Код воїна: традиції хоробрості від 1917 до сьогодні
Символічно, що три бригади морської піхоти Військово-морських сил України носять імена видатних українських командирів ХХ століття. Михайло Остроградський, Михайло Білинський, Олексій Алмазов — їхні імена й загалом тему українізації Чорноморського флоту, заснування підрозділів морської піхоти та артилерії всіляко замовчували у період радянської окупації, адже це прямо суперечило міфам про російський південь
Ця стаття є першим текстом у межах співпраці Українського ветеранського фонду та "Історичної правди", де історики розповідатимуть про тих воєначальників, чиї імена носять бригади Збройних Сил України.
Морська піхота України
Українська морська піхота сучасного зразка зародилася у 1918 році, в період існування Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. 23 травня 1918 року він видав наказ по Морському відомству "Про початок формування бригади морської піхоти у складі трьох полків для несення служби". Морські піхотинці того часу мали нести службу на українському узбережжі Чорного й Азовського морів, пильнувати військово-морські фортеці та виконувати десантні операції.
У липні 1918-го було затверджено новий військово-морський прапор України. Українська Народна Республіка успадкувала військово-морську базу, закладену Скоропадським. А на початку 1990-х років саме той білий прапор, з рівним синім хрестом, став символом Військово-Морських Сил України, що відновила свою незалежність.
Наразі Збройні Сили України налічують три бойові бригади з почесними найменуваннями, присвяченими українській національно-визвольній боротьбі 1917-1921 років. Це 35-та окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського, 36-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського та 406-та окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова.
Перший командувач і будівничий Українського флоту: до 150-річчя Михайла Остроградського
35-та окрема бригада морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського сформована у 2018 році. Вже у 2019-му військовослужбовці бригади у складі Об'єднаних сил протягом семи місяців утримували позиції в районі Волновахи та Гранітного Донецької області.
Від початку повномасштабної фази війни воїни бригади беруть участь у знищенні окупанта на різних напрямках півдня нашої країни. У бригаді кажуть, бійці готові до будь-якого сценарію: "Ми придумали багато креативних, нестандартних, рішень. Ворог буде "задоволений".
23 травня 2019 року під час святкування Дня морської піхоти України в Маріуполі бригада отримала Бойовий прапор. 23 серпня 2020 року 35-й окремій бригаді морської піхоти присвоєно почесне найменування "імені контр-адмірала Михайла Остроградського".
Михайло Остроградський (1870-1923) — один із засновників та командувач Чорноморського флоту Української Держави. Походив із давнього козацького роду Апостолів. Його предком був Данило Апостол, гетьман Війська Запорозького.
Остроградський зробив блискучу військову кар'єру. Випускник Морського училища, він пройшов шлях від мічмана до офіцерських посад. Світову війну, яка на Чорному морі розпочалася 29 жовтня 1914 р., Михайло Остроградський зустрів на посаді командира крейсера "Пам'ять Меркурія".
Після лютневої революції в росії у Севастополі, де базувався флот, розгорнувся потужний український національний рух. Важливо, що навіть коли тільки йшлося про автономію України, Остроградський був активним діячем української громади та відстоював позицію необхідності військового підпорядкування Києву. Переконання, що державі необхідний вихід до моря та власний флот, розділяла значна кількість моряків, тож закономірно, що восени 1917 року Чорноморський флот майорів синьо-жовтими знаменами.
21 травня 1918 році Павло Скоропадський призначив Михайла Остроградського представником Української Держави в Криму. Згодом Гетьман присвоїв йому військове звання контр-адмірал.
Завдяки Остроградському розбудовувався флот Української Держави та було закладено основи створення морської піхоти. Блискучий бойовий офіцер залишався завжди вірним своїм принципам, діяв рішуче в інтересах самостійної України.
36-та окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського — з'єднання морської піхоти України. Сформована у 2015 році на базі військових частин, виведених з тимчасово окупованого Криму: 36-ї окремої бригади берегової оборони, 1-го та 501-го окремих батальйонів морської піхоти.
Морпіхи 36-ї окремої бригади одними з перших прибули в район проведення ще на той час АТО, аби зупинити ворога і не дати йому реалізувати план із захоплення східних областей України. У ході повномасштабного вторгнення росії бригада постійно перебувала в найгарячіших точках.
13 квітня 2022 року, підрозділи 36-ї окремої бригади морської піхоти з'єдналися з силами полку "Азов" на території металургійного комбінату Азовсталь та продовжували оборону заводу. 20 травня 2022 останніми з евакуйованих з "Азовсталі" вийшли командири збройних формувань оборони Маріуполя з якими був і Сергій Волинський, в.о. командира бригади.
Почесне найменування іменем видатного військового діяча Михайла Білинського бригада отримала 5 липня 2019 року.
Михайло Білинський (1883-1921) — видатний організатор українських військово-морських сил; міністр морських, внутрішніх справ і фінансів УНР; учасник підготовки проекту Конституції УНР; організатор та командир Дивізії морської піхоти; герой Другого Зимового походу.
Білинський формував український флот на початку ХХ століття. Коли він був морським міністром, відбулася українізація назв кораблів — 25 січня 1919 року у флоті з'явилися лінкор "Соборна Україна", крейсери "Тарас Шевченко", "Гетьман Хмельницький", "Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний", "Гетьман Петро Дорошенко", плавбаза підтримки підводних човнів "Дніпро".
Усі його ініціативи були спрямовані на розбудову українського флоту і морського міністерства, також Білинський керував розробкою законів про гардемаринську школу та організацію військово-морських сил на Чорноморському узбережжі. Ретельно відстоював цінні кадри військово-морських офіцерів.
"Цe була людина з високою освітою, на европейську міру розвинена, надзвичай — енергійна і з широким державним розумом, який дозволив йому займати не лише становище Морського Міністра (1919), але і становище Міністра Внутрішних Справ (1920-1921). Треба підкреслити, що суворий щодо дисципліни, прямий, справедливий і доброї душі начальник Михайло Іванович тішився надзвичайною популярністю і любов'ю серед своїх морців", — писав у спогадах старший ад'ютант Білинського.
Усе своє життя Михайло Білинський присвятив боротьбі за Україну. У листопаді 1921 року він вирушив у свій останній бойовий рейд — Другий Зимовий похід, останню збройну спробу українців повалити російський більшовицький режим. "Білинський, розстрілявши з бравнінґа кількох москалів, останню кулю пустив собі", — не бажаючи потрапити у полон до росіян, Білинський героїчно загинув в обороні ідеї самостійності України.
406-та окрема артилерійська бригада імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова сформована у 2016 році. Основа особового складу — військовослужбовці артилерійських військових частин і підрозділів ВМС ЗСУ, які після військової окупації Криму російською федерацією були передислоковані на материкову Україну.
Наразі це єдина артилерійська бригада у складі Військово-морських сил України. І саме вони стоять на обороні морського узбережжя країни. На параді військ з нагоди 30-ї річниці Незалежності України офіцери бригади опікувались першим "Нептуном", який вже став легендарним.
24 серпня 2016 року бригада отримала бойовий прапор. За два роки 406-й окремій артилерійській бригаді присвоєно почесне найменування — "імені генерал-хорунжого Олексія Алмазова".
Олексій Алмазов (1886-1936) — один із будівничих української артилерії доби Визвольних змагань, учасник Першого зимового походу Армії УНР. Сучасники про нього згадували так: "досвідчений кінногарматчик, організатор, людина високої моралі та одваги".
Олекса, ще зовсім молодий юнак з Херсонщини, успішно пройшов військовий вишкіл та зміг очолити артилерійський дивізіон, здобувши визнання серед побратимів. У боях Великої війни штабс-капітан Алмазов неодноразово проявляв себе рішучим командиром, за що був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня, орденом Святого Георгія IV ступеня.
Визвольні змагання проявили щиру прихильність Алмазова, який став активним учасником українського військового руху. 1 січня 1918 року він очолив окрему кінно-гірську батарею Гайдамацького Коша Слобідської України військ Центральної Ради. Тоді ж став на захист Києва у протистоянні з більшовиками на чолі з Муравйовим. Згодом "алмазівські" артилеристи відзначилися у боях з більшовиками за Житомир та Коростень, брали участь в успішному наступі на Вапнярку, боях за Вінницю.
Дивізіон Алмазова у всі роки вирізнявся високим рівнем дисципліни, екіпірування та вишколу. Сам Олекса Алмазов став зразком безкомпромісного заступника українського війська. За участь у Першому зимовому поході Алмазов отримав найвищу нагороду в Армії УНР – Залізного Хреста "За Зимовий похід і бої". Дивізіон Алмазова був одним з останніх, що з боями перейшли на західний берег Збруча, залишивши по собі чималу збірку спільних перемог українського війська у Визвольних змаганнях.
Генерал Олекса Алмазов. Символ українського Херсона
Символічно, що три бригади морської піхоти Військово-морських сил України носять імена видатних українських командирів ХХ століття. Михайло Остроградський, Михайло Білинський, Олексій Алмазов — їхні імена й загалом тему українізації Чорноморського флоту, заснування підрозділів морської піхоти та артилерії всіляко замовчували у період радянської окупації, адже це прямо суперечило міфам про російський південь.
Новітня ж історія української морської піхоти пишеться в епохальний момент боротьби за нашу державність. "Воїни трьох стихій" — води, землі й повітря — щодня доводять свою незламність та відданість Україні. У них живе той самий бойовий дух борців за Україну, який завжди народжується у нових поколіннях Героїв.
