Національний Пантеон. Світовий досвід
Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему. Розглянемо яким є світовий досвід національних пантеонів.
Пантеон – на загал це місце або споруда де поховано відомі особистості та є об'єктом пошанування.
Назва утворена від грецьких слів πάντεζ — все і θεόζ — бог, первісно – група богів, що належали до певної політеїстичної релігії. Для поклоніння зводили священні будівлі - храми, що присвячувалися "усім богам" звідти і пантеон. Традицію остаточно "затверджено" в часи Римської імперії, найвідомішим храмом усіх богів став Римський Пантеон, що бере початок від 29 р. до н.е. в часи правління першого римського імператора Августа Цезаря.
Вже в середньовіччя поняття і слово Пантеон і його похідні почали вживати в світській культурі в мистецтві та популярній культурі. Ранній приклад латиномовний твір "Пантеон" (Liber universalis) Готфріда фон Вітербо 1185 р., що описує світову історію від створення світу до доби в яку він жив.
Пантеоном згодом означати еліту суспільства, що поступово закріпилося за вужчою групою (колом) знаменитостей. У той же час пантеоном стали називати і місця поховань видатних осіб, як в спеціальних чи пристосованих споруда. Поступово місця поховання відомих людей поза спорудами, на загальних кладовищах, в мовлення також називали пантеоном.
Тема пантеону ("усі боги") часто використовувався і використовується в сучасній літературі жанру фентезі, а також комп'ютерних рольових іграх, назвах музичних творів в поп культурі тощо.
Нині у мовленні пантеон це щось таке, що має винятковий характер, переважно прикладається до чогось не ординарного, сакрального, частіше за усе мається на увазі некрополь, місце поховання осіб, що їх відносять до числа видатних особистостей, до національних героїв, провідників нації: державних діячів, військових, інтелектуалів тощо.
На сьогодні у світі дещо по різному розуміють пантеон (некрополь), в одних країнах є це окрема споруда (храмового типу), яких може бути і кілька, в інших це відкрите кладовище, що формувалося протягом довшого часу, або створене за спеціальним рішенням.
Почасти в пантеонах поруч з реальними похованнями встановлюють кенотафи осіб, могили яких втрачено або не має можливості перенести прах з місця поховання до пантеону. Існує, зокрема традиція, коли тіло ховають в одному місці, а серце у спеціальному контейнері переносять до пантеону.
Так в середньовіччі існувала традиція окремого поховання окремих частин тіла в різних місцях. До прикладу, після смерті англійського короля Річарда Левине Серце (+1199) його тіло було розчленоване і частини поховано в різних місцевостях, зокрема серце у скриньці в соборі Нотр-Дам в Руані (Франція).
У столиці Австрії, Відні в Капуцинській церкві існує Імператорський склеп, в якому поховано дванадцять імператорів та дев'ятнадцять імператриць Священної Римської імперії, Австрійської імперії та Австро-Угорської монархії, з давніх часів прийнято було розміщувати серця окремо від тіл у срібних урнах в соборі святого Стефана.
Юзеф Пілсудський – серце у Вільнюсі, тіло у Кракові; Фридерик Шопен – серце у Варшаві, тіло у Парижі.
Зазначимо, що національні пантеони із законодавчо визначеним статусом є не у всіх країнах. Почасти старі кладовища, де поховані видатні особи проголошують пантеонами.
***
В Україні раніше функцію пантеону виконували церкви і монастирі. В містах утворювалися "престижні" кладовища – у Києві Аскольдова могила, потім Байкове. Залишаючись усе ж зоною приватної пам'яті, а не державної.
В добу УНР обговорювалося питання Пантеону, як місця поховання героїв, поштовхом стало перепоховання Героїв Крут на Аскольдовій могил. Але Аскольдова могила (усе ж міське кладовище) не розглядалася як місце пантеону.
Склалося так, що Царський парк у Києві після 1917 року поступово перетворювався на неофіційний пантеон, там поховано героїв та жертви Української революції. 1934 його було знищено. Після Другої світової війни колишній Аносієвський сад (нині площа Слави) перетворено на пантеон совєтських військових.
Про потребу в національному українському пантеоні заговорили ще у 2000-х роках, його розглядали як місце перепоховання видатних українців, могили яких за межами України. Президентові України скликалась підготовча група, що мала розробити принципи і підходи та запропонувати законодавче врегулювання. Сучасна російсько-українська війна знову активізувала проблему.
Принципово необхідно визначитись з формою пантеону – споруда чи кладовище. Споруда не потребує великої території на відміну від кладовища. Питання де має були Пантеон і хто має право бути похованим в Пантеоні мабуть стане найдискусійнішим.
У багатьох країнах функціонування національних пантеонів регулюється спеціальним законодавством, що визначає критерії та процедуру. Частіше за усе, рішення про поховання (перепоховання) в пантеоні ухвалює парламент, або президент своїм указом. Законодавство визначає "часові" рамки, поховати в пантеоні можна через 5-10-20-50 років після смерті.
Цікаво, що у Венесуелі рішення про поховання в пантеоні приймається президентом за подання двох третин губернаторів штатів або усіх ректорів національних університетів. Так само законодавство передбачає, що когось з похованих в пантеоні можуть і позбавити такої честі і перепоховати де інде.
Зупинимось на деяких відомих і менше відомих національних пантеонах.
Італія
При слові "пантеон" на пам'ять приходить споруда римського храму - Пантеону. Початок спорудження відноситься до 29 р. до н.е. і припадає на початок правління першого імператора Цезаря Августа (p 27- р. до н.е.). Будівництва Пантеону, як храму усіх богів велося з ініціативи воєначальника Марка Агриппи, в подальшому неодноразово зазнавав руйнувань і кілька разів відновлювався та перебудовувався.
Характерною особливістю пантеону є його купол, що довший час був найбільшою у світі купольною спорудою діаметром понад 43 метри. 609 року імператор Східної Римської імперії Фока, дозволив новому (у той час римських пап затверджував імператор) папі Боніфацію ІV перебудувати Пантеон на християнський храм, що був освячений на честь Діви Марії та усіх мучеників, такий собі християнський варіант храму усіх богів.
В соборі поховано багатьох відомих людей Італії, зокрема художника Рафаеля Санті (+1520), композитора Арканжеллі Кореллі (+1713), 1878 року там поховано "батька вітчизни" першого короля об'єднаної Італії Віктора Емануїла, а 1900 короля Умберто І та його дружину Маргариту Савойську (до речі ця пара свого часу побувала в Києві і зупинялася в царському палаці). Біля королівських могил стоїть почесна варта. Всього в пантеоні поховано 15 осіб.
Франція
Другим за відомістю після римського Пантеону є Пантеон у Парижі. Побудований у другій половині 18 століття у правління Людовика XV за проектом архітектора Жак-Жермена Суфло як церква святої Женев'єви (небесна покровителька Парижу).За зразок архітектор взяв римський Пантеон. З початком французької революції 1791 року перетворити споруду на усипальницю видатних громадян Франції - Пантеон над входом помістили напис – "Великим людям вдячна вітчизна".
Для поховань використовували основне приміщення та підвал. Першим поховали письменник і діяча французької революції Мірабо, правда, коли згодом відновили як церкву, то його винесли, але з через кілька років повернули. Того ж року в Пантеоні поховали великого Вольтера, а по тому кількох героїв французької революції. Наполеон Бонапарт хоча і відновив церковні служби, але підземна частина використовувалася і далі для поховань. За правління Наполеона в Пантеоні поховано більше 40 осіб.
У 19 ст. Пантеон не раз закривали і поновлювали як церкву, але 1881 року остаточно ухвалено повернути споруді статус мавзолею. Першим після такого рішення в Пантеоні поховано письменника Віктора Гюго.
Сьогодні Пантеон є усипальницею видатних особистостей Франції, всього трохи більше 80-ти осіб з яких 6 жінок. 2021 роком датується останнє похованням у Пантеоні додали кенотаф чорношкірої співачки Джозефіну Бейкер (+1975).
З похованих в паризькому Пантеоні варто згадати письменників Жан-Жак Руссо, Еміль Золя, Олександр Дюма, Антуан де Сент Екзюпері, фізиків Пєра і Марію Кюрі, а також політиків, відомих учасників Руху Опору та ін. Серед похованих кілька подружніх пар.
Іспанія
1837 року парламент Іспанії ухвалив рішення про створення національного пантеону, який було відкрито 1869 року. Найвідомішим з похованим у першій черзі був художник Франциско Гойя, але поступово пантеон почав занепадати і поховання так би мовити повернулися на попередні місця.
Вдруге пантеон було влаштовано в одному з колишніх монастирів у Мадриді будівництво якого звершено 1899 року. В аркаді внутрішнього дворика поховано видатних іспанців 19 і 20-го століть. Це переважно державні діячі, політики та військові. Могили досить пишно прикрашені скульптурними композиціями. 2022 року пантеон отримав оновлену назву – Пантеон Іспанії.
До пантеонів можна віднести і каплицю в королівській резиденції Ескоріал де поховано королів Іспанії. Будівництво Ескоріалу, як монастиря розпочалося 1563 року. В соборі Ескоріала 1617 року розташували королівська крипту де поховано більшість королів Іспанії. До сьогодні в крипті заповнені усі саркофаги.
Пантеон видатних мореплавців — це мавзолей і меморіал усім морякам іспанського флоту, особливо видатним, а також іспанському флоту та всім його кораблям, битвам і дослідженням загалом. Розташований на березі моря в провінції Кадіс. Будівництво розпочато 1786 року, повноцінно він почав функціонувати лише з 1854 року, а остаточно роботи завершено лише 1959 року.
Португалія
Національний Пантеон заснований урядовим декретом від 26 вересня 1836 року. Первісно розташовувався у Монастирі єронімітів, але 1682 року розпочато будівництво нового приміщення пантеону на основі церкви святої Енграсії. Воно тривало так довго, що потрапило у приказку.
1966 року, за часів правління диктатора Антоніо Салазара, будівництво було завершено і пантеон освячений. Тут поховано багато відомих діячів, президентів, письменників та багато інших. На честь відомих мореплавців (Васко да Гама, Генріх Мореплавець та ін) також встановлено певну кількість кенотафів.
Поховання тлінних останків видатних громадян до національного пантеону може відбутися лише через 20 років після їх смерті.
Венесуела
Національний пантеон Венесуели в столиці м. Каракасі засновано 1874 року, через пів століття після проголошення незалежності від Іспанії. Для влаштування Пантеону перебудовано старішу церкву Святої Трійці. Одразу до Пантеону перенесено кількох лідерів боротьби Венесуели за незалежність. 1876 року в Пантеоні центральний неф зайняв саркофаг з прахом національного героя Венесуели Симона Болівара (+1830). Простір Пантеону прикрашено величезною кількістю картин з його життя, майже 2 тисячі.
За час існування споруду Пантеону кілька разів реконструювали, найбільших змін Пантеон зазнав в наслідок відновлювальних робіт після катастрофічного землетрусу на початку 19 століття.
Згідно визначених правил особу можна поховати в Пантеоні не раніше ніж через 25 років з моменту їх смерті за рішенням президента Венесуели, або подання двох третин губернаторів штатів або усіх ректорів національних університетів.
До сьогодні в Національному Пантеоні Венесуели близько 150 осіб, востаннє тут поховано, точніше перепоховано "символічні останки" героїні війн за незалежність, цивільну дружину С. Болівара Мануелу Саенс (+1856).
Болгарія
Пантеон діячів національного відродження Болгарії розташований у місті Русе .Це останній за часом зведення пантеон у Європі. Збудований на місці знесеної церкви Всіх святих, відкритий 1978 року.
У ньому поховано 39 відомих болгар провідних діячів національного відродження 19 століття. Також вшановано 453 особи - учасників повстанських загонів, імена яких написані всередині. 001 року на куполі встановлено хрест, а в середині влаштовано каплицю.
Польща
У Польщі в обох столицях – Варшаві і Кракові є свої пантеони.
Краків. Склеп національних пророків у підвалі собору Св. Станіслава та Св. Вацлава на Вавелі. В соборі давніше розташована усипальниця польських королів, а також маршал Юзеф Пілсудський, президент Польщі Лех Качинський з дружиною (жертви теракту над Смоленськом).
А от нинішній склеп національних пророків влаштовано 1890 року спеціально для поховання Адама Міцкевича, 1927 року додано до крипти помістили прах Юліуша Словацького (народився в українському Кременці), 1993 року тут встановлено кенотаф поету Ципріяну Норвіду, а 2010 встановлено копію барельєфа з надгробка на могилі Фредеріка Шопена (похований в Парижі).
Костел, що називається На Скальці 1876-1880 роках влаштовано мавзолей -- Крипта заслужених на Скалці. Першим був історик 15 століття Ян Длугош, останнім поховано у 2004 році поета Чеслава Мілоша. Всього там поховано 13 видатних поляків.
Варшава. Пантеон великих поляків розташований на нижньому поверсі нового Храму Божого Провидіння. Облаштування пантеону розпочалося 2003 року Завершено 2011. Пантеон прийняв прах 11 осіб. Крім реальних поховань є символічна могила Івана Павла ІІ. До пантеону також входить мавзолей Президентів Республіки Польща в екзилі. Встановлено пам'ятні таблиці з прізвищами осіб, що фінансували будівництво.
Бразилія.
Пантеон Вітчизни та Свободи в столиці Бразилії місті Бразилія постав 1985 року після смерті першого загальообраного президента Танкредо Невеса. Проект розробив Оскар Німейєр – це триповерхова модерністська споруда. На відміну від інших пантеонів тут немає жодного поховання.
Центром комплексу є Сталева Книга, або Книга національних героїв. Це дійсно книга з металевими сторінками куди внесено імена Героїв. На вершині вежі комплексу горить вічний вогонь.
***
Наведені приклади дозволяють зрозуміти світовий досвід створення і функціонування та може бути використаний при підготовці концепції Національно Пантеону українських героїв.
