Кінний трамвай у містах України

Кінний трамвай Нью-Йорка (США). 1895 рік

Вважається, що першу в світі лінію кінного трамвая збудував у південній частині Лондона британський інженер Веніамін Овтрам (Outram) в 1801 році. Хоча кінна тяга і колійні шляхи використовувалися для перевезення вантажів іще з кінця Середньовіччя, сам Овтрам створив кінну міську залізницю. Власне від прізвища Овтрам, за словами дослідника Яна Щепаняка, походить слово трамвай (tramway), адже міську залізницю назвали "дорогою Овтрама", тобто "Outramway". Це слово згодом трансформувалося в трамвай.

Тривалий час винахід Веніаміна Овтрама не був поширений. Справа в тому, що на початку рейки кінного трамвая мали вигляд кутника і стирчали із бруку на вулицях і відповідно заважали руху іншого транспорту. Починаючи із кінця 1820-х років кінний трамвай здобуває популярність у США. У 1828 році кінний трамвай почав працювати у Балтиморі, 26 листопада 1832 року – в Нью-Йорку, а у 1835 році розпочалося курування кінного трамвая у Новому Орлеані.

У 1852 році французький інженер Альфонс Луба, який із 1827 році проживав у США, винайшов рейку трамвайного профілю, тобто із жолобом для реборди трамвайного колеса. Таку рейку можна було втопити в бруковане покриття. Спочатку трамвайні рейки виготовляли із твердих порід дерева і обшивали металом. Вперше сталеві рейки трамвайного профілю почав виготовляти завод "Фенікс", відповідно трамвайні рейки часто називають "рейками типу Фенікс".

Вагон кінного трамвая закритого типу у Львові. Кінець ХІХ ст.

Винахід Альфонса Луба прискорив розвиток кінного трамвая – починаючи із кінця 1850-х років лінії кінного трамвая починають будувати у великих містах Європи та Америки. Сам Альфонс Луба у 1855 році бере участь у будівництві трамвайної лінії в Парижі.

У Лондоні кінний трамвай з'являється у 1861 році. Що ж до столиць держав, до складу яких входили українські землі, то перший кінний трамвай у Російській імперії поїхав у Санкт-Петербурзі 13 вересня 1863 року, а перший кінний трамвай в Австро-Угорщині почав курсувати 4 жовтня 1865 року у столиці Відні, а у 1866 році – у столиці угорської частини імперії Будапешті.

Першим містом на території сучасної України, де почав курсувати кінний трамвай став Львів, який на той час входив до складу Австро-Угорщини. Перша пропозиція, щодо будівництва кінного трамвая у Львові датується 1868 роком. Пропозицію, щодо будівництва кінного трамвая надав консорціум осіб, пов'язаних із Львівсько-Чернівецько-Ясською залізницею, зокрема ідейник і керівник залізниці Віктор Оффенгайм фон Понтексін.

За технічну частину реалізації проекту мав відповідати інженер-залізничник Еммануель Ціффер. Пропозиція не була підтримана. Кілька пропозицій щодо будівництва кінного трамвая магістрат Львова отримав у 1872 році, серед них була пропозиція компанії із Великобританії.

Бельгійський підприємець Едуард Отле, якого називали "королем трамваїв"

Лише в другій половині 1878 року був офіційно оголошений конкурс на будівництво ліній кінного трамвая у Львові на умовах концесії (концесійний договір передбачав, що підрядник-концесіонер за свої кошти вибудує всю інфраструктуру, закупить рухомий склад і коней і запустить рух кінного трамвая, а по закінченню терміну концесії підприємство перейде у власність міста Львова безоплатно.

В той же час, місто гарантувало концесіонерам відповідний відсоток прибутковості, і якщо прибуток підприємства був меншим за обумовлений, мала доплачувати із бюджету).

На конкурс було подано дві пропозиції щодо будівництва кінного трамвая у Львові: від бельгійської компанії, яку представляв Едуард Отле, а також від Трієстинського трамвайного товариства, яке представляв Людвік Філіп Шмідт. Едурда Отле в кінці ХІХ століття називали "королем трамваїв", трамвайним будівництвом він займався від 1867 року і володів цілою низкою трамвайних компаній в Європі та за її межами.

У 1895 році він створив холдинг "Союз трамваїв". Едуард Отле був дуже багатою людиною і володів не лише колекцією творів мистецтв, але й островом в Середземному морі. Трієстинське трамвайне товариство було створене у середині 1870-х років і збудувало трамвайні лінії в місті Трієсті – єдиному порті Австро-Угорщини і третьому за населенням місті імперії. Курсування кінного трамвая в Трієсті розпочалося 30 березня 1876 року.

На початках члени міської ради Львова віддавали перевагу пропозиції Едуарда Отле, який пропонував 45-річний термін концесії, в той час як Шмідт наполягав на терміні концесії у 70 років. Проте отримавши листа із Брюсселя, де ставилася під сумнів доброчесність пана Отле, перевага була віддана Трієстинському трамвайному товариству, яке погодилося на 50-річний термін концесії і зробило іще певні поступки владі Львова.

1 лютого 1879 року було підписано концесійний договір щодо будівництва та експлуатації кінного трамвая у Львові. Від Трієстинського трамвайного товариства його підписав Людвік Філіп Шмідт. Термін концесії – 50 років від введення в експлуатацію, а через 25 років місто могло викупити кінний трамвай в комунальну власність.

Будівництво депо кінного трамвая обіч вулиці Бема (нині Ярослава Мудрого) та прокладання колій розпочалося влітку 1879 року після попереднього погодження траси головної лінії – від вокзалу Галицької залізниці імені Карла Людвіга до сучасної Митної площі вулицями Городоцькою та Карла Людвіга (нині – проспект Свободи).

Кінний трамвай відкритого типу у Львові на вул. Жовківській (Богдана Хмельницького). Початок ХХ ст.

Оскільки на ділянці вулиці Городоцької місто вело роботи із будівництва критого каналу (каналізаційного колектора), колії кінного трамвая прокладали від депо на вулиці Бема до площі Митної. Повністю готовою ця ділянка була наприкінці осені 1879 року, отож 25 листопада було проведено пробну поїздку за участю представників влади і журналістів. Для поїздки було задіяно три вагони.

1 травня 1880 року розпочався пробний рух кінного трамвая від депо на вулиці Бема до площі Митної. Із 3 травня 1880 року кінний трамвай почав перевозити пасажирів, але безкоштовно. Плату за проїзд почали стягувати із 5 травня 1880 року. На лінії працювало 5 трамвайних вагонів. Із 1 липня 1880 року кінний трамвай почав курсувати по всій головній лінії – від вокзалу до площі Митної.

Навесні 1880 року Трієстиське трамвайне товариство почало будівництво другої трамвайної лінії – від площі Голуховських (нині – пл. Торгова) до станції Підзамче і Жовківської рогачки (район перехрестя сучасних вулиць Богдана Хмельницького, Волинської та Механічної).

Приватна компанія при будівництві проігнорувала рекомендацію магістрату Львова та австрійського міністерства торгівлі щодо уникнення перетину кінним трамваєм колій магістральної залізниці Львів – Красне, адже будівництво об'їзної лінії значно підвищувала вартість проекту.

Друга лінія кінного трамвая Львова мала бути введена в експлуатацію 1 вересня 1880 року, проте комісія виявила багато порушень, тому рух кінного трамвая із пасажирами до Жовківської рогачки розпочався тільки 16 березня 1881 року. Загальна довжина ліній кінного трамвая у Львові складала 5,8 кілометрів (по осі вулиць).

Максимальний пасажиропотік кінного трамвая припадає на 1894 рік, коли у Львові проходила Галицька виставка крайова – він склав біля 2,7 млн. пасажирів. В той рік у Львові налічувалося 54 вагони кінного трамвая і 120 коней.

У Львові експлуатувалися вагони кінного трамвая закритого і відкритого типів (взимку і відповідно влітку). Оскільки на ділянках вулиці Городоцької і Жовківської (нині Богдана Хмельницького) були дуже значні ухили, при русі на підйом до вагонів кінного трамвая припрягали додаткових коней, за це бралася додаткова оплата.

Один із останніх кінних трамваїв Львова у листопаді 1908 року

Спочатку планувалося, що Трієстинське трамвайне товариство збудує іще нові лінії кінного трамвая, воно навіть почало трасування нових ліній на Личаків та по вул. Коперника, але до будівництва так і не приступили – горбистий рельєф Львова перешкоджав розвитку кінного трамвая.

На початку 1890-х років, коли у Львові з'явилися плани будівництва муніципального електричного трамвая, Трієстинське трамвайне товариство намагалося перешкодити, адже у концесійному договорі йому надавалося виключне право на будівництво трамвайних ліній у Львові.

Проте магістрату в суді вдалося довести, що пріоритет стосується лише ліній кінного трамвая, але не електричного. Відповідно, в другій половині 1893 року у Львові розпочали будівництво депо, електростанції та інфраструктури електричного трамвая, який почав курсувати із пасажирами 31 травня 1894 року.

У січні 1895 року власники львівського кінного трамвая анонсували випробування у Львові трамвайного вагона із бензиновим двигуном. Повідомлялося, що в разі позитивних результатів випробувань, кінний трамвай буде поступово переведений на бензомоторну тягу. Проте вагон із бензиновим двигуном до Львова так і не прибув.

На початку ХХ століття кінний трамвай у Львові вже став анахронізмом і заважав розвитку трамвая електричного. Відповідно, у 1905 році місто отримало право викупу кінного трамвая, а у 1906 році здійснило цей викуп за 940 тисяч злотих. На момент викупу, на підприємстві кінного трамвая Львова працювало біля 140 осіб. У 1907 – 1908 рр. лінії кінного трамвая були електрифіковані.

Рух кінних трамваїв на маршруті до Підзамча і Жовківської рогачки припинився 14 грудня 1908 року, а на головній лінії – 29 грудня 1908 року. В січні 1909 року на кінному ринку розпродали трамвайних коней, ціна однієї тварини становила 35 – 315 злотих.

Монета номіналом 5 грн. "Кінний трамвай"

25 травня 2016 року Національний банк України ввів в обіг монету "Кінний трамвай" номіналом 5 гривень. Цю монету було викарбувано накладом 35000 примірників. Монета присвячена кінному трамваю Києва і Львова – на аверсі зображено одну із площ міста Києва із зображенням кінного трамвая відкритого типу. На реверсі – вагон кінного трамвая закритого типу та стилізована панорама Львова (пл. Галицька).

Рух кінного трамвая в Одесі розпочався 8(20 по новому стилю) липня 1880 року. Будівництво кінного трамвая в Одесі здійснювало Анонімне бельгійське товариство кінних залізниць, пов'язане із Едуардом Отле. В Одесі цю компанію представляв француз П'єр Бонне, із яким одеська міська дума 27 серпня 1879 року уклала концесійний договір.

Кінний трамвай на вулицях Одеси. Поштівка кінця ХІХ ст.

Як і у Львові, в Одесі використовувалися вагони як закритого, так і відкритого типу. Ширина колії кінного трамвая в Одесі складала 1000 мм., а у Львові – 1435 мм. Уже до кінця 1884 року в Одесі налічувалося біля двох сотень вагонів кінного трамвая і 733 коні. Перше одеське депо кінного трамвая Одеси знаходилося в районі Куликового поля, а стайні для коней – на території Ботанічного саду.

Окрім кінного трамвая в Одесі працював і трамвай паровий. Парову тягу використовували на приміських лініях – до 16-ої станції Великого Фонтану, а також від Херсонського скверу до Хаджібейського парку-лиману. Ці лінії почали роботу у 1881 та у 1883 р. Невеликі паровози, до яких чіпляли 5-6 вагонів, в Одесі називали "Ванька головатий".

Наприкінці 1880-х років в Одесі довжина колій кінного трамвая складала вже 47 верст, курсувало 19 маршрутів. У 1884 році кінний і паровий трамвай перевезли в Одесі 8,7 млн. пасажирів, а наприкінці ХІХ століття пасажиропотік зріс вдвічі. У 1898 році будується нове депо кінного трамвая – на вулиці Водопроводній, де нині трамвайне депо № 1 КП "Одесаміськелектротрансу".

Із 1910 року в Одесі починається ера електричного трамвая, відповідно у 1910 – 1912 році було електрифіковано більшість ліній кінного трамвая. Але, незважаючи на пуск електротрамвая, на деяких лініях кінна тяга використовувалася аж до 1917 року. Курсування парового трамвая припинилося у 1912 і 1913 рр.

Курсування трамваїв на кінній тязі в Одесі відновилося під час національно-визвольних змагань у 1918 – 1920 рр. Одночасно на лінії повернулися і парові трамваї – "Ваньки головаті". Курсування парового трамвая в Одесі остаточно припинилося у 1923 році.

На початку 1910-х років частину вагонів кінного трамвая Одеси було продано до Аккермана (Білгорода Дністровського) та Євпаторії. У Білгород-Дністровському, між іншим кінний трамвай курсував із 1905 року по 1930 рік.

Третій в Україні кінний трамвай почав курсувати в Харкові 12 вересня 1882 року. Контракт на будівництво кінного трамвая було укладено між Харківською міською думою та бельгійськими підприємцями П'єром Бонно та Едуардом Отле 31 травня 1882 року. Умови концесії були вигідні для бельгійців та невигідними для міста. Термін концесії – 42 роки. Бельгійці мали пріоритетне право на будівництво ліній кінного трамвая в місті.

Кінний трамвай на вулицях Харкова. Поштівка кінця ХІХ ст.

У 1906 році кінний трамвай Харкова мав 60 відкритих і 38 закритих вагонів та 650 коней. Швидкість руху кінного трамвая складала 8 – 10 верст на годину. 3 липня 1906 року в Харкові відкрилася перша лінія електричного трамвая, яка належала не приватному підприємству, а власне місту. Керівництво підприємства кінного трамвая всіляко перешкоджало розвитку електричного трамвая в Харкові.

Рух кінного трамвая у Харкові припинявся під час національно-визвольних змагань 1918 – 1920-х років, але у липня 1920 року рух кінного трамвая було відновлено. Остаточно кінний трамвай припинив рух в Харкові у 1923 році, коли практично всі лінії кінного трамвая були електрифіковано, а частина ліній – розібрані.

У столиці Україні – місті Києві рух кінного трамвая розпочався 30 (18 за старим стилем) липня 1891 року о 8 годин вечора відбувся перший пробний рейс кінного трамвая по вулиці Великій Васильківській. Регулярний рух кінного трамвая в Києві розпочався 11 серпня (30 липня по старому стилю) 1891 року.

Перша пропозиція, щодо будівництва кінного трамвая в Києві, датується 1869 роком, але до реальних кроків, щодо будівництва кінного трамвая, влада Києва почала вдаватися лише у 1885 році. У березні 1886 року інженер, будівничий залізничного мосту через Дніпро, генерал Аманд Струве розробив проект будівництва ліній кінного трамвая в Києві довжиною 26,25 км.

Міська рада розглядала пропозиції будівництва кінного трамвая неквапом. Лише 20 червня 1889 року було укладеного угоду із Амандом Струве, щодо будівництва ліній кінного трамвая в Києві. Для будівництва було створено "Товариство Київської міської залізниці", яке розпочало прокладання колій 13 серпня 1890 року.

У Києві, як і у Львові, із горбистим рельєфом кінна тяга для трамваїв виявилася малоефективною. І якщо у Львові між пуском кінного і електричного трамвая минуло 14 років і 1 місяць, то у Києві – менше одного року. 13 червня 1892 року розпочалося курсування електричного трамвая на першій лінії по Володимирському узвозі. У лютому 1892 року в Києві почав курсувати трамвай на паровій тязі.

У Києві кінний трамвай дуже швидко зник із вулиць міста – його лінії були електрифіковані до 1896 року. Паровий трамвай працював до 1904 року. У 1912 – 1941 році в Києві також працював бензомоторний трамвай на Дарницю і навіть до Броварів.

Кінний трамвай в Бердичеві на Житомирщині. Поштівка початку ХХ століттяхарк

Цікаво, що у 5 серпня 1892 року кінний трамвай почав курсувати в повітовому містечку Бердичеві (нині – Житомирська область). Контракт щодо будівництва кінного трамвая був укладений у 1889 році між опікунським управлінням Бердичева та купцем Павлом Сучковим та інженерами Олександром Гілеровичем та Тадеєм Селицьким.

Трамвайна лінія проходила від залізничного вокзалу на Білопольській вулиці до колишнього монастиря кармелітів. Лінія була одноколійною із роз'їздами, її довжина становила біля 4 кілометрів. В Бердичеві експлуатувалися закриті (зимові) та відкриті (літні) вагони. Вагони були поділені на два класи, проїзд в першому класі був дорожчий.

У 1898 році кінний трамвай Бердичева змінив власників – він перейшов у власність бельгійців Гергердта та Лауреля, які створили акціонерне товариство "Бердичівські трамваї" ("Tramways de Berditcheff, societe anonyme a Bruxelles"). У 1905 році бердичівський кінний трамвай перейшов у власність банкіра Ампена.

У 1913 році планувалося електрифікувати лінію кінного трамвая в Бердичеві, проте цим планам завадила війна. Остаточно кінний трамвай Бердичева був ліквідований у 1921 році.

У травні 1897 року в Житомирі було запущено рух кінного вантажного трамвая із шириною колії 1000 мм. Лінія поєднувала залізничний вокзал вузькоколійної залізниці Бердичів – Житомир із Богунським тартаком. Із тартака до вокзалу возили ліс та вироби деревообробки, а в зворотному напрямку – зерно для млина. Планувалося запустити на цій лінії пасажирський рух, але це так і не було здійснено. Подальша доля кінного трамвая в Житомирі невідома.

22 серпня 1899 року в Житомирі почав курсувати електричний трамвай. Його будівництву передувало укладання в 1895 році концесійного договору із підприємцем Ліхачовим на будівництво кінного трамвая. У 1896 році концесія перейшла до Лазаря Полякова, який обгрунтував безперспективність кінної тяги і заміну її в договорі на електричну.

Кінний трамвай на Соборній вулиці у Миколаєві. Початок ХХ ст. Стара поштівка

7 серпня 1897 року рух кінного трамвая розпочався у місті Миколаєві. Будівництво кінного трамвая в цьому місті почало обговорюватися у 1880-х роках. У 1892 році міський архітектор Є.А. Штукенберг у січні 1892 року розробив проект влаштування міської кінної залізниці в Миколаєві протяжністю 10,7 верст.

Концесію на будівництво кінного трамвая в Миколаєві у 1895 році було укладено із М.Н. Романовичем та В.В. Ліхарєвим. Потім концесія відійшла до бельгійських підприємців, які створили 9 березня 1896 року Бельгійське анонімне товариство кінних залізниць у Миколаєві. Першим уповноваженим товариства в Миколаєві був Адольф Генріхович Гооссенс.

3 січня 1915 року в Миколаєві почав курсувати електричний трамвай – це стало початком кінця трамвая кінного. Під час національно-визвольної війни в Україні знову відновився рух кінного трамвая. У 1920-х роках кінний трамвай остаточно припинив рух в Миколаєві.

Лінія кінного трамвая в Аккермані (Білгород-Дністровському) на Одещині була введена в експлуатацію 7 червня 1905 року. ЇЇ збудував судновласник, промисловець, меценат та почесний громадянин міста Херсону Микола Іванович Спозито на умовах концесії (термін – 40 років). Діяв лише один трамвайний маршрут. Основним призначенням кінного трамвая Аккермана було перевезення вантажів і зерна до причалів.

Кінний трамвай в Аккермані (Білгороді-Днестровському) на Одещині. Стара поштівка

Перевезення пасажирів було нерентабельним, проте збитки покривалися за рахунок перевезень вантажів. Експлуатувалися пасажирські вагони відкритого типу куплені у Варшаві і закритого типу з Одеси. У 1907 році на цій лінії почали експлуатувати паровий локомотив. Трамвайна лінія працювала як в часи Російської імперії, так і у часи Румунського королівства. Лінію було закрито у 1930 році через нерентабельність.

Залізницю на кінній тязі в місті Святогірську Харківської губернії (нині – Донецька область) було відкрито орієнтовно в 1911 році. Вона сполучила залізничну станцію та Успенський монастир, довжина трамвайної лінії становила 7 кілометрів. Кінний трамвай Святогірська припинив роботу в 1918 році під час національно-визвольних змаганнях. У 1930 – 1941 рр. в Святогірську працював трамвай на бензомоторній тязі.

Міську залізницю на кінній тязі в місті Ніжині можна назвати трамваєм лише умовно. Ніжинську військово-польову кінну залізницю довжиною біля 7 верст було влаштовано протягом вересня 1915 році військовослужбовцями 1-го запасного залізничного батальйону на чолі із прапорщиком Міончинським. Залізниця була призначена для доправлення хворих і поранених від залізничного вокзалу до розкиданих по місту чотирьох відділень військового шпиталю.

Такий маршрут діяв у 1915 – 1918 рр. У 1918 році було прийнято рішення про будівництво у Ніжині електричного трамвая, а військово-польову залізницю розібрали. У 1922 році залізниця була відновлена, вона поєднувала залізничний вокзал із міським ринком. У 1927 році залізницю розібрали після того, як із 1925 року в Ніжині почали курсувати автобуси.

В Чернівцях, Івано-Франківську та Херсоні планувалося будівництво ліній кінного трамвая. Проект будівництва кінного трамвая в Чернівцях був поданий на розгляд магістрату 30 листопада 1889 року Карлом Фуксбергом. Влітку 1891 року Фуксберг отримав дозвіл на будівництво кінного трамвая на умовах концесії, але проект не був реалізований, адже у 1891 році Хуго фон Вебенау подав на розгляд магістрату перший проект будівництва електричного трамвая.

У 1894 році в Станіславові (Івано-Франківську) обговорювали питання будівництво бензомоторного трамвая, проте вирішили будувати кінний трамвай, але у 1896 році вирішили будувати електричний трамвай. У 1906 році міська влада Херсона прийняла рішення про будівництво кінного трамвая. Проте розрахунки показали, що будівництво кінного трамвая в Херсоні буде економічно невигідним.