Хроніка. Херсон. 15-24 березня
Сучасна війна з точки зору формування модерної української нації є безпосереднім продовженням революцій 2004 і 2014 років. У цьому сенсі є головне – протиставлення Росії. Саме це протиставлення, коли українці (у розумінні не тільки етнічні українці, а громадяни України, члени громадянської політичної нації) чітко усвідомлюють у своїй більшості свою відмінність, несхожість з Росією, росіянами. Відповідно, це зміцнює західну орієнтацію українців. Ці зміни захопили більшість громадян України. І це тішить
15 березня
Дві події були визначальними – похід до лікаря і хід військових дій на околиці Херсона.
Отже, напередодні з'ясував, що мій лікар на місці і домовився про консультацію. Заздалегідь написав, що було в домашній аптечці. В лікарні формально карантин, але потрапив у відділення, вислухав поради.
Лікар розказав про операції поранених – наших військових, цивільних, полонених. Поранення дуже важкі, ліків не вистачає. За його порадою купив дві упаковки якихось антибіотиків. На всяк випадок.
Після консультації забіг до магазинчика, купив два десятки яєць по 72 грн. (це вдвічі дорожче порівняно з довоєнним часом). Потім з дружиною пішли "на розвідку" до центрального ринку – він вперше відкрився від часу окупації. З дефіциту на сьогодні купили мюслі.
По дорозі на ринок і з нього весь час бухало і бухало… Центральним проспектом неслась доволі значна кількість ворожої техніки, машини з військовими і перевізники ракет. Прямували в бік Берислава та Миколаєва. Блогери коментували це як "втечу росіян". Як на мене, це була не втеча, а перегрупування.
Ввечері бухкання продовжилось. На ранок з'ясувалось, що наша артилерія нанесла удар по летовищу у Чорнобаївці – за різними відомостями згоріли від 3 до 7 ворожих вертольотів. На знімках з дрона (чи супутника?) чітко видно 4 згарища. Є також відомості, що згоріло декілька машин, в т. ч. бензовоз.
Деякі російські сайти повідомили і про присутність українських солдат – це напевне був ефективний розвідувально-диверсійний рейд наших вояків. Звичайна тактика у нас на Півдні України, у степу – від запорожців до сучасних ЗСУ. В умовах переваги росіян у повітрі рейди невеликих груп є ефективними.
Сподіваюсь, отримаємо від Заходу протиповітряні зенітно-ракетні комплекси, що дасть можливість покласти край небезпеці в повітрі. Це стане важливою передумовою для нашого контрнаступу і перемоги над нелюдями.
16 березня
У березні весна приходить по-херсонськи звично – сонячні і теплі дні раптово змінюються прохолодними з сильним вітром і нічними заморозками. І це на тлі високої вологості. Наче всі знають, що весна переможе і разом з тим зима не хоче йти, огризається.
Так і події на фронті – в цілому все ясно і зрозуміло, але закономірність проявляється, як і в поступі суспільства, далеко не автоматично…
Це проявляється через свідому діяльність людей, точніше соціальних груп, зокрема етносів і націй, і передусім лідерів еліти. У цьому сенсі українці чимало разів чимало разів втрачали те, що не можна втрачати та, зокрема, за останні 30 років згадуються втрати "вікна можливостей" після Майдану, Революції гідності.
А ще була потенційна можливість приєднатися хоча б до НАТО, проте регіонали шарики пускали, а це ж народні обранці… Втім, не буду повторювати фразу Володимира Винниченка про українську історію і бром – до того ж брому у мене немає.
Зранку бігав у пошуку цигарок. Вони, як і все зникли. Знайшов якісь контрабандні. Спробую.
Ввечері з численних новин та коментарів і за власним аналізом стало зрозумілим, що перелом у війні вже незворотній, завдяки ефективній стратегії, продуманої тактики усіх родів військ ЗСУ, професіоналізму та героїзму наших вояків. До того ж вже поступово виявляється, що західні санкції щодо Росії, міжнародна підтримка України дають позитивні наслідки.
Бентежила ситуація з висадкою морського десанту в районі Одеси, Росія зосередила в Чорному морі десь 12-14 БДК (великий десантний корабель), але з них тільки 2-3 нові. До того ж їм далеко до американських УДК (універсальний десантний корабель), тобто можливість росіян висадити десант, його підтримувати вогнем і забезпеченням, доставкою підкріплень, забезпечення важкою зброєю, вертольотами та авіаційною підтримкою обмежена.
Росіяни не мають таких спеціальних видів зброї, звичайних видів зброї та морської піхоти їм теж не вистачає. Десантна операція вкрай важка – згадаємо фільм "Врятувати рядового Райяна".
До того ж невеликий тактичний десант у Коблево (на кордоні Миколаївської й Одеської областей) закінчився для "братів-морпехів" фіаско. Головне – морський десант, а у Росії є максимум бригада, має з'єднатися із сухопутними військами. А на Одещині "руський дух" поки що у томах Пушкіна.
Виявився ще один важливий нюанс – Туреччина в останню мить не пропустила через Босфор 7 російських ударних кораблів і підводний човен з крилатими ракетами. Внаслідок все корабельне угруповання є недієздатним – навіть перший бій десанту нічим підтримати.
Російські кораблі підходять до берега, обстрілюють його чи тонуть внаслідок нашій майстерності, але висаджувати особовий склад не поспішають і після "болтанки" у весняному неспокійному морі повертаються до Криму.
Проте найбільше втішило рішення США щодо військової допомоги – тішать і безпосередні поставки США, і їх готовність реально забезпечити ВСУ зенітними комплексами ще радянського виробництва, які добре знайомі нашим воякам.
Це і багато ще чого свідчить про початок перелому.
Збентежило те, що херсонські колобаранти (компанія та ж, що й на фейковому мітингу 13 березня) заявили про створення квазі адміністрації, арешти декількох активістів та учасників АТО.
17 березня
Зранку з радістю і втіхою прочитав, що на переговорах з Росією українські позиції не здаються (такий фейк поширився вчора) – про це чітко заявив Президент України.
Вирішив зайнятися добуванням молока, яке на розлив вже стало з'являтися в магазинах. Хазяйка магазина біля нашого будинку придбала "пивне обладнання" (бочки-теги, пластикові плашки) для молока. Після невеликої черги купив 1,5 літри. На жаль, ціна ще та – 50 грн. за літр.
Погода сьогодні неприємна – невеликий плюс, холодний степовий вітер, похмуро. Подібні до цього й новини. З аналітичних матеріалів привернули увагу висловлювання Валерії Новодворської та Віталія Портнікова про азійсько-візантійську сутність Росії.
Віталій Портніков емоційно наголосив, що українсько-російський кордон буде визначати межу між європейською та азійською, навіть китайською, цивілізаціями. Голову буравила думка – по який бік кордону опиниться Херсон. Це при тому, що у перемозі України сумнівів немає.
Декілька разів на день вимикалось світло. Інтернет, дякувати богу, працює.
З дружиною обмінялись думками щодо ментальності німців, подивившись емоційну промову Володимира Зеленського у Бундестазі Німеччини. Як і в усіх його подібних виступах часи війни всі акценти розставлені точно з необхідним відсиланням до історичних прикладів – плану Маршалла, повітряного мосту 1947 року до Західного Берліну, зведення і руйнування Берлінського муру.
Досить вміло апелював Президент і до національно-політичних амбіцій Німеччини щодо лідерства в Європі, вдало (як на мене) пробував зіграти на пам'яті про Другу світову війну. Дружина зауважила, що на раціональних німців емоційні ескапади не справлять враження.
Ці побоювання справдились, коли бундесканцлер Шольц, взявши під захист "маленьких росіян", виправдовував бізнес Німеччини з Московією.
18 березня
Сьогодні зранку виникли проблеми з інтернетом. Встиг подивитися новини без аналітики – чотири всеукраїнських сайти, два херсонських, два коротеньких повідомлення українського та російського блогерів з оглядом-аналізом ситуації на вечір 17 і ранок 18 березня.
Більшу частину дня слухав радіо. Новини як новини, але по інтернету можна обрати найважливіше. По радіо – марафону "Єдині новини", який працює з початку війни, тобі нав'язують своє бачення важливого редактори, а орієнтація на власних кореспондентів пригнічує – рівень більшості з них м'яко кажучи "не дуже".
Може у мене завеликі претензії, а можливо рівень кореспондентів відповідає рівню масової аудиторії (як казав мій вчитель професор: "рівень даної лекції відповідає рівню даного лектора, який відповідає рівню даного інституту").
Як зазвичай за війни прогулянка за покупками виявилась більш-менш вдалою – купили пристойні цигарки, гриби та в аптеці вітаміни (тут розрахувалися карткою). Брак готівки вже відчувається, а банкомати не працюють.
Оце думаю собі. Очевидно, сучасна війна з точки зору формування модерної української нації є безпосереднім продовженням революцій 2004 і 2014 років.
У цьому сенсі є головне – протиставлення Росії. Саме це протиставлення, коли українці (у розумінні не тільки етнічні українці, а громадяни України, члени громадянської політичної нації) чітко усвідомлюють у своїй більшості свою відмінність, несхожість з Росією, росіянами.
Відповідно, це зміцнює західну орієнтацію українців. Ці зміни захопили більшість громадян України. І це тішить.
Ще одна особлива категорія населення України. Вони стоять ніби збоку, не усвідомлюючи себе частиною будь-якого етносу, будь-якої нації.
Вони досить скептично ставляться до спроможності та ефективності нашої держави, воліючи заробляти на "вільних хлібах", - скажімо моряки, що плавають на іноземних кораблях. Проте ефективна боротьба Збройних сил України переконує й їх в тому, що держава Україна все таки існує. Такий мій сусід – в нього красива вівчарка і патріотичні настрої.
Очевидно, що наша перемога переконає значну частину цих самодостатніх скептиків у спроможності українських суспільства та держави.
19-20 березня
Відверто кажучи, в ці дні не брався за щоденник. По-перше, відсутній інтернет. Це при тому, що ми підключені до двох операторів. Пишу, коли слухаю аналітику на ютубі. По-друге, знаходження в інформаційному вакуумі дуже псує настрій.
З примітного нового. Наш університет планує розпочати роботу з 28.03, надіслали вказівки щодо складання розкладу. Працювати будемо у незвичному режимі – онлайн, з 15.00 до 20.00, асинхронно. Подивимось, як вийде. Принаймні, вже почав думати про нові теми, сюжети, пов'язані з війною.
Кожного дня на центральному майдані міста проходять мітинги проти російської окупації. Життя потроху налагоджується. Проблем з молоком, м'ясом, яйцями майже немає. Люди з навколишніх сіл почали вивозити на ринок свою продукцію, працює молокозавод.
В неділю навіть купили залишки (300 г) сиру на ринку. У дрібного і середнього бізнесу залишились ресурси, селянам (фермерам) потрібні гроші для нового сезону. Великі мережі лежать.
І це є наочним свідченням того, що малий і середній бізнес повинен бути, він надає стійкості економіці та, головне, дозволяє реалізувати підприємницький хист чималому прошарку людей.
21-22 березня
"Переломні" дні. Мирні мітинги мешканців Херсона окупанти почали розганяти. Кидали сльозогінні гранати, стріляли, декількох людей було поранено, частину заарештували. Проте демонстранти відступили на сусідню вулицю і продовжували мітингувати.
Вірогідно, більша агресивність росіян пов'язана із заміною військових на росгвардію (аналог внутрішніх військ у більшості країн), основною функцією яких є наведення порядку. Вони "набили руку" на розгонах демонстрацій в самій Росії.
23 березня
Нарешті запрацював інтернет. Цілий день надолужував пропущене за три дні. З особливою біллю сприймав новини про жахіття Маріуполя.
Так сталося, що я народився в цьому місті, до шести років бував там на Азовському морі, ловив з дідусем по матері бичків. Дідусь жив у будинку на центральній площі, навпроти драматичного театру, де під час бомбардування ховалися маріупольці і який наразі російські "асвабадители" розбомбили.
Там, в Маріуполі мої двоюрідні сестри, але зв'язок з ними відсутній. Доля наразі невідома. І хоча у мирний час ми не дуже родичалися, але під час війни душа болить. Не можу звикнути до нової "періодизації" нашого життя – "до війни", "до окупації" тощо. Якийсь сюрреалізм…
Але сюрреалізм штучний. Його створили росія, російське суспільство, його вихованець і обранець путін. Саме так, і ніяк не інакше. У щоденнику про це багато не напишеш, але дещо можна і дещо вже зрозуміло - традиційні московсько-російська пиха, імперскість, зневага до сусідів, візантійщина, ординське нутро помножені на антиукраїнізм.
Саме так, бо існування України й українців заперечує теорію "Моква – ІІІ-й Рим", яка сьогодні подається під соусом "русского мира". Згадаємо, що саме після входження частини України до Московії остання почала перетворюватися на Росію.
Втім, доречним буде й вислів: "Київ Москву хрестив, він її і поховає" - саме позиція України у 1991 році стала одним з вирішальних, якщо не вирішальним, фактором розпаду СРСР.
Не забуваємо, що саме прихильна позиція Івана Мазепи до Петра І сприяла його утвердженню (це довела російська дослідниця Тетяна Таїрова-Яковлева), потім саме українська творча і духовна еліта розпочала перетворення Московії в імперію, українці почали Лютневу революцію 1917 року (зокрема, Волинський полк першим перейшов на бік повстанців), яка покінчила з імперією Романових.
І тому мав рацію Борис Єльцин, говорячи, що без України Росія є азійською країною. Путін лише спробував цю думку реалізувати суто по-російські – нахрапом взяти Україну.
Ця війна наочно продемонструвала всі вікові язви російської армії і держави, про які свого часу писав Віктор Суворов – непідготовленість, консерватизм, брак ініціативи, низький професіоналізм, маячня про бліцкриг чи швидку перемогу малою кров'ю, відсутність модерних стратегій, оперативного мистецтва, убогість оснащення, нелюдське ставлення командирів до власних солдат…
Інтернет обійшли знімки кулемета "Максим" на озброєнні орків, шоломи 1945 року, убога форма звичайних (а не парадних) підрозділів, брак їжі, мародерство магазинів і житла українців.
Чого росіяни і російська армія завжди мали вдосталь, так це зневаги до міжнародно прийнятих правил ведення війни, помсту цивільним за воєнні невдачі, пиятику серед особового складу.
24 березня
У першій половині дня, поки дружина спілкувалась зі своїми студентами онлайн, я обдзвонив своїх студентів і узгодив розклад лекцій, семінарів і консультацій з наступного тижня.
Потім прогулялись. Нічого не купували, бо наче все є. По дорозі додому побачили чергу до банкомату. Дві години постояли й отримали готівку.
У черзі ходили розмови, що люди не можуть виїхати з Херсона, рашисти планують депортації херсонців у Росію, люди зникають. В них краще не стояти – навіюють жах і безпорадність. Але що робити.
