Вулицю Гагаріна хочуть перейменувати на Молодіжну і Шкільну. Репортаж з Іванівки

Вулиця, де я народилася і виросла, в селі Іванівка (Берестечківська міська громада) нарешті не буде називатися іменем радянського космонавта. І на цьому гарні новини закінчуються. Нова назва завершується на нейтральних і зручних варіантах Шкільна і Молодіжна. Мої пропозиції вшанувати пам’ять земляків, які життя поклали за Незалежність України у різні часи не знайшли жодної підтримки.

Стаття була опублікована на сайті Район.in.ua.

Вулиця, де я народилася і виросла, в селі Іванівка (Берестечківська міська громада) нарешті не буде називатися іменем радянського космонавта. І на цьому гарні новини закінчуються. 

Нова назва завершується на нейтральних і зручних варіантах Шкільна і МолодіжнаМої пропозиції вшанувати пам'ять земляків, які життя поклали за Незалежність України у різні часи не знайшли жодної підтримки. 

Спочатку розповім, чому дві назви однієї вулиці. Села Горішнє (колишній Голятин) та Іванівка, мають нечітку адміністративну межу.  Одна фактично іванівська вулиця переходить в горішненську. І десятиліттями були собі кілька хат однієї вулиці Гагаріна в Горішньому,  а решта – на  Іванівці. 

Процес перейменування – шанс "розділити села" і нарешті впорядкувати нумерацію будинків. 

Громадські слухання Берестечківська міська рада провела на 12 травня у Горішненському ліцеї, моїй рідні школі. Вирушаю туди, щоб висвітли історичну подію в маленькому селі для всієї України. Дерусифікація! 

... Люди сходяться на збори у фізичному кабінеті (ним, до речі, понад 20 років завідувала моя мама, вчителька фізики). 

Поки чекають представників міськради у розмовах проскакує: 

"А що поганого нам зробив Гагарін?"

"Невже інших проблем нема, як вулиці перейменовувати?", 

"Це ж гроші витрачати треба на нові документи!". 

"Молодіжна? Центральна? Яка? Хай буде Молодіжна!"

Ось і прибула Орися Максимець, яка працює на посаді секретаря Берестечківської міської ради. Посадовиця розпочинає слухання. 

Пояснює, що перейменувати вулицю необхідно, бо президент підписав закон "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні", який забороняє географічні назви, пов'язані із Росією. 

Відразу заспокоює присутніх, що проблем із документами не буде.  Також пані Максимець озвучує варіанти для обговорення від міської ради – Молодіжна і Шкільна! 

Запитую, чи є в Берестечківської громади політика із вшанування пам'яті людей, які зробили свій внесок у збереження державності, боротьбу за Незалежність України, у назвах вулиць. На питання не відповідають, а запрошують зробити пропозиції. 

Іду до дошки (в школі ж !) виступити. Розпочинаю:

"Тут говорили люди, що поганого нам зробив Гагарін?"

На це кидає репліку Тетяна Доманська, жителька  з горішненської вулиці Гагаріна, яка працює у місцевому ліцеї на посаді соціального педагога:

"Гагарін нам нічого поганого не зробив!"

Стає цікавіше. Розумію, що сперечатися марно. Я в селі не авторитет, авжеж: тут всі разом пасли корови, ходили до однієї школи, одного клубу (нині закритий) і однієї московської церкви (прикро, але як є!). Але все ж ризикую продовжувати. Ох, принаймні зроблю, що можу. 

Ось, які думки і меседжі намагалася донести своїм односельчанам, сусідам, своякам і колишнім вчителям.

"Гагарін сам нам, звісно, нічого поганого не зробив. Як і нічого доброго. Він не знав про нашу Іванівку, не бачив її з космосу. Йому було до нас байдуже. 

А от Радянський Союз зробив Гагаріна своїм символом і мітив його іменем окуповані території. За 70 років окупації совєти вбили мільйони українців  війни, голодомор, репресії. І дав тішитися Гагаріним. А ми і раді. Та навіть коли Союзу не стало, ті імперські маркери ми не викинули з наших сіл. 

А ми ж в боргу перед стількома українцями, які життя поклали за Незалежність України. Серед них багато з наших країв, ближніх сіл колишнього Горохівського району. Все, що ми можемо зробити зараз – вшанувати їхню світлу пам'ять.

Є багато достойних людей, яких шанує вся Україна, називає на їхню честь вулиці у Києві, Луцьку та інших містах. Бо вони зробили внесок для державності національного масштабу. А хтось віддав найцінніше – власне життя. 

Наприклад, дисидент Євген Сверстюк, який народився у Сільці. Навмисне цитую його, схоже, що пророчі, слова: "Нічого, що РПЦ по Україні церкви будує. Все одно всі наші будуть".

У класі німа пауза. Продовжую.

"Дисидент Валентин Мороз, який народився в Холоневі. У радянських тюрмах і таборах відсидів 13 років. 

Упівець Олексій Брись з Рачина, який із загоном УПА розбив нацистський концтабір у сусідній Лобачівці. І взагалі у лісі між Іванівкою та Волицею був вишкільний табір повстанців, де були чоловіки з вулиці, яка нині називається Гагаріна. 

Є поетеса Євгенія Лещук з Квасова, яка писала надзвичайну поезію про Берестечко.

Зрештою, чи не вшанувати нам подвиг загиблих воїнів з сусіднього села Новосілки? Ігор Сімончук – іванівський зять. Його дружина Лариса, навчалася у місцевій школі зі мною в одному класі. Олександр Савко  – батько десятикласника Горішненського ліцею, де ми зібралися на слухання". 

Поки я розповідаю біографії людей і аргументую, чому нейтральні назви вулиць не допоможуть нам зберегти пам'ять для майбутніх поколінь, чому так важливо не забувати, соціальна педагогиня Тетяна Доманська встигає обійти людей за партами і пошепотітися. Зрозуміло. 

Наголошую, що не голосую, вибір майбутньої назви 

Орися Максимець виносить на голосування пропозиції назву на "горішненську" частину вулиці – Шкільна. Присутні трож жителів вулиці пропозицію підтримують. Наполягаю, щоб дали голосувати за назву імені Олександра Савка, щоб зафіксувати для історії цей нуль голосів.

З іванівської частини Гагаріна більше людей: 15 присутніх. 

На голосування виносять назви: Молодіжна, Центральна, Сонячна, одна жінка пропонує Лесі Українки, на неї шикають сусіди. Прошу додати зі своїх пропозицій хоча б загиблого воїна Ігоря Сімончука. Додають. Голосують: 0 за, 11 утрималися і піднялося проти 4 руки. 

За Молодіжну – 14 голосів. За Лесі Українки – один від ініціаторки. Сонячну не підтримує навіть пара, яка запропонувала цю версію. 

Голоси зафіксували, але деякі люди хочуть гучно висловитися:

"А що, якщо пройде час і знову комусь не сподобаються ті імена? Знову перейменовувати?"

Коли питаю, а кому це можуть не подобатися імена будівничих незалежності? Односельці вдають, що не чують цього питання. Директорка ліцею нагадує всім про толерантність до чужої думки і позиції. 

Орися Максимець дописує протокол, інформує, що остаточне рішення про перейменування прийме Берестечківська міська рада. 

Розходимося.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.