйся Сестри Катерини и Антонови, братови есыпови.

И всим хто мене не забувъ. може я литомъ прииду побачиця колы матыму часъ, та наврядъ. Треба першъ добре вывчиця малювать.

Скажи иванови Федерци не хай винъ до мене напише письмо окреме - та тилько не по московскому а то читать не буду - Кланяйся ему.

Оставайся здоровъ - Твій братъ тарасъ Шевченко.

Якъ тилько получишъ мое письмо заразъ пиши до мене та поклоныся Ивану станиславичу Дымовскому.

До Г.Ф. Квітки

С: Петербургъ 8 декабря 1841.

выбачайте батычку, що найшлося те и посилаю, Ганнусю сегодня на швыдку скомпонувавъ та и самъ не знаю чи доладу чи ни. Подывиця вы на неи гарненько тай скажить щиру правду.

Якъ побачите шо вона дуже безецна (бо вона мени такъ здаеця) то не давайте й дрюкувать. Нехай иде видкиль взялася. Ще посылаю вамъ кацапськи вирши своеи роботы. Колы доладне що то дрюкуйте, а колы ни то закурить люльку колы люльку курыте.

Це бачте писня з моеи драми, Невъста, що я писавъ до васъ, трагедія Никита Гайдай. Я перемайструвавъ иі въ драму.

Я ще одну драму майструю - назовеця Слипая красавица. Не знаю, що зъ неи буде: боюсь, шобъ не сказалы москали mauvait suget, бо вона бачте зъ Украинского простого быту. Ну та цуръ имъ москалямъ. посылаю вамъ билеты на Гайдамаки роздайте будьте ласкавы якъ уміете. воны вже надрюковани.

Та... ей богу соромъ сказать нема чимъ выкупить з дрюкарни. малюю вашу панну Сотникивну. Хотивъ кончить до риздва, тай не знаю, бо тутъ теперъ ни день ни ничъ такъ чорзна-що прокиныся рано тилько шо заходыся малювать дывыся вже й ничъ. отаке то лихо. тилько пензли мыешъ билшъ ничого.

Спасыби вамъ и панови Артемовскому за ласкаве слово. И спасыби всимъ тымъ хто пыше по нашому або про наше. Покланяйтеся имъ кого знаете. и хто чувъ про мене. Оставайтеся здоровы, незабувайте. а васъ николы незабуде

Т.Шевченко.

1843 рік

До Г.С. Тарновського

С:П: бург. 25 января 1843.

Спасыби вамъ Григорій Степановичъ шо вы мене таки не забуваете, ще разъ спасыби. а я вже думавъ шо мене вси вже одцуралысь, ажъ бачу ни. есть ще на свити хочъ одинъ щирый чоловикъ, Чув я шо вы не здужали, але думавъ шо такъ тилько звычайне попанському ажъ якъ росказавъ мени Дараганъ то я ажъ злякався.

Слава Господови шо минуло, цуръ ему шобъ и незгадувать, а ось що шкода шо вы сю зиму не прыихалы, у насъ була выставка въ Академіи и дуже добра. а теперъ черезъ день дають русланъ и Людмилу , Та що то за опера такъ ну! а надто якъ артемовскій спива руслана то такъ шо ажъ потылицю почухаешъ далеби правда! добрый спивака ничого сказать, отъ вамъ и все шо тутъ робыця.

Bасилый ивановичъ вернувся изъ Италіи ще товщій якъ бувъ и розумнишый и добришій, дякую (sic!) вамъ и кланяется! Карлъ Павловичъ байдыки бье соби на здоровья а осада Пскова жде лита. Михайловъ кончивъ вашу картыну добре. Штернберг пише мыни шо винъ нездужавъ Але теперъ вычунявъ. и вамъ кланяется бо винъ дума шо вы въ Петербургъ. а я... чорт-зна що ни то роблю, що ни то гуляю сновыгаю по оцему чортовому болотови, та згадую нашу Украину.  

Охъ якъ би то мыни можна було прыихать до Соловья, весело-бъ було та не знаю спиткалы мене прокляти кацапы такъ шо не знаю якъ и выпручаця. Та вжежъ якъ небудь вырвусь хочъ писля выликодня. и прямисинько до васъ а потимъ уже дальше. ще ось що, намалювавъ я се літо дви картины и сховавъ думавъ шо вы прыидете - бо картыны бачте наши, то я ихъ кацапамъ и не показувавъ, але Скобелевъ таки пронышпорывъ и одну вымантачивъ, а друга ще въ мене, а шобъ и ця не помандрувала за якимъ небудь москалемъ (бо це бачте моя Катерына) то я думаю послать іи до васъ, а шо вона буде коштувать то це вже ваше дило, хочъ кусокъ сала то й це добре на чужини....

До О.М. Бодянського

13 мая 1844 року, у суботу.

Мабуть такого ледачого до письма чоловика и на свити нема якъ я. Третій тыждень лыжать оци кныжки у мене и я всякій день думаю писать до васъ, потурбуйтесь будьте ласкавы отдать ихъ у ту кантору що вы говорылы бо я иі не знаю адреса, а въ васъ тойди не спытавъ; отдайте Тризну по копи а Гамалію по пивкопы серебромъ, проценты таки яки винъ положить.  

Гамалія не поправленый якъ мы звамы тойди поправлялы, бо безъ мене надрюкованый полукацапомъ.

Ще ось що чи я вамъ росказувавъ, що я хочу рисовать нашу Украйну, колы не росказував то слухайте. Я иі нарисую въ трехъ кныгахъ, въ першій будуть виды чи то по краси своій, чи по исторіи прекметни; въ другій теперишній людскій быть, а въ третій - исторію.

Тры эстампы уже готови - печерска Кіевска крыныця, судня въ сели рада и дары Богданови и Украинскому народови. У тимъ мисяци прышлю в Москву съ билетами на подписку, в годъ буде выходыть 10-ть картынъ. На виды и на людскій бытъ текстъ буду самъ писать, або Кулиша просытыму, а на исторію потурбуйтесь будьте ласкавы вы писать, тры лысточки въ годъ, тилько по нашому щобы тямилы безглузди кацапы.

Текстъ думаю выпускать разъ въ годъ, а картыны тричи. Послав бы вамъ Кобзаря свого и Гайдамакивъ, иа ей Богу и въ себе нымаю ни одного экз.; не здывуйте що я такъ мало пишу вамъ, далеби николы, иду въ академію малювать, а колы матемете часъ и охоту, то пышить до мене въ Спб. въ импер. акаде. худож. Тарасу Григоровичу Ше. Бувайте здорови, згадуйте инколы щирого до васъ Т.Шевченка.

До Я.Г. Кухаренка.

Друже мій! ей богу й досі не знаю, що я за погань на сімъ світі? сказать би ледащо, такъ же ні бо бьюсь якъ овечій хвістъ по пи...сказать гордий, такъ ты жъ мене знаешъ.

Тай після чого мині кирпу драть? далебі а чортъ зна що. Оце другій рікъ якъ я съ тобою не балакаю друже мій, а чому? і самъ не знаю. Вертися ти у мене всякій день на думці і на серці, а ти може думаешъ?...Та цуръ йому не думай братіку про мене нічого паганого. Далебі я не поганіший межъ людьми.

Ей богу не знаю съ чого й начинать і що тобі росказувать. Бувъ я уторікъ на Украіні - бувъ у Межигорского спаса, и на Хортиці, скрізь бувъ і все плакавъ, сплюндровали нашу Украіну, катової віри, німота зъ Москалями; - бодай вони переказилися.

Заходився оце вернувшеся въ Питеръ, гравировать і іздавать въ картинахъ остатки нашоі Украіни. На тімъ тижні вийде 6-ть картинъ і тобі пришлю. Я на те літо буду у Таганрозі, напиши, будь ласкавъ якъ тамъ найти шляхъ до тебе, отъ набалакаемось!

На риздвянихъ святкахъ наші земляки отутъ компонують театръ у медіцинскій академіи такъ я думавъ шобъ ушкварить твій Чорноморскій побытъ, али теперъ уже пизно, а якъ би ти його звелівъ переписать гарненько та приславъ къ великодню то бъ це такъ. А теперь вони вже розучують Москаля чарівника, Шельменка, сватання на Ганчарівці і мого Назара Стодолю.

Зъ поганими черкесами я частенько отутъ зострічаюсь але про тебе ніодинъ нічого мині не казали, хочъ я іхъ і роспитувавъ. Шамрай собі хлопиць якъ того треба. Але воно здаеця сирота і не пашчикуе собі на лихо.

Оставайся здоровъ друже мій низенько кланяюсь твоій жінці. Гулакъ і все товариство здраствуе. Хтодотъ нівроку йому въ Полтаві ожинився та й байдуже, а я тимъ часомъ бурлакую. Чого ти самъ собі хочешъ то й я тобі желаю.

1844 ноября 26

С.П.б. Т. Шевченко.

До Я.Г. Кухаренка.

Отамане! Будьте ласкові пришліть Чорноморскій побитъ до мене въ академію.

Отамане якби ти знавъ, шо тутъ робиця. Тутъ робиця [закреслено: ой щоб] таке що цуръ іому і казать. Козацтво ожило!!!

Оживуть Гетьмани

Въ золотімъ жупані

Прокинеця доля

Козакъ заспіва

Нема въ краю нашімъ

Ни німця....

Ш.

До О.І.Хропаля.

[26 ноября].

Щиро шануемій и многоуважаемый Алексій Иванович!

Мени оце прішлось до скруту: сегодни цензура выпустыла изъ своихъ пазуривъ мои безталанніи думы, та такъ проклята одчыстыла, що я ледве пизнавъ свои диточкы, а издатель, кацапська душа (Кожанчиковъ) половины не дае того, що я прошу и що мени прытьмомъ треба.

Зъ такымъ моимъ лыхом я оце до васъ зъ Платономъ Федоровичемъ: вышлить мени, будьте ласкави, 1100 карбованьцивъ, и я вамъ зъ велыкою дякою прышлю къ новому року экземпляривъ кныгы на такую сумму, або черезъ рикъ грошы з невелыкымъ процентомъ. Зробить якъ знаете и якъ вамъ Богъ на розумъ положе.

Поклонться одъ мене тричи Кондрату Михайловичу, Федору Степановичу и всимъ, и всимъ! Титаривну жъ тричи поцилуйте за мене, нехай воно здорове росте, та щаслыве буде!

Оставайтесь здорови! Нехай вамъ Богъ помагае на все добре!

Не забувайте искренняго вашого Т.Шевченка.

P.S. Якъ побачите Табашникова, то заплюйте ему всю его собачу морду. Дыво мени, що таку подлую, гнусную тварь земля носыть. Другымъ разомъ я вамъ напышу, що винъ хотивъ зо мною зробыть.

-------------------------------------------------------------------------

Видано в 1929 році Всеукраїнською академією наук, комісією для видання пам'яток новітнього українського письменства, під редакцією академіка С.Єфремова. (Повне зібрання творів Тараса Шевченка том ІІІ. листування).

В тексті збережено стилістичні та орфографічні особливості. Сучасного правопису тоді не існувало і Шевченко користувався тодішнім.

Підготував: Олексій УСЕНКО (Суми)

Дивіться також:

"30-мільйонне українське море..." Теоретик сіонізму про ювілей Шевченка

"Шева" живий! Кобзар як приклад успішності та стилю

Тарас Григорович мав дружину і дітей. Про казахську родину поета

"Шевченко - крёстный отец украинского национализма"

Всі матеріали ІП за темою "Шевченко"

"Жиди" і "євреї", "хохли" й "українці". Чому колись літературне слово стало образливим?

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.