Коломацький переворот. Вибори Івана Мазепи

Наприкінці вересня 2021 року ми знайшли в Національному Архіві Швеції донесення шведського дипломатичного представника у Москві Кристофа фон Коха від 5 серпня 1687 року. У ньому згадувалося ім'я Івана Мазепи. Ми замовили копію цього листа і запитали, чи є серед цих донесень інші документи, в яких йдеться про Івана Мазепу.

14 квітня 2022 року представник Національного архіву, архівіст і історик Ян Міспелаере відповів, що він знайшов цілий том з донесенням про Україну, гетьмана Івана Самойловича, Кримський похід і козаків з 1684 до 1690 років – Дипломатичне листування з Московією, архів і листи шведської дипломатичної місії, посланця Кристофа фон Коха, том. 115. Листи до Його королівської величності і радника канцелярії, 1684–1690 років (ориг. Diplomatica Muscovitica, Svenska beskickningars till Ryssland brev och arkiv, Envoyén Christoffer von Kochen, vol. 115. Brev till kungl. Maj:t och kanslirådet, 1684–1690).

Загалом у цьому томі приблизно 200 сторінок. Серед донесень є листи з описом обставин, які передували виборам Івана Мазепи. Ці документи частково описав Богдан Кентржинський у своїй книзі "Мазепа", яка була написана у Швеції й видана у Стокгольмі в 1962 році. Він надав лише короткі описи з кількома цитатами. Ми надаємо повноцінні тексти джерел з перекладами.

Листи, які ми публікуємо, були написані німецькою мовою. Транскрипція була підготовлена Яном Міспелаере (Національний Архів Швеції) і Олександром Турчиним (Оксфорд). Переклад українською зроблений Олександром Турчиним. Національний Архів Швеції відсканував весь 115 том з документами і вони вже доступні для досліджень за цим посиланням.

Війна росії з Україною внесла свої корективи в український правопис. Ми, упорядники цього тексту, вважаємо доцільним писати росія, білорусь, москва, путін, царівна софія, в.голіцин та подібні назви з малої літери. Більшого вони не заслужили. В історичних документах правопис збережений, як в оригіналі.

Історичний контекст

Обставини, які передували виборам Івана Мазепи, описані у багатьох книгах українських істориків. Сергій Павленко детально проаналізував велику кількість важливих документів цього періоду і описав їх у своїх книгах "Іван Мазепа. Догетьманський період" (2020) і "Іван Мазепа. Перше п'ятиріччя правління" (2021). Там, зокрема, описуються наступні події:

В 1681 році Іван Мазепа їздив у москву домовлятися про розширення меж Гетьманщини за рахунок входження до неї території слобідських полків. В січні 1684 року Іван Самойлович обгрунтував необхідність передачі під управління Чернігівського та Стародубського полків 32 сіл "по сей стороне реки Сожа", бо вони здавна "к Малоросии належали"^[1].

У березні того ж року козаки взяли під свою опіку близько 200 засожських сіл і містечок. Це обурило московитів і вони вимагали повернення завойованих земель Речі Посполитій. Москва планувала підписати Вічний мир з поляками і поділити з ними Україну. Іван Самойлович і Іван Мазепа були проти цього і доклали чимало зусиль, щоб зірвати підписання мирного договору.

В 1685 році московити почали вимагати, щоб українська церква була відокремлена від Константинопольського патріархату і обрала митрополитом місцевого архієрея. Гетьман Іван Самойлович був проти цього. Він доручив генеральному осавулу Івану Мазепі організувати проведення церковного собору в липні 1685 року.

Делегати одностайно обрали митрополитом луцького єпископа Гедеона Четвертинського, який не сподобався московитам. Іван Мазепа брав активну участь у переговорах і відстоював інтереси в питанні незалежності Київської митрополії. Всупереч бажанням Івана Самойловича і Івана Мазепи Київська митрополія була захоплена московським патріархатом.

У січні 1686 року Іван Самойлович направив генерального осавула Івана Мазепу разом зі своїм сином Григорієм Самойловичем і дипломатичним посольством з Батурина до москви, щоб взяти участь в обговоренні питань укладення Вічного миру між Річчю Посполитою і московією. Він був категорично проти підписання миру з поляками. Тому що вони "искореняли нашу віру"^[2].

На його переконання було б краще поновити договір з турками. Московити підписали договір Вічного миру 26 квітня 1686 року, чим дуже обурили Івана Самойловича. Ознайомившись з 33 пунктами Вічного миру, він виступив з ревізією договору і звернувся до короля Яна Собеського з проханням повернути Правобережну Україну, мотивуючи це тим, що ці території були відвойовані козаками у турок.

Король негативно відреагував на це прохання і написав скаргу московським царям про те, що гетьман "некую себе удельность как другой Хмелницкой... употребляя и уготовляя"^[3]. Фактично цим Іван Самойлович підписав собі вирок на зміщення. Всі дії останніх років продемонстрували, що Іван Самойлович опинився в опозиції до довірника царівни софії в.голіцина.

Гетьманський уряд змусили прийняти умови Вічного миру і почати його виконувати. Івана Самойловича разом з козаками відправили у військовий похід на Крим. Гетьман та його наближені знали реалії степового прикордоння Гетьманщини: вже наприкінці травня через посуху тут на полях могли виникнути пожежі.

"Коли в степу загориться суха трава, то за панування там у травні й червні північно-східних вітрів настає справжнє, з усіма жахіттями, пекло"^[4]. У грудні 1686 року, Іван Мазепа поїхав до москви, щоб донести до в.голіцина застереження про проблеми, які очікуватимуть військових. У своїй кореспонденції Іван Самойлович наполягав, аби взяли до уваги те, що треба було поспішати, тому що армія могла залишитися без кормів для коней.

Згідно з різними даними, окрім інших учасників, у поході брало участь 60 тисяч гетьманців. Спочатку війська мали відправитися у похід не пізніше 1 березня, потім 23 квітня. Всі пересувалися дуже повільно. На затримку російського війська вплинув і запізнілий царський наказ з москви: розпочати похід лише після привезення союзній армії чудотворного образу Донської Пресвятої Богородиці.

Джерела зафіксували неприховане обурення з цього приводу Івана Самойловича, оскільки терміни зручного переходу степовими місцями катастрофічно втрачалися, а замість цього військові повинні були стояти. Очікувану ікону діставили 27 травня. Союзницькі війська об'єдналися не як планувалося 23 квітня, а 2 червня на річці Самарі. Московити брутально зірвали терміни запланованого походу.

Уже 13 червня П. Гордон "мав повідомлення, що перед нами все випалено"^[5], а 14 червня "пішли по спопеленим вщент полям, дуже страждаючи від пилу та його мерзенного запаху"^[6], 15 червня — "виступили через вигорілі поля наші коні почали помітно здавати, а люди хворіти"^[7]. Подальший похід по випаленій землі у червні 1687 року був неможливий.

Іван Самойлович на усіх зібраннях зухвало дорікав некомпетентному керівництву в особі в.голіцина за те, що до його думки про ранній похід не дослухалися. в. голіцин намагався отримати швидку перемогу за будь-яку ціну. Тепер це було неможливим. І повернення військ через палаючі степи було небезпечним.

3 липня за наказом царівни софії прибув начальник стрілецького приказу федір шакловитий, який вимагав звинуватити у підпалах і покарати жителів малоросійських міст. Було вирішено звинуватити у підпалах гетьмана Івана Самойловича, позбавити його влади безпосередньо у поході і обрати нового гетьмана.

Саме ці події і описуються у донесеннях Кристофа фон Коха, які були знайдені у Держархіві Швеції. Варто додати, що в результаті цинічних дій в.голіцина, під час повернення з Кримського походу, через брак якісної води, їжі і через хвороби, загинуло майже 50 000 людей.

У всьому звинуватили гетьмана Івана Самойловича, засудили його і відправили разом з родиною у вигнання, а все майно конфіскували. Ініціатори змови проти Івана Самойловича і організатори цього катастрофічного походу отримали державні нагороди.

Про це можна прочитати в інших донесеннях Кристофа фон Коха, які були опубліковані раніше. Схоже, що ніщо не міняється у тих, хто і сьогодні керують московією.

Текст донесень мовою оригіналу. Автори транскрипції: Ян Міспелаере і Олександр Турчин

Extract auß Zweene Brieffe, auß dem Lager, an der Reuiere Kolomka 50 würst, dieß Seites des Reuieres Samaracampiret, in dato 25: und 27:te JullIj geschrieben.

Jetzunt passiret hier täglich viel neues, so wohl meritiret Zu schreiben, Ich habe mit meinen Augen gesehen, wie daß ungefehr 400:Schrit von unssern lager, der Cosack Iwan Steppanowitz Maseppo /: des gewessenen Iwan Samujlowitz geheimester Raht :/

Zum neuwen Hetman über die Cosaken, ist erwehlet worden: welches auff folgende weisse ist Zu gegangen.

Man wirdt ohne Zweiffel, auß meine vorige Schreiben, wie auch anders vernommen haben, daß der Hetman Iwan Samuijlowitz all in Anfang Seines Auffbruches, Sich hat lassen spüren, daß man Sich, nicht all Zu viel auff Ihm Zu verlassen hette, wie den auch alles sengen und brennen von daß graß in der Ukraine durch Seine geheime ordre, und mit Sein Wissent ist geschehen, darüber wirdt Er auch beschuldiget, daß Er vor wenig tagen, nicht mit behörlihem respect, von Ihre Zar: Maij:tt geredet.

Vorgestern wardt durch unssern Feltherrn Knes Wassiij Wassilliewitz Golitzin, an den Knesen Mosalskoj, Ordre gegeben, umb den Hetman gefangen Zu nehmen, und Ihme vor dem Feltherrn Zu bringen, welches auch gestern morgen frühe, wardt verrichtet, und wurde auß Seinem Gezelte gehobt, wogegen Seine Cosaken im geringsten nicht wiederstrebeten, und auff Einen wagen, mit fäste gebündenen Armen, im Lager eingebracht, Sein Jungster Sohn, ritte neben den wagen her in sehr trauriger gestalt, so balt Er anlangete, gab man Ihnen etliche hundert Soldaten Zur guarde, auff daß Sie nicht möchten entwischen, und würden in ein absonderlich Gezelt eingeführet, und weijln Seine beschuldigers auch verhanden, so gieng der Feldtherr, mit denen andern Generals-Persohnen, nach den gefangenen Hetman, und wardt Ihm Sein Process vorgelessen, nemblich daß Er ein verräther, und Ihre Zar: Maij:t nicht getreuwlich gedienet hatte, weßwegen es Ihre Zar.

Maij:tt Ordre wehre Ihme abzusetzen, und Einen andern in Seine Stelle zu erwehlen.

Er wolte etwas da wieder einbringen, aber ein Cosackische Oberster nahmens Soloninsij fiel Ihm ein, und saget du verräther wirst dich Zu erinnern wissen, daß du noch gestern beijm Karten-Spiel dich etzliche worthe liessest entfallen, womit du genugsahm Crimen Legij Majestatis hast begangen, worvon Er Sich abermahl wolte Excusiren.

Der Oberster Demitrafskoj und Maseppo fiehlen Ihm abermahl an schalten Ihm einen Huren Sohn, und daß Er Ihre Zar: Maij:tt brieffe, So an Ihme Hetman Wahren geschrieben, an den Tartarschen Chan hette Conferiret, auch selbsten Brieff mit demselben gewechselt, Er wolte solches alles nicht gestehen, und ersuchete nu daß Er möchte nach Moscow gebracht werden, umb sich Zu verantworten.

Es fehle aber nicht viel, oder Er hatte alda sein leben müssen ein büssen, denes wahren [schon] eine ziembliche anzahl Zäbeln durch Seine eijgene Cosaken entblösset, umb Ihm nieder Zu hauwen, wen nicht der Feltherr hatte gewincket, daß Sie sollten einhal darnach wardt Er auß den gezelt gebracht, und an den Reusishe Oberst Golinenko übergeben, und Sein Sohn, an den Obersten Prasanoff, umb ihnen zu bewahren, alwo Sie verbleiben werden, bis weiter Ordre auß Mosсow einkommen wird.

So baldt daß Canalie von Cosaken vernam, daß Ihr Hetman gefragen würde gehalten, verfügetn Sie Sich nach Seinem gezelte, auß keiner andern Ursache, alß Ihre bäuche Zu füllen, und nach dem Sie mehr getruncken hatten, alß Ihm dienete, fingen Sie an einige insolentien zu begehen, und schlugen einen Cosakshen Capitain Iaska genant, zu tode, haben auch eztliche unter Sich verwund[…], wie solches dem Feltherrn wardt kunt gemachet, fertigete Er also balt etliche Reuter ab, und dießes feuer Zu dämpfen, welcher Anfang, auch schon ziemblich entzundet, und gefährlich hatte brennen können.

Der Feldherr gab auch Ordre, daß alle vässer mit Brantwin und starcken geträncke, im gantzem Cosakischen Läger solten Zerbrochen und Zerschlagen werden, welches auch vollenbracht wurde.

Die gantze nacht, hielt ein jeder, vor Sich in Seinem quartier guthe wahre. Gestern morgen ließ der Feldherr, alle vornehme[ste] Cosaken vor Sich fordern und sagete Ihnen an, daß Sie ohne versäum[men] Einen andren Hetman, auß Ihren Mitteln sollte erwehlen, und daß Sie auff den Abent Sich wiederumb solten einstellen, umb Ihre Zar: Maij:tt ordre Zu hören verlessen.

Wie der Abent ankohm, erschienen Sie alle, und presentireten noch vor der erwehlung Eines neuwen Hetmans, etzliche Pointen auff schrifft an dem Hern Felthern, wo von die vornehmbsten, daß Sie ins kunfftige möchte befreijet sein, von alle schatzungen, So der vorige Hetman, Ihnen hatte auffgebiedet, auch daß der neuwe Hetman keine macht haben soll, umb die Zölle, Krüge, und andere Kauffmanschafften Zu verarrendiren, wie der vorige Hetman, Zu ihren grossen verderben gethan hatte, und mehr andere Pointen, welche Ihnen alles würde accordiret, und befahl der Feldtherr Ihnen darauff daß Sie des andern morgens gar frühe Sich wiederumb sollten einfinden, umb Einen neuwen Hetman Zu erwehlen.

Immitelst wuste man damahlen noch nicht, wehme dieße Ehre würde Zu theil werden, etzliche meineten auff Borofskij, andere sageten von Maseppo und noch andere von Demitrasko.

Sie stelleten sich heute frühe wiederumb ein, und seint nur 2: stunde passiret, daß Iwan Steppanowitz Maseppo darzu wurde erwehlet: Er wurde auff eine Taeffel gestellet, wo beij der Feltherr Knes Wassillij Wasilliewitz auff der Rechten, und der Boijar Alexeij Semönowitz Schein, auff der lincke Seite, sich an der Taeffel verfügeten, und Ihme mit Lauter stimme vor allen Cosaken Zum Hetman ernenneten, worauff Sie alle ihre Mützen abnahmen, und ohne einiges wiedersprechen Ihme acceptireten; worauff der feldtherr replicirete, daß dießer von Ihre Zar: Maij:tt Ihnen hinführo Zum Hetman gegeben würde, worauff Sie alle Laut außschrien, lang lebe unsser Hetman Iwan Steppanowitz Maseppo.

Darauff wardt Ihme der Stab, und Standart überreichet.

Die Freude über alle ist itzo groß, und gebe Gott, daß der neuwe Hetman Sich wohl mag Comportiren, in Seiner schuldigen pflicht gegen Ihre Zar Maij:tt Er ist nun in grosser Estime, aber meines bedunckens, ist dießes eine Krohne, so viele mühe, und Unruhe mit Sich schleppet.

Dießes ist, waß in dießer Sache ist vorgegangen. Waß Unsere Armade anbelanget, die Kompt allmehlig, wiederumb Zu Rechte, wie wohl noch etzliche hinweg sterben.

Es ist auch schon nach der Saporow Ordre ertheilet, und etzliche abgesant, umb des gewessenen Hetman Eltisten Sohns, gleichfalß gefangen Zu nehmen, und anhero Zu bringen.

Auß dem brieffe vom 27:tn Jully

Seithero meines letzten, vom 25:tn dießes, ist noch alles still, der neuwe Hetman Maseppo tractirete gestern Seine Cosaken, nach Ihre Manier Sie erzeigeten eine grosse affection gegen denselben.

Solonincka welcher vor dießen Oberster in Kiow wahr, und von den gewehsenen Hetman, ist abgesetzet worden, hat dieße Chargé von dem neuwen Hetman wieder bekommen.

Kunfftigen Sontag, wo Gott will, sollen die Cosacken abgelassen werden, umb nach Ihre Heimathen Zu ziehen. Unsser Feldtherr Wirdt Seinen Weg auff Kurskij und so nach Moscow nehmen, aber man weiss noch nicht eijgentlich, wan Er auff brechen wirdt.  

Der abgesetzeter Hetman, ist gestern nacht mit Seinem Sohn, unter einer starcken wacht, schon nach Kursky war auß gesant, dessen Frauw hat angehalten, daß Sie Ihren Mann, dahin folgen mö[chte] welcher Ihr auch wirdt vergönnet.

Mein Herr, dießes ist eine grosse verendrung, vor dießes Hauß. Heute morgen seint hier 8: Cosaken angehommen auß dem Lager hinter Saparow, Selbige von dem Eltesten Sohn, neben mehrere gezahl, an dem Hetman abgeschicket, umb etzliche gefangene Tartaren über Zu bringen, welche Ihnen aber, von denen Tartare unterwegens wiederumb abgeshlagen worden; wie dieße Cosaken die Zeitung höreten, daß Ihr Hetman wehre abgesetzet, erzeigeten Sie Sich deßwegen gantz nicht betrübt, sonder Sie wünscheten nur, daß dessen Eltesten Sohn, zu dießer Ehre, wiederumb hat mögen erhaben worden sein.

Переклад тексту українською мовою. Автор перекладу: Олександр Турчин

Витяг із двох листів, з табору при річці Коломак 50–верст на стороні річки Самара, що написані 25–го та 27–го липня.

[Із листа від 25–го липня]

Останнім часом тут щодня відбувалось багато нового що заслуговує на увагу. Я власними очима бачив як [на відстані] майже 400 кроків від нашого табору козака Івана Степановича Мазепу (відомого як найтаємнішого радника Івана Самойловича) було обрано гетьманом понад іншими козаками. Обрання відбувалось наступним чином:

Безумовно Ви вже дізнались із моїх попередніх листів чи-то іншим чином, що гетьман Іван Самойлович від початку свого відправлення [на кримську кампанію] склав таке враження що йому не можна повністю довіряти, адже з його відома і за його таємним наказом вся трава [в степу] зайнялась і палала в той час на Україні. Він також був звинувачений у тому що декілька днів тому не надав офіційно належної пошани його величності Царю.

Позавчора надійшло розпорядження від воєводи князя Василя Васильовича Голіцина князю Мосальському, гетьмана арештувати та представити перед воєводою, що й було зроблено рано вранці вчора; і [Самойлович] був витягнутий із свого шатра, при тому що його козаки не чинили ніякого опору, та привезений [сюди] до табору [московської армії] у возі з міцно зв'язаними руками; його молодший син був привезений на возі разом із ним [Самойловичем] з дуже скорботним обличчям.

Як тільки він [Самойлович] дістався сюди, на варту йому спорядили 100 солдат аби йому не захотілось втекти, та привели його в окреме шатро; через його наявну провину, воєвода [Голіцин] із військовими керівниками прийшли до ув'язненого гетьмана, і зачитали його звинувачення.

А саме: що він був зрадником і вірно не служив його величності царю, за що цар і наказав його скинути з гетьманства а на його місце обрати нового [гетьмана]. Він [Самойлович] хотів щось з цього приводу заперечити, але козацький полковник на ім'я Солонина згадав: "як ти, зрадник, і сам знаєш, як ти граючі вчора в карти проронив багато слів щодо того як хотів відмовитись від походу проти Кримського Хана".

[За тим] полковник Дмитрашко-Райча та Мазепа обізвали його [Самойловича] сином повії та [доповіли] що листи від його величності царя до гетьмана, він [Самойлович] обговорював із кримським ханом, з яким підтримував листування. Все це [Самойлович] заперечував та просився їхати до Москви щоб дати пояснення.

Провина ця не була настільки тяжкою щоб позбавити його життя, але й багато шабель було оголено його власними козаками, які б самі його вбили як воєвода би їх не зупинив. Після того витягли його [Самойловича] з того шатра та передали руському полковнику Голіненку, а його син [був переданий] полковнику Прасанову під варту, під якій вони знаходитимуться до їх прибуття до Москви.

Як тільки козацька голота дізналась що їх гетьман був на допиті, попрямувала до його шатра не задля чого іншого ніж набити свої животи та напитися; і як вони були напідпитку, вчинили заколот супроти старшини, під час якого капітан Яска був вбитий, а деякі з них [козаків] були поранені.

Як воєвода дізнався що коїться, то спорядив вершників щоб загасити це полум'я, яке і без того вже сильно розгорілось, і ставало [дедалі більш] небезпечним. Воєвода також надав наказ [вершникам] бити і трощити всі джбани що вони знайдуть із горілкою [нім. Branntwein] і іншими міцними напоями у всьому козацькому таборі. Ця ж ніч [після місії рос. кавалерії] в їх таборі пройшла доволі спокійно.

А вчора вранці воєвода скликав всю благородну козацьку старшину і оголосив щоб вони без зволікання обрали нового гетьмана із своїх лав до кінця дня за наказом його величності царя.

Як близився вечір, вони [козаки] всі з'явились перед воєводою [Голіциним] перед тим як обирати нового гетьмана, і надали декілька письмових пунктів: по-перше прохали в майбутньому звільнення від усіх податків, якими попередній гетьман їх обтяжував; та просили щоб новий гетьман не мав прав на збір мит, податків на шинки і інші прибуткові підприємства, якими попередній гетьман завдавав їм великої шкоди; та [додали] інші пункти, які будуть [в подальшому] з ними узгоджені.

Тоді доручив воєвода [Голіцин] їм рано вранці повернутись із обраним новим гетьманом.

Тут не знали ще напередодні, чи бути честь обраним надана Боровському, чи то Мазепі, чи Дмитрашко-Райчі. Вони всі повернулись вранці та через дві години був обраним Іван Степанович Мазепа. Він був запрошений до столу, де сиділи пани командувачі – князь Василь Васильович [Голіцин] праворуч і боярин Олексій Семенович Шеін ліворуч.

За тим столом Мазепа був проголошений гетьманом над усіма козаками. Потім всі зняли свої шапки та визнали його [гетьманом] без будь-яких заперечень; потім воєвода зазначив що цей титул був наданий Мазепі від його величності царя, і всі привітали його гучно "довго живи наш гетьман Іван Степанович Мазепа". Після цього були йому надані [козацькі] булава та бунчук.

[Загалом] скрізь зараз [відчувається] велика радість. Новий гетьман [Мазепа] має велику повагу Царя, і бережи його Господь, може себе добре проявити [виконуючі] свої обов'язки перед царем. На мій же погляд, це нове призначення принесе клопоти та неприємності.

Ось що відбулось.

Щодо нашої армії, то вона поступово просувається, а при цьому частина її мре [від виснаження і хвороб]. Звідси також був надісланий гонець із дорученням на Запоріжжя, щоб затримали старшого сина попереднього гетьмана і сюди привели.

– Із листа від 27–го липня –

Після мого останнього надісланого листа від 25–го липня, все поки що спокійно. Новий гетьман Мазепа вчора радився із своїм козакам згідно із їхнім звичаєм, і вони виявили до нього велику прихильність. Солонина, який до цього був полковником Київським – і був [з того поста] останнім гетьманом усунутий – був призначений [Мазепою] наново. Наступної неділі, як Господу буде завгодно – козаки будуть відпущені із своїм гетьманом до себе на вітчизну. Наш же воєвода прямуватиме на Курськ а звідти до Москви, але ще невідомо коли саме вирушатимемо.

А скинутий попередній гетьман [Самойлович] разом із своїм [молодшим] сином, останнього вечора в супроводі міцної варти був відправлений до Курська. І його дружина просилась за ним слідувати, що було їй дозволено. Мій пане, це є [насправді] великі зміною для цього роду [Самойловичів].

Сьогодні вранці сюди прийшло вісім козаків із Запоріжжя надісланих старшим сином Самойловича, які разом вели певних полонених татар до попереднього гетьмана [Самойловича]. Але як вони дізнались новини що їх гетьман був скинутий, то вони тих татар зарізали, а самі здавалось б і не були засмучені [зміною гетьмана], і тільки бажали щоб його старший син був до тієї честі [гетьманства] удостоєний.

Groß Mächtigster König

Allergnädigster Herr,

/ Stockholm 10 Sept: 1687 /

Ewer Königl: May:tt habe den 22:tn passato daß alhier vorgehendes Neuwes, aller unterhänigst meldung gethan.

Neues ist anitzo dieses, daß der so lange getreuer und vosichtiger Cosaquisher Hetman Iwan Samuijlowitz vor Einen verräther, und daß Er mit denen Chrimischen Tartarn gecorrespondiret, wordurch die Step, so Zeitig abgebrant ist, beschüldiget und alßo mit Seine beijde Söhne den 23 Jullij darauff in Arrest genommen, auch alles daß Seinige geconfisquiret worden: dießer strich, welches sehr listiglich gepracticiret ist, machet daß die Schult, des letzt unglucklichen marches, von Ihme alleine herrühre, und Knes Wassiliij Wassilliewitz, von alle besch[ei-] digungen und versehen befreijet wirdt.

Man hat alsoforth den 25:tn passato einen andern, Nahmens Moseppa, Zu Einen Hetman erwehlet, derselbe Ein Raht und Secretarius, von dem abgesetzeten Hetman Iwan Samuijlowitz gewessen ist.

Dießes ist auch gewiß, daß die Cosaquen den Hetman Iwan Samuylowitz schon eine Zeitlang fiendt gewessen, weijln Er in aller vorsichtig, darbeij streng und Zu viel an dießer Seiten gehalten ha[be?] weßwegen die meisten, derer meinung sein, daß der abgesetzeter Hetman unschuldig leiden, und alles ersehen, anitzo auff Ihm liegen muß, darbeij wirdt befürchtet, daß auß diesem wehlt viel bößes erwachsen möchte.

Heute wirdt Einer Wollodimer Petrowitz Scheremetoff, mit viele güldene Medalien und Ducaten, nach der Armé abgelassen, welcher die Ordere an Knes Wassillij Wassilliewitz Golitzin mit bringet, daß Er von dannen auff anhero kommen, und die Moscowishe Armé auß ein ander lasen soll, alß wirdt Knes Golitzin gegen den ersten Septemb: alhier erwartet.

D[iese] güldene Penningen und Ducaten, sollen an die Cosaquen die den Hetman angegeben verEhret werden. Die meiste sein der meinung, daß der abgesetzeter Hetman anhier gebracht, andere aber, von dennen in ungnaden an angelagene Örther versant werden soll.

Wegen uberzehlter Urzachen ist der vor dem gemelter Dumnoj Diack Tzeglowitin mehrentheils auch abgesant gewessen, und vor einige tagen, wieder anhero gekommen.

Die Printzessin Sophia, sucht Knes Golitzin, so viel müglich Zu mainténirn. Der hiesiger Ambassadeur Borys Petrowitz Scheremetoff, welcher am Pollnischen und Keijserlichen Höffen gewessen, ist vor 12 Tagen schon wieder alhier angelanget.

Ich verbleibe bis in mein Todestund.

Moscow den 5:tn Augustj

A:o 1687

Allerunterthänigster Knecht

Christoff von Koch

(Надійшло в Стокгольм 10 вересня 1687)

Наймогутніший король та наймиліший пане:

Наш величний король 22 липня дізнався новини, про які [Кох] найскромнішим чином звітував. А саме – здавна довірений та обачливий козацький гетьман Іван Самойлович був звинувачений у зраді та [за те що] мав листування із татарами, через що раніше [влітку] степ і палав. За це він із обидвома синами був 23 липня заарештований, а його [майно] було конфісковане.

Така змова [проти Самойловича], була дуже вміло організована, поклала на нього провину за останній невдалий похід [до Криму], звільняючи князя Василя Васильовича [Голіцина] від усіляких звинувачень та покарань. Якнайшвидше, 25 липня, був обраний [новий] гетьман Іван Мазепа, що був радником і секретарем свого попередника – скинутого гетьмана Самойловича.

Також [королеві] напевно відомо, що [самі] козаки Івана Самойловича і багато інших, вважають що він був занадто обережним, вимогливим і міцно тримав свою владу, та через це начебто він безпричинно був засуджений і їм здається що на нього зробили наклеп. Нам [Коху] видається що це може спричинити багато недоброго.

Сьогодні Володимир Петрович Шереметєв, із великою кількістю золотих медалей і дукатів, був відправлений до армії [Голіцина], де він також матиме передати наказ князю Василю Васильовичу Голіцину, щоб він прямував сюди [до Москви]; князя Голіцина тут очікують приблизно першого вересня. Московська армія розділиться [відокремиться від козацької], та ці золоті гроші та дукати [Шереметєва] призначені для винагородження козаків, які визнали нового гетьмана.

Більшість [в Москві] вважає що скинутого гетьмана треба привезти сюди, інші ж такої думки що він має бути надісланий у ганебне заслання. Переважно через наведені причини, думний дяк Цегловітін також був відсутнім [у відрядженні], і щойно повернувся. Царівна Софія піклується про князя Голіцина як тільки може. А посол Борис Петрович Шереметєв, який був надісланий до Польського та Кейсарського дворів, вже 12 днів як перебуває тут.

З прихильністю до самої смерті.

Москва, 5 серпня 1687.

Найскромніший слуга, Кристоф фон Кох