Хроніка. Херсон. 28 березня - 3 квітня
Третина студентів не виходить на зв'язок – проблеми з інтернетом (кажуть містом їздять російські "глушилки"), деякі в селах ховаються від обстрілів у сховищах тощо. Але заняття, як і роботу університету в цілому, варто продовжувати за будь яких екстремальних умов. Важливо донести до кожного студента розуміння захисту своєї держави, бо як свідчить історія, бездержавні нації приречені. Особливість спілкування в тому, що це скоріше консультації, ніж традиційні лекції
28 березня
Сьогоднішня прогулянка – вилазка "за чим-небудь" наочно показала деякі особливості становища окупованого Херсона. Так, ситуація непроста. Окупанти замінили армійські частини на росгвардію, пройшла новина про вимоги політкерівництва Росії створити Херсонську народну республіку.
Знайшли в області колаборантів – 7 на весь Херсон, скажімо, і ті ж – ветерани колабораціонізму 2014 року. Так, мені відомий Яценко, який став міністром в Криму у Аксьонова та набув російського громадянства. Проте, все це звичайний радянський "концерт для глухої вдови".
Херсонці регулярно виходять на антиросійські мітинги, росгвардія безуспішно пробує розганяти мітингарів (останні поводять себе організовано і безпосередньо не провокують рашистів) за допомогою спецзасобів, переважно світло шумових гранат, сльозогінного газу та стрільби в повітря.
Мітингуючі на якийсь час розходяться, надають допомогу легко пораненим, але знов повертаються. Аналогічні мітинги проходять в Каховці, Голій Пристані, ще 10-11 селищах області.
Вулицями конвоями пересуваються посилені патрулі, тримаючи напоготові кулемети.
Лунають відомості, що окупанти хочуть провести псевдореферендуми, створити чи то ХНР, чи то приєднати Таврію (історичний регіон в трикутнику Бердянськ – Мелітополь – Херсон) до Криму та відновити колишню Таврійську губернію часів Російської імперії. Нагадаю, що вона включала Крим, власне Тавриду, та прилеглі території – частини сучасних Запорізької та Херсонської областей.
За перевіреними відомостями спроби організувати росіянами гумдопомогу зазнали невдачі. Були зроблені спроби роздати пенсіонерам в Генічеську по 10 тисяч їхніх рублів (біля пункту видачі їх відразу міняли на 2 тисячі гривень, тобто за співвідношенням 5:1) – тут же "надували" "визволителі" своїх майбутніх громадян.
За гроші збирали паспортні дані для "референдуму по-російськи". Але охочих отримати рублі було мало. Тим більше, що наш уряд попіклувався про пенсіонерів і пенсію за квітень видав 26 березня, тобто раніше терміну. Отже, з грошима у людей непогано.
Та й купувати особливо нічого. Найнеобхіднішим всі вже запаслися як мінімум на місяць. Обмінники, де курс рубля до гривні набагато кращий, ніж пропонували рашисти, не працюють. Виходить, що навіть об'єктивно ті рублі людям не потрібні. А суб'єктивно, це гидко й непорядно щось брати в окупанта, коли наші вояки віддають свої життя за нашу свободу.
Емоційно херсонці більш-менш заспокоїлися, вони впевнилися в перемозі української справи (щонайменше, не сприймають "русский мир") та одностайні в ненависті до окупантів.
Цьому сприяє і ситуація на фронті навколо Херсона. Наступ наших військових іде з кількох сторін. Останнім часом кожного дня вночі та вдень чути канонаду артилерії, йдуть бої на крайньому півдні в районі Станіслава (тут був давньогрецький мис Гіпполая і Храм Деметри в часи Ольвійського поліса) і наступає миколаївське угруповання, з півночі (в районі Великої Олександрівки і Нововоронцовки) Вознесенське і Криворізьке угруповання.
Безумовно, звуки канонади впливають і на херсонців, і на окупантів.
29 березня
З сьогоднішнього дня у нас з дружиною не співпадають графіки занять зі студентами. Вона їх проводить зранку до обіду, я – з обіду до вечора. Тому прогулянки об'єктивно відкладаються. Можна ввечері, але з 19.00 починає діяти комендантська година. Може якось придумаємо, як виходити на вулицю.
30 березня
Вийшли прогулятися в обід. На центральному майдані окупанти звузили кільце навколо облради і вже не снують центральним проспектом. Якось стало морально спокійніше.
Хоча в новинах дізнався таке. У передмісті Херсона, Камишанах, (там селище і центральне міське кладовище) обшукували подвір'я, забирали пальне, їжу, авто, мисливську зрою. Рашисти викрали священика ПЦУ в Корабельному районі міста, який активно займався волонтерською діяльністю.
Очевидно, що вплив Православної церкви України (ПЦУ) зріс, а російської (Української православної церкви Московського патріархату) впав. Вже зараз пожвавився перехід окремих громад і монастирів УПЦ МП до ПЦУ, а у перспективі вона майже вся долучиться до української церкви "врозріб або оптом".
Аналогічні процеси відбуваються, поширюються і прискорюються в усіх сферах буття. Головне – закріплюється цивілізаційний відхід від Росії (з якого буде, очевидно, рів) і зміцнюється європейський вибір.
Остаточно проявила свою зрадницьку антиукраїнську сутність партія "Опозиційна платформа за життя", нащадок Партії регіонів. Третя за соціологією перед війною, наразі вона скотилася на політичний маргінес подібно колишнім комуністам і соціалістам. Її фракції зупинили діяльність у ВР України і місцевих радах.
Два слова про Чорнобаївку, яка вже стала мемом успішних дій ЗСУ і тупості та консервативності російського командування. Безумовно, два аеродроми поруч з Херсоном і Миколаєвом є зручним місцем розміщення авіації, штабів і баз, але щоб вже в 12-й раз підставляти під удари ЗСУ свої війська – це вже діагноз.
31 березня
28 березня відновились заняття онлайн. Третина студентів не виходить на зв'язок – проблеми з інтернетом (кажуть містом їздять російські "глушилки"), деякі в селах ховаються від обстрілів у сховищах тощо.
Але заняття, як і роботу університету в цілому, варто продовжувати за будь яких екстремальних умов. Важливо донести до кожного студента розуміння захисту своєї держави, бо як свідчить історія, бездержавні нації приречені. Особливість спілкування в тому, що це скоріше консультації, ніж традиційні лекції.
Практично з кожним студентом працюєш індивідуально і в Zoom, і по телефону, і через електронну пошту. Формально заняття з 15.00 до 20.00, а фактично цілий день, залежно від зв'язку.
Зі старшими курсами проблем немає, а от з першокурсниками важкувато. Вони звикли до шкільної урочної системи і геть не вміють працювати самостійно.
1 квітня
Весь день чутно вибухи, десь за 10-15 км від міста ідуть бої. З новин відомо, що наступ іде з кількох напрямків – з півдня, через Станіслав, із заходу, з Миколаєва, та з півночі. Це добре. Для когось це може видатися дивним, але, коли тиша, стає моторошно (невже наступ наших військ припинився?). Та згодом бухкання поновлюється. Але перелому поки не відбувається.
Чому? Сказати однозначно, без належної інформації, важко. Але деякі фактори простежуються. Так, росіяни підтягнули нові сили, будують оборону. Херсон важливий як центр двох переправ через Нижнє Дніпро (Каховка, Антонівка), причому в районі Нової Каховки створюється логістичний центр з урахуванням вразливості такої бази на околиці Херсона, як Чорнобаївка.
До того ж росіяни мають перевагу в артилерії, зокрема реактивній, та авіації. Все це грає їм на руку. Українській армії наступати важко через брак сил. Очевидно, що одеське угруповання не може виділити значну частину сил з огляду можливий російський десант і небезпеку з боку Придністров'я.
І хоча ці небезпеки більш уявні, ніж реальні, вони не дозволяють звільнити війська. В певній мірі це стосується і Миколаєва, оскільки там теж є небезпека морських тактичних і диверсійних вертолітних десантів. Принаймні засоби протиповітряної оборони, які купірують ракетні обстріли Одеси і Миколаєва, мають знаходитися в обороні.
Слід також мати на увазі, що при звільненні Херсона українські війська мають вести наступальні бої, для яких необхідна важка зброя (танки, бойові машини піхоти, артилерія). З джевелінами чи стінгерами наступати не просто.
До того ж у складі української армії воюють підрозділи територіальної оборони, які, очевидно, гірше озброєні і мають не таку боєздатність. Загальновідомо, що війська тероборони добре б'ються при обороні рідних міст, а не при атаках.
Тим не менш добре вже те, що в боях під Херсоном "перемелюються" окупанти, стримується ініціатива ворога, піднімається настрій населення. Наші частини підвищують свою бойову майстерність і вчаться наступати.
В самому місті спостерігається рух техніки в різних напрямках – таке враження, що він хаотичний. Але це тільки враження.
2 квітня
Субота. Занять немає, тому зранку вийшли за молоком на вокзальний ринок, але дістатись не судилося. Біля банкомату Приватбанку побачили чергу. Народ казав, що мають привезти готівку. Стали чекати. Привезли. Протягом 3-х годин стояли в черзі.
Видача була лімітована – спочатку видавали по 5 тисяч, наостанок по 4 тисячі гривень. Оскільки ми були "в хвості" нам дісталось останнє. На картки інших банків можна було отримати по 800 грн + комісія 10%. Банкомати інших банків не працюють. Зрозуміло, що небезпечно везти гроші в окуповане місто.
Настрій людей у черзі однозначно негативний щодо окупантів. Старше покоління "не злим тихим словом" згадало черги за радянських часів. Обмінювались думками щодо російських телеканалів.
З'ясувалось наступне – "зомбоящик" на наших людей не працює. Захопивши в перші дні телевишку і відключивши українські канали, окупанти думали нав'язати мешканцям Херсона думку про "асвабаждение русских жителей от украинских бандеровцев".
Дивлячись російські канали херсонці ніяк не могли второпати як вбивці, мародери, порушники їх звичного нормального життя можуть бути "асвабадилелями".
Одна жіночка дивувалась: "Чому їм мирно не живеться, навіщо російські матері народжували синів, щоб вони йшли вбивати й їх вбивали, чому не мріють про онуків?". Прості нормальні людські питання. Але ними, очевидно, в Росії не задаються.
Окупанти блокують українські гуманітарні конвої. В місті відсутні необхідні ліки від тиску, діабету, серцеві тощо. Ціни захмарні. Тільки хліб місцевого хлібозаводу все ще по 20 гривень.
Росіяни проводять точкові репресії, намагаються створити хаос і "підготувати" херсонців до сприйняття російської гуманітарки, грошей, товарів, врешті Росії. Впевнений, що мешканцям Херсона, як і всім громадянам України, "рай" ворожої держави не потрібний.
3 квітня
Зранку пішли на центральний ринок. Новиною стала робота світлофорів. Здивувало, що російські вантажівки зупинялись на червоне світло. Очевидно або відчувають себе хазяйвами міста, або хочуть мешканцям показати, що вони є "законослухняними".
Беру це слово в лапки, бо ступінь мародерства росіян вражає. Накрали вже стільки, що в Білорусі організували пункти продажу награбованого. Поштою відправляють додому занавіски на вікна, дитячі іграшки, телевізори…(очевидно, дружини їм це позамовляли).
І це ХХІ століття, країна величезної кількості нафтодоларів. Це просто дикунство. Як люди не розуміють елементарного, що це військові злочини, які не мають терміну давності.
На ринку знов ціни неприємно вразили. Причому спостерігається таке явище, коли перекупщики продають товар вдвічі дорожче. Так, поруч продавали молочні вироби дві жіночки – у тої, що сама своє продавала сир по 270 гривень за кг, а у перекупниці – по 400. Ринок є ринок.
Спостерігали чергу чоловіків за розливним пивом. Його виробляє місцева фірма "Дрофа", конкуренції наразі немає, відповідно ціна – 80 грн. за літр. Але херсонців це не лякає. У дружини виникло справедливе питання, чому всі вони не на фронті?
Прийшлося пояснювати, що просто жива сила в сучасній війні не потрібна. Людина має володіти якоюсь військовою спеціальністю, особливо маючи справу з новітньою технікою. Просто так в армію не беруть.
