Спецпроект

Книговидання в УРСР. Скільки українською і скільки російською

В інтернеті часто пишуть, що в радянські часи у книжкових магазинах було повно книг українською, але вони не користувались попитом, а зараз занепад. Щоб перевірити це твердження статистично, автор пішов у наукову бібліотеку.

З нагоди чергового загострення "двомовності" "Історична Правда" пропонує текст, який підготував наш читач. Як технар (фізик за освітою), він скрупульозно вивчив джерела і підготував статистичну довідку з книговидання російською і українською мовами в Українській РСР.

Періодично зустрічаю в неті вислови про те, що в радянські часи у книжкових магазинах було повно книг українською мовою і цей факт протиставляється сучасному стану української книги. Інколи для підтвердження цих тез вивішуються фото численних творів українських класиків, виданих в часи УРСР.

Також нерідко стверджується, що якщо якусь дефіцитну книгу іноземного автора не можна було придбати російською мовою, то її можна було придбати в українському перекладі в Україні, а також, що в УРСР книг українською мовою було багато, але вони не користувались попитом.

Пригадуючи асортимент полиць найближчого книжкового магазину в 1980-их - де книги українською займали, в кращому випадку, чверть полиць - я вирішив задля власної цікавості розібратись із цим питанням.

Похід до наукової бібліотеки імені М. Максимовича і пошук інформації в електронному каталозі показав, що необхідні дані про випуск книг можна знайти в офіційних статистичних довідниках Книжкової палати Української РСР і також у статистичних довідниках Всесоюзної книжкової палати.

В довідниках наводиться інформація як про кількість НАЗВ книг, виданих тією чи іншою мовою, так і про ТИРАЖ. Складніше було отримати інформацію про видані книги часів УНР і Гетьманату і перших років УРСР, але й ці дані були знайдені, хоч і по частинам в окремих книжках.

Всі дані були мною зведені в 4 графіки: кількість назв і тираж книг, надрукованих українською і російською мовами в УРСР протягом 1921-1989 років. Зауважимо, що йдеться тільки про книги і брошури, видані в Україні. Поліграфічна продукція інших радянських республік, завезена в УРСР, не розглядається.

Тираж. Наймасовіше видавали українською у 1974 році - 105 млн примірників

Спробуємо проаналізувати окремо залежність кількості назв книг і величину тиражу від року випуску. А також спробуємо зрозуміти, які події в історії України могли вплинути на появу максимумів і мінімумів, зростань і спадань.

Згідно з даними, які вдалося знайти, максимальна кількість назв книг українською мовою в передвоєнний період була видана в 1928 році  -  3225 назв тиражем 24,238 млн примірників (середній тираж - ~7.5 тисяч).

Максимальний тираж у довоєнний період було надруковано в 1927 році – 65,354 млн примірників при кількості назв книг  2566 (середній тираж - ~25.5 тисяч).

21 вересня 1920 року рада народних комісарів УРСР прийняла постанову про введення української мови в школах і радянських установах. 

Державному видавництву  було дано завдання "озаботиться изданием... достаточного количества учебных пособий на украинском языке, равно как художественной литературы и всех прочих изданий, популярной и пропагандистской литературы". [Борисёнок Е.Ю. Феномен советской украинизации. 1920-1930-е годы].

І дійсно, з 1921 року по 1925 рік спостерігається зростання кількості назв книг виданих українською мовою. Що ж такого відбулося після 1925-го року?

В 1925 році, приміром, було оголошено про саморозпуск останньої з націонал-комуністичних партій – укапістів.

1926 рік – лист Сталіна з засудженням виступів Миколи Хвильового, який проголошував літературне кредо "геть від Москви".

1928 – закриття ВАПЛІТе (Вільна Академія Пролетарської Літератури) Хвильового.

1929 – припинена діяльність літературного об’єднання МАРС (київський аналог харківського ВАПЛІТЕ)

1932 – ліквідована після постанови ЦК ВКП(б) спілка селянських письменників в Україні "Плуг". 

30 квітня 1925 року була прийнята постанова Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів про збільшення тиражів навчальної і учбової літератури української мови.

Назви книг. Синім кольором показано загальну кількість виданого в Україні не радянськими типографіями в 1917 і 1919 роках. Найбільше різноманіття книг українською - у 1961 році

Тиражі справді зростають аж до 1937 року, але номенклатура зменшується, що пояснюється зменшенням людей, які могли писати книги українською. Письменники і науковці були репресовані, що й призвело до зменшення кількості назв книг.

З 1927 року по 1960 рік в УРСР спостерігається коливання кількості назв книг, виданих українською і російською мовами. Різниця іноді сягає 50%.

В роки хрущовської "відлиги" (Хрушов був при владі від 1953 до 1964 року) зросла й кількість назв книжок, виданих в Україні: 1952 рік (1947 назв), 1953 рік (1924 назви), 1924 рік (2266).

Найбільше різноманіття книг українською мовою припадає на 1961 рік. В цьому році було видано 4041 різних книг українською мовою.

Як видно з графіку, невеличке "пожвавлення" у номенклатурі книжок відбувається протягом 1967-1972 років - перед відставкою головного комуніста України Петра Шелеста, який мав певні національні сентименти.

1961 рік. ХХІІ з’їзд КПРС — нова програма партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ

1972 - усунення Петра Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ. Новий персек - Володимир Щербицький.

Протягом 1967-1972 року спостерігалось збільшення книг назв книг, виданих українською мовою. Після 1972 року спостерігається монотонне зменшення цього показника.

 

Назви книг. Процентне співвідношення української і російської

1978 - колегія Міносвіти УРСР приймає директиву "Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах".

1979 – невеличке збільшення кількості назв книг українською мовою (у порівнянні з попередніми роками. У 1978 році - 2288 назв, у 1979-ому - 2414, у 1980-ому - 2164. Це короткочасне відхилення так і не переросло у зростання.

1979 - Ташкентська мовна конференція. Резолюція: "Російська мова — мова дружби народів".

Максимальний тираж книг українською мовою було видано в 1974 році – 104795 тисяч книг. З 1974 року починається невпинне зменшення тиражу книг українською аж до 1987 року – коли почалася перебудова.

Якщо ж розглянути процентне співвідношення книг виданих українською і російською мовою, то воно зменшувалося з 1937 року.

У 1937 році в Україні було надруковано 65353.8 тис. примірників (89.6%) українською мовою, 7583.2 тис. примірників російською мовою (10.4%).

Повторюсь знову. Всі наведені цифри – це дані без врахування книг, надрукованих за межами України і ввезених в Україну. Тобто на поличках книжкових магазинів відношення українських книг до російських буде іншим.

Тираж. Процентне співвідношення

Звичайно, тиражі книг українською вражають. Ось, приміром, у 1974 році - 104795 тисяч. Але ці 104 мільйони - всього лиш 2893 назви книг і брошур.

Потрібно розуміти, що  книга – не телевізор і не холодильник. Літературні класики, видані стотисячними тиражами в 70-их роках, стоять на книжкових полицях в оселях і зараз, передаються в спадок. Чого не скажеш про партійних класиків, видаваних ще більшим накладом.

Але задоволення попиту - це не тільки сам тираж. Читачеві хочеться різноманіття: детективів, фантастики, пригод, історичних книг, книг про мистецтво тощо.

Для пересічного читача краще, щоб було видано 10 різних книг накладом по 10 тисяч, ніж одна книга стотисячним накладом.

1990-2008: кількість назв і тираж обома мовами. Найбільший занепад був у 1999-ому

Для більш ретельного дослідження стану книжкової галузі в УРСР потрібно розглядати окремо тиражі і кількість виданих книг за призначенням: дитяча книга, художня книга, наукові книги.

Я планую зайнятися цим у наступному дослідженні.

А поки що для порівняння наведу дані за 2009 рік. Тоді було видано 22491 назв книг загальним тиражем 48,5 млн примірників.

2009 рік. Чверть книг в Україні видається російською. Нагадаємо, що у 2001-ому російську визнали рідною 29% українців. Пропорція в принципі збігається

Як видно з останнього графіку, з 1992 року кількість видань постійно зростає, перевищивши показники часів УРСР. В той же час річні тиражі залишаються малими. Це може бути пов'язане з низькою купівельною спроможністю населення, втратою мереж книгорозповсюдження і з онлайн-бібліотеками.

***

Для свого аналізу я використовував такі джерела:

Буряк.С. Аналіз випуску друкованої продукції в 2009 році. Вісник книжкової палати, №12, 2009.
Преса Української РСР 1918-1985. Книжкова палата УРСР. Харків. 1986.
Преса Української РСР 1918-1980. Книжкова палата УРСР. Харків. 1981.
Преса Української РСР 1918-1975. Книжкова палата УРСР. Харків. 1976.
Преса Української РСР 1918-1975. Книжкова палата УРСР. Харків. 1976.
Преса Української РСР 1917-1966. Книжкова палата УРСР. Харків. 1967.
Книга і друкарство на Україні. Наукова думка. Київ. 1967.
Сірополко С. Історія освіти в Україні. Наукова думка. 1991.
Пресса за 50 лет. Статистические отчеты. Москва. 1967.
Печать СССР за 40 лет 1917-1957. Статистические материалы. Москва. 1957.
Печать СССР в 1970 году. Статистические материалы. Издательство “Книга”. 1971.
Печать СССР в 1939 году. Статистические материалы. Всесоюзная книжная палата. 1940.
Печать СССР в 1938 году. Статистические материалы. Всесоюзная книжная палата. 1939.
Книга в 1924 г. в СССР. Издательство “Сеятель”. Москва. 1924.

Про інші аспекти освіти в УРСР читайте у блозі автора

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.