Хроніка. Херсон. 9-14 березня
До реальності повернули новини. 13 березня 1944 року радянські війська зайняли Херсон. За радянською термінологією – "звільнили від фашистів", а за декомуністичними законами України - "вигнали нацистів". Законодавчий припис дуже повільно приживається. Мені довелося пару років тому звертатися облдержадміністрації з приводу вживання їхніми працівниками радянського вислову. Того разу виправились, але головне – куди дінеш постсовкову підсвідомість. Отже, сьогодні наш мер Ігор Колихаєв поклав квіти у Парку Слави з нагоди "визволення". І це не перший випадок совкового мислення. Проте циміс був в іншому. Окупанти організували "мітинг" до дня "визволення"
9 березня
Дні наче під копірку – схожі один на одний. Головне місце посідають новини і "добування" речей повсякденного вжитку в чергах. З цим справи нагадують "ажіотажний попит". Дружина каже, що такий запасів у нас ніколи не було. Це правда, але й ситуації такої не було.
Більше того, всі купують те, що можна "дістати" і тому існує певний психоз. Виходимо на вулицю – народ тягне величезні пакети, дехто просто в руках упаковки макароних виробів, печива, муки, туалетного паперу тощо. Постійним є почуття страху, що певний товар зникне. Тому день "без покупок" наче пройшов марно.
Зрозуміло, що ціни зросли практично по всім позиціям з об'єктивних і суб'єктивних причин. Природно, що в таких умовах проявляється майнова нерівність і негативні риси "маленького українця".
Так, більш заможні у більшості своїй виїхали з Херсона ще в перші два дні війни, коли ще можна було це зробити. Ділки пожвавились – але і, слава богу, - їхніми зусиллями ринок наповнюється хоч чимось.
З іншого боку, з'явилось чимало пристосуванців з психологією люмпенів: вони буквально ґвалтують волонтерів щодо допомоги, годинами тиняються по місту у пошуках гуманітарки, за якою стоять у величезних чергах.
Йдемо ми з хлібом, купленим у кіоску місцевого хлібзаводу. Назустріч жінка і каже: "Навіщо ви купували, он там безкоштовний роздають". Але ж ми, вкладаючи гроші, допомагаємо малому бізнесу, а він нам. Народу це не зрозуміло.
Дійсно, одинокі старики з мізерною пенсією виглядають вкрай убого, на них важко дивитися без сліз. Відчувається, що у частини людей бракує грошей, оскільки пенсії та соцвиплати невеликі й отримують їх вони через відділення Укрпошти чи банки. Наразі вони не працюють. Очевидно, що на тлі карколомного зростання цін зубожіння буде наростати.
10 березня
Сьогодні, нарешті, вирішили частково проблему з овочами, запас яких вже закінчився. Спеціалізований рибний магазин "Like fish" десь "дістав" і почав продавати картоплю, цибулю, моркву і буряк по 40 грн. за кг.
В самому магазині і навколо купчились якісь "темні" особи напівкримінального вигляду. Магазин, не дивлячись на закон про заборону продажу алкоголю, продавав віскі, лікер, вино, розливне пиво. Звичайно, за фантастичними цінами.
Стоячи у порівняно невеликій черзі за овочами (ціни для більшості завеликі), спостерігали цікаву галерею "співробітників" магазину: монголоїд років 25-ти, схожий на ассірійця чи давнього єврея з каблучкою у носі, розкішною чорною завитою бородою та арменоїдною (субтельною) будовою тіла молодий чоловік. Я таких ще не зустрічав.
Здобули все для борщу. Дружина каже: "Може останній". Залишилось десь роздобути капусту (останній елемент).
Також купили темного розливного пива (чеське крушовец і місцеве крафрове "Каховка"), вдома випили. Пиво хороше, але в умовах облоги ніякого задоволення.
11 березня
Сьогодні відвідали на площі Ганнібала величезний магазин побутової техніки, який розгорнув торгівлю дитячим харчуванням. Вівсяної крупи не було, а сухе молоко в пакунках по 275 грн. Дитячі молочні суміші по аналогічним цінам. Жахнулися, як в таких умовах годувати малих.
У пошуках молока "по наводці" сусіда натрапили у невеликий приватний магазинчик. Він виріс у нас на очах – господарі років 20 тому назад починали торгувати буквально з табуретки у воріт старого приватного будинку. Років п'ять назад вони неподалік побудували пристойний двоповерховий будинок і на першому поверсі влаштували крамницю.
Якраз господарі привезли з бази товар. Довелося постояти в черзі, полаятися з ватниками, допомогти розгрузити мікроавтобус.
Купили чимало – 6 пляшок йогурту, 5-ти літрову пляшку олії, дві палки дорогої копченої ковбаси (термін її придатності добігав кінця, що з'ясувалось вже вдома, тому почали її активно їсти), упаковку печива десь на 3 кг (виявилось смачним), щось ще – разом на 1,5 тис. грн.
Взагалі це жах - купа грошей іде на якісь безконтрольні закупки.
12 березня
Сьогодні ранок нагадав мирні часи – після сніданку виніс сміття (його вивозять нерегулярно) і поповнив запаси питної води (її стали привозити регулярно). На сайті "Суспільного. Херсон" дружина дізналася, що сьогодні в спеціалізованому магазині молокозаводу з 10.00 до 12.00 будуть продавати молоко. Тож пішли за молоком.
Черга величезна – чоловік 500. Ранок сонячний, але морозний. Після двох годин стояння добряче змерз. Молока не дісталося. За цей час дружина побігла по окрузі – "де що привезли". Купила нарешті останній інгредієнт для борщу – капусту.
Стоячи в черзі вперше побачив російських військових. По проспекту Ушакова, центральній магістралі міста, проїхав патруль – два "Урали", на одному з кузова був виставлений ручний кулемет (РПД чи РПК) і стояли декілька автоматників. Один з них щось прокричав і показав кудись рукою. Враження сумні і тривожні.
Ввечері дивився новини. Їх багато, але з місцевих привернула увагу невдала спроба проголосити ХНР окупантами. Херсонська обласна рада цю пропозицію росіян відкинула, а у Генічеську пішла у відставку вся адміністрація на знак протесту щодо тиску росіян.
Подивися двох російських блогерів з аналізом (чи скоріше дезою) щодо подій на фронті.
Показово, що вони кажуть, як кажуть і що ще більш важливо – про що мовчать. У сукупності з інформацією з українських сайтів та коментарів незалежних військово-політичних експертів зрозуміло, що війна стає все жорстокішою і вона затягується.
Зрозуміло й те, що основні питання вирішуються на полях боїв. Первісні плани Росії зірвані, ЗСУ та тер оборона вміло відбивають атаки. Багато залежить від Заходу – його санкцій щодо Росії та допомоги нам.
13 березня
Зранку дізналися про ракетний обстріл Яворова вночі. Це особливість сучасної війни – тил в Україні практично відсутній.
Сьогодні сонячний весняний день і був вільним від клопоту "що і де добути". Поряд з нашим помешканням навіть відкрилась одна з кав'ярень, в мирні часи наша улюблена. Знайомі з її власником і баристою. Ціни залишились довоєнними. Із задоволенням випили еспрессо. Пройшлися середмістям, завітали до пари крамниць.
Місто і люди наче поступово звикають – хоча як звикнути, коли по проспекту Ушакова курсує російська військова техніка - один БТР, декілька військових грузовиків з озброєними солдатами. Судячи по камуфляжу та екіпіровці це росгвардія, є і військові. "Русский мир" нагадує про себе.
По дорозі додому в одній із знайомих крамниць купили лаваш (теж довоєнна ознака) і малосольну скумбрію. Останню, попри дієту, із задоволенням з'їли з темним пивом і білим хлібом з маслом.
До реальності повернули новини. 13 березня 1944 року радянські війська зайняли Херсон. За радянською термінологією – "звільнили від фашистів", а за декомуністичними законами України - "вигнали нацистів". Законодавчий припис дуже повільно приживається.
Мені довелося пару років тому звертатися облдержадміністрації з приводу вживання їхніми працівниками радянського вислову. Того разу виправились, але головне – куди дінеш постсовкову підсвідомість.
Отже, сьогодні наш мер Ігор Колихаєв поклав квіти у Парку Слави з нагоди "визволення". І це не перший випадок совкового мислення. Проте циміс був в іншому. Окупанти організували "мітинг" до дня "визволення".
На нього прийшли переодягнені росгвардійці (помітні по виправці та поведінці), з десяток відморожених "ветеранів" та антиукраїнська публіка, яка остаточно і прилюдно зафіксувала свою зраду.
З більш-менш помітних публічних постатей були екс мер і нинішній депутат міської ради Володимир Сальдо, екс викладач Регіональної академії неперервної освіти Тетяна Кузміч (колишня дисертантка не менш одіозної та прихильниці Дмитра Табачника Євдокії Голобродько), екс заступник мера з гуманітарної політики Сергій Черевко, голова Антонівської ради (це фактично передмістя Херсона) Ігор Семенчев.
Показово, що антиросійський багаточисельний мітинг херсонців з Площі Свободи через кордон росіян-визволителів попрямував до Парку Слави. Совкову антиукраїнську масовку швиденько згорнули. Підсумок зрозумілий – на поверхню сплила брудна субстанція. Хоча вони проявлялися й раніше.
Зокрема, проти Тетяни Кузміч порушили кримінальну справу з обвинувачення в колабораціонізмі, але процес тривав повільно і, наскільки мені відомо, до війни не закінчився. Постає питання, як працювало місцеве СБУ?
Думаю, з цим теж колись розберуться. Тішить те, що Майдани 2004 і 2014 рр. не пройшли даремно і відкрито підтримати "асвабадителей" вийшла купка людей. Отже, Херсон – це Україна!
14 березня
Сьогодні подій було небагато. Зранку сумна новина – обстріл Івано-Франківська – нове підтвердження особливостей сучасної війни. Дивлюсь брифінг військовополонених солдат-строковиків Росії і пишу цей текст.
У другій половині дня вийшли на прогулянку. День сонячний чудовий. Людей на вулицях багато. Всі мирно гуляють. Порушує спокій російська військова техніка, що періодично зі звуками сирен просувається центральним проспектом міста.
Військові з закритим обличчям: до самих очей темний шарф, на очах чорні окуляри, лиця геть не видно. Справляють враження якоїсь інопланетної ворожої орди. Недарма їх називають орками. Страхіття таке, що мороз по шкірі.
