Браїлів: містечко, яке не стало Жмеринкою

Оповідаючи про Браїлів, найбільше приділяють увагу постаті видатного російського композитора Петра Чайковського. І це правильно, але давайте все ж залишимо ту історію насамкінець.

Оповідаючи про Браїлів, найбільше приділяють увагу постаті видатного російського композитора Петра Чайковського. І це правильно, але давайте все ж залишимо ту історію насамкінець.

Свій вік містечко рахує від 1440-го року, хоч як і завжди є припущення й про давніше походження. Важливе у стратегічному плані укріплення на річці Рів засновують за литовського ґаздування. Поділля довгий час залишатиметься ареною суперечок між Литвою, Польщею, Туреччиною.

До речі, на думку багатьох назва містечка має якраз турецьке походження. В усякому випадку, так само називають кілька поселень на території Румунії та Молдови — турецькою Ібраїл. В усякому випадку таке пояснення мені здається вірогіднішим, ніж «річкова» версія: укріплення заснували на влитті Браги в Рів, Браги-в-рів — Браїлів.

Смт Браїлів Жмеринського району Вінничини. Це та інші фото - автора

Досить довго Браїлів перебуває у суперечці — тодішні власники та їх нащадки ніяк не могли поділити маєтності. Зрештою, на початку XVII століття господарем стає брацлавський воєвода Ян Потоцький. За 20 тисяч злотих Потоцькі в 1609-му оптом купують одразу кілька поселень.

За рік містечку надається привілей на торги і ярмарки.

На деякий час Потоцькі позбудуться своєї власності: за Хмельниччини Браїлів — сотенне місто Брацлавського полку. Суперечки ж довкола Браїлова тривають і до, і після того. В іншого претендента, Яна Одживольського (вінницького воєводи, а згодом — чернігівського каштеляна), Петру Потоцькому доводиться відвойовувати Браїлів у прямому значенні цього слова.

За ґаздування коронного крайчого Францішека Салезія Потоцького в 1740-му починається будівництво великого тринітарського кляштора. Первісно жебрацький чернечий орден якраз перебуває в зеніті своєї могутності. Браїлівський монастир мав наочно цю могутність підтверджувати.

Зараз тут - жіночий монастир

Над входом до костелу височить вкрита шатром дзвіниця. Внутрішні розписи виконував монах-художник австріяк Йосип Прагтль, автор фресок для храмів Кам’янця, Станіславова, Берестечка. До церкви прибудовано великий корпус з келіями.

З Мадриду монахи привозять чудотворну статую Ісуса, освячену римським Папою. Монастир стає місцем паломництва ще до завершення його будівництва. Зведення закінчили в 1778-му році, вже за Станіслава Щенсного Потоцького.

Після його смерті могутня подільська імперія Потоцьких розпалась. Монастир також переживає не кращі часи. Через польське повстання в 1832-му церкву переосвячують як православну, корпус келій пустує. В 1845-му сюди переселяються монашки з вінницької обителі.

 

При монастирі відкривається училище, згодом — недільна школа. В 1932-му монастир закривають, але за німців — він знову діє. Після війни тут навіть учиняють капітальний ремонт, але в 1961-му обитель знову закрито.

Приміщення передають під культурні потреби: в колишньому костелі – танцмайданчик, у вівтарі – тир. Монаший корпус використовує ПТУ. В 1989-му монастир повертають церквi.

 

 

У 1867-ому Браїлів купує імперський залізничний магнат Карл фон Мекк. Нащадок давнього німецького роду починав кар’єру на скромній чиновницькій посаді транспортного відомства.

На хвилі залізничного буму він полишає державну службу, організовує акціонерне товариство й заробляє неймовірні гроші на державних підрядах. Левову частку первісних мільйонів склала економія на будівництві, викликана вочевидь завищеними кошторисами 

Браїлівський маєток побудовано саме з тих надприбутків. (Скоріше за все, подільські землі фон Мекка зацікавили саме під час будівництва залізниць у краї, як і Митки — адмірала Чихачова). Окрім палацу з парком підприємливий господар Браїлова володіє місцевими цукровим і цегельним заводами, підприємством з випалювання вапна.

За легендою, дружина фон Мекка заявила своєму чоловікові: не бажаю, аби твої паровози гуділи в мене під вікнами. В результаті вузлову станцію збудували не у Браїлові, а в маловідомій тоді Жмеринці. Та й браїлівський вокзал кілометри за три від центру містечка.

Браїлівський вокзал. Зі жмеринським не порівняти :)

Надія фон Мекк дійсно була жінкою вольовою і ґаздовитою. Маючи у шлюбі з Карлом Федоровичем 18 дітей, вона не обмежилась домашнім господарством. Після передчасної смерті чоловіка від серцевого нападу Надія Філаретівна власноруч береться за управління величезними статками. А це не лише з десяток маєтків (зокрема, у Відні, Москві, Швейцарії, Італії), а ще й кілька мільйонів, вкладених переважно в акціонерний капітал залізниць.

Багату вдову захоплює меценацтво. Вона вирішує підтримувати вічно голодні таланти: фінансує піаніста Миколу Рубінштейна, французького композитора Клода Дебюссі та Петра Чайковського. Фінансувала — тобто винаймала для роботи, сплачуючи занадто щедрі гонорари.

Так, Дебюссі деякий час працював домовим піаністом. А Чайковському Надія Філаретівна на почин робить якесь дріб’язкове замовлення, за яке платить чималу суму. Листування, яке почалось у 1876-му році, триває 13 років (Її видання з 497-и листів умістилось в три томи!).

Милостивый государь Петр Ильич!

Позвольте принести Вам мою искреннейшую благодарность за такое скорое исполнение моей просьбы. Говорить Вам, в какой восторг меня приводят Ваши сочинения, я считаю неуместным, потому что Вы привыкли и не к таким похвалам, и поклонение такого ничтожного существа в музыке, как я, может показаться Вам только смешным, а мне так дорого мое наслаждение, что я не хочу, чтобы над ним смеялись, поэтому скажу только и прошу верить этому буквально, что с Вашею музыкою живется легче и приятнее.

Примите мое истинное уважение и самую искреннюю преданность.

Надежда фон-Мекк

Якщо відкинути полову з люб’язностей, то вже десь на десятому листі багатійка пропонує нужденному композитору не лише сплату всіх його боргів, але й щомісячну стипендію в 500 рублів. Це більше ніж багато.

Чайковський полишає роботу в Московській консерваторії й на запрошення господині приїздить до Браїлова. Для гостя створюються ідеальні умови, виконуються всі його захцянки, все життя маєтку підкорене смакам Чайковського.

Розкішний парк, стави з лебедями, сите життя дійсно надихають композитора. В Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п’єси для скрипки, сім романсів. В той же період написані «Євгеній Онєгін», «Лебедине озеро», «Коваль Вакула», «Черевички». Окрилений композитор пише Надії фон Мекк:

Каждая нота, которая отныне выльется из-под моего пера, будет посвящена Вам. Никогда-никогда, ни на одну секунду, работая, я не позабуду, что Вы даете мне возможность продолжать мое артистическое призвание.

В Браилове хочу отдаться любви моей к природе. Нет места во всём мире, которое давало бы мне в этом отношении так много простора. Поездки в Браилов останутся в моей памяти лучезарным воспоминанием о самых поэтических днях моей жизни.

Цікаво, що томи листів є наслідком парадоксального факту: композитор і його «муза» ніколи особисто не зустрічались.

Цим надихалися Чайковський із Дебюссі

Браїлівське помістя було фактично надане Чайковському в безкоштовне користування. І той перед кожним сюди приїздом випитував дозволу в господині, а та у свою чергу робила «дачку» вільною від себе та сторонніх осіб.

Милый, дорогой друг! Напишите мне, можно ли мне будет приехать в Браилов в конце июля, около 20-го числа. Кто из семейства едет с Вами за границу? Когда поедут Ваши мальчики? Что удобнее: приехать мне в Браилово в июле или в августе? Благодарю Вас стократ за помощь в деле о-временном добытии себе свободы. Я Вам вскоре напишу размер цифры, способной удовлетворить известную особу. Если это возможно, то я желал бы, чтобы сумму эту Вы оставили до моего приезда в Браилове на попечении Марселя или управляющего. Если это неудобно, то в таком случае я Вам дам адрес мой для денежной корреспонденции. Благодарю Вас, милая, добрая, хорошая моя.

Ваш П. Чайковский.

Коштом меценатки Чайковський катається і Україною, і закордонами. Завершується вся ця любов тим, що у фон Мекк закінчуються гроші. Залізниці перестали давати надприбутки, та й певно благодійність не надто їм сприяла.

Лист екс-багатійки про те, що фінанси співають романси - а отже, й припиняється фінансування - був останнім її листом композитору.

Палац фон Мекків під час Другої буде зруйновано. Повоєнна відбудова навряд чи відтворює будівлю в автентичному вигляді. Проте парк, каскад озер, господарські будівлі — все це створює атмосферу справжнього панського маєтку, в якому, між іншим, зараз професійний ліцей.

 

Oт як виглядав Браїлів кінця XIX століття:

Браилов (мст.)

местечко Подольской губер., Винницкого уезда, в 30 верстах к ЮЗ от у. города, при реке Рове и ручье Браге. Число жит. 5000 душ обоего п.; дворов 600, прав. церкви 2 (одна из них при Благовещенском женском монастыре), костел, р.-католич. каплица, синагог и еврейских молитвенных домов 3, одноклассное народное училище, женское трехклассное училище (при монастыре), почтово-телеграфное учреждение, железнодорожная станция; заводы: сахароваренный, винокуренный, известковый, кирпичный и 3 водяных мельницы.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

Численну єврейську громаду, якій належали згадані в енциклопедії синагоги, масово нищили кілька разів. Надзвичайною жорстокістю відзначались петлюрівські погроми (не буду наводити описи тих звірств, їх передруковують з сайту на сайт).

"Швейна" синагога

Штетл — східноєвропейське єврейське поселення, в Російській імперії — розташоване в смузі осілості. В історії штетла Браїлів крапку поставили під час Другої світової.

Сусідня Жмеринка належала до румунської окупаційної зони, з м’якішим антиюдейським режимом. А от в окупованому німцями Браїлові майже всіх євреїв (2500 чоловік) було ліквідовано. Браїлів було оголошено містом-юденфрай, тобто вільним від євреїв.

На згадку про єврейське населення Браїлова і зокрема про власну родину, коштом американського юриста й фінансиста Бориса Хмельницького (уродженого Кемельмана) було відкрито бібліотеку і комп’ютерний клас. Колись в цьому приміщенні розташовувалась єврейська школа.

 

В колишній синагозі — якісь господарства швейної фабрики.

Швейну фабрику відкрили в містечку в 1937-му. Зараз підприємство працює на давальницькій сировині: обслуговує замовлення українських силових служб та іноземні підряди.

А от сокоморсовий завод, наскільки я зрозумів, мертво стоїть. Підприємство за борги розпродали до гвинтика. Фактично на його території знаходиться ще одна місцева пам’ятка — костел Святої Трійці.

Після передачі Браїлівського монастиря православним, католики довгий час послуговувались невеличкою капличкою на цвинтарі. За кількадесят років на старому замковищі починається будівництво нового парафіального храму, яке триває з 1852-го до 1879-го.

 

Через високу башту незвичної для католицьких соборів форми церква подібна скоріше на ратушу. Костел залишався діючим до 1961-го. У наступні тридцять років в храмі працює горілчаний цех. «Сокоморсовий костел» повернули громаді в 1990-му.

Сучасний Браїлів – селище на шість тисяч мешканців. Кілька діючих підприємств дають людям роботу, старовинні пам’ятки, як бачите, більш-менш у порядку, коротше кажучи – не соромно.

Єдине, що мене збентежило – це сквер імені В. Забаштанного в самісінькому центрі. Мені чомусь здалось, що дерев та інших атрибутів власне скверу дещо бракує.

 

Браїлів на Google-картах.

Селище міського типу Жмеринського району Вінницької області.

Проїзд на автомобілі від Києва — 300 км (біля 4 годин дороги), від Вінниці — 38 км, від Хмельницького — 115 км. Поїздом – до станції Браїлів.

Поруч варто дивитись на палаци у Чернятині, Северинівці й цікавинки Межирова.

Джерело: сайт ТутБув

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.