Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор
Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.
Наприкінці грудня 2021 року в Українському кризовому медіа-центрі відбувся брифінг "Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор між суспільством, державою та науковою етикою". Спікери підняли питання про роль наукової спільноти в українському суспільстві, цінності фахової репутації та дотримання норм наукової етики.
Модератор заходу, кандидат історичних наук, співробітник Інституту історії України НАН України, координатор "LIKБЕЗ. Історичний фронт" Кирило Галушко акцентував, що метою брифінгу є заклик зупинити політичні спекуляції на національній трагедії, припинити безпідставні звинувачення та повернутися до фахової дискусії в академічному середовищі:
"Держава не має права і надалі триматися осторонь цієї проблеми за умов інформаційної війни, коли противниками України заперечується сам факт геноциду українського народу. Відповідальні державні органи мають взяти на себе функцію організації та модерування наукової дискусії, запобігти перетворенню Національного Музею Голодомору-геноциду на джерело суспільних конфліктів", – зазначив науковець.
Першим виступив голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров.
"Насправді кількість жертв анітрохи не впливає на кваліфікацію злочину геноциду. Не кількістю загиблих ця кваліфікація вимірюється, а доказами наявності прямого умислу на знищення відповідної групи людей просто тому, що вони до неї належать.
Якщо є аргументація, яка поза всяким сумнівом доводить, що прямий умисел на знищення українських селян у 1932-1933 роках існував — це є геноцид. А скільки їх при цьому загинуло від голоду, для кваліфікації злочину геноциду це не має значення. Головне – це був умисел чи не був", – повідомив відомий правозахисник.
Кандидатка історичних наук, співробітниця Інституту історії України НАН України Оксана Юркова наголосила, що неправдиві дані та фальсифікації, які просуваються від імені Музею у виданні "Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань", унаочнили низку фахових та репутаційних проблем.
Читайте також: "Десять міліонів пятсот тищ. І крапка". Українцям нав'язують суперечливі дані про жертв Голодомору
Книга не є і не може бути науковим виданням, як це позначено у її вихідних даних. Порушені елементарні засади джерелознавства та археографічні правила підготовки та видання документів.
Зокрема вона відзначила:
1. Відповідати на питання про кількість загиблих внаслідок Голодомору та голодів 1921-1923 та 1946-1947 рр. взялись нефахівці. Серед тих, хто поставив підписи під опублікованим Висновком комплексної судової історико-криміналістичної експертизи від 10.12.2020 № 979, немає жодного демографа. Фахові компетенції підписантів суттєво перевищені;
2. Фахові дослідники не фальсифікують документи. Натомість в даному виданні фальсифікації стали буденною справою. Посилання на архіви та літературу не доводять те, про що йдеться у тексті, а, навпаки, спростовують твердження експертиз;
3. Фахові дослідники не вдаються до маніпуляцій та перекручень. Натомість в даному виданні наявна низка маніпуляцій з історичними джерелами та літературою. Експерти та упорядники для обґрунтування власної концепції підбирали потрібні дані та водночас відкидали або замовчували те, що до концепції не вписувалось;
4. Фахові дослідники вміють працювати з різними типами історичних джерел. Натомість в даному виданні в один ряд поставлені та оцінюються як рівнозначно достовірні чутки та перекази, вибиті під час допитів у 1937 р. так звані "свідчення", записані через багато років після трагедії спогади очевидців, газетна стаття без будь-яких посилань, наукові праці, причому останні – дуже часто сфальшовані.
5. Фахівці не плагіатять. Натомість в текстах експертиз 2020 р. легко впізнати "шматки" текстів, взяті з експертиз 2009 р. Дякуємо упорядникам скандального видання, що унаочнили такі речі.
6. Все це зводить нанівець наукову репутацію тих істориків, які поставили свої підписи під опублікованими експертизами 2020 р. Адже якщо вони це підписали, то вони або свідомі фальсифікатори і маніпулятори, або їхній фаховий рівень настільки низький, що вони ці фальсифікації і маніпуляції не побачили.
"Так, можливий також варіант, що дослідники давали інші тексти, але упорядники їх, так би мовити, "вдосконалили". Втім, минуло вже достатньо часу, щоб підписанти могли голосно заявити, що їхні тексти – сфальшовані, та відізвати свої підписи. На жаль, цього не сталось. Отже, вони погодились бути співучасниками фальшування та маніпуляцій.
Відповідно, жодної довіри до підписантів як до фахових істориків далі немає. Якщо вони дозволили собі нехтувати фаховістю у текстах досудових експертиз, то, виходить, не можна довіряти також їхнім попереднім публікаціям", – додала науковиця.
Основні проблеми щодо ситуації, яка склалася, окреслив історик та етнополітолог Віталій Нахманович. Він запевнив, що українська наукова спільнота й активна громадськість мають запобігти запереченню Голодомору, консолідувати національну пам'ять про Голодомор, зберегти репутацію Музею Голодомору та підняти суспільний статус науковців-істориків.
Історик висунув перелік пропозицій, які, на його думку, можуть врегулювати ситуацію, це:
- пошук спільної візії пам'яті про Голодомор, в якій питання кількості стало б однією зі складових
- створення фахової робочої групи з-поміж істориків при Інституті національної пам'яті з включенням до неї представників різних груп науковців
- розробка комплексної концепції меморіалізації Голодомору, яка б включала концепцію діяльності Музею Голодомору та його експозиції
- широка наукова та громадська апробація зазначеної концепції
- створення Наглядової ради при Музеї Голодомору з-поміж визнаних громадських авторитетів
Він також закликав громадськість і чиновників ставитися з повагою до науковців-істориків, а самих науковців поважати себе та свою професію і не знецінювати її готовністю виконувати будь-які політичні замовлення.
Історикиня, викладачка радянської історії в Кембриджському Університеті Дарія Маттінглі розповіла про те, чому необґрунтоване число жертв Голодомору маргіналізує тему Голодомору в світі. Науковиця нагадала як відбувався процес поширення інформації про Голодомор серед західних науковців.
Адже там попри зусилля багатьох талановитих вчених, ця тематика залишалася на маргінесі аж до 1986 року, доки не побачила світ праця Роберта Конквеста "Жнива скорботи".
"Авторитетні західні вчені-славісти піддавали сумніву сам факт масштабного голоду в Україні, не вбачали навмисності у політиці радянського режиму чи не відрізняли Голодомору від всесоюзного голоду у першій половині 1930-их, книга Конквеста розпочала дискусію серед західних вчених. Подальше встановлення кількості жертв було одним з основних напрямків дослідження теми Голодомору", – зазначила дослідниця.
Дарія Маттінглі окреслила ситуацію у сфері вивчення та розповсюдження інформації про Голодомор, яка склалася в наступні тридцять п'ять років після появи дослідження Роберта Конквеста. З відновленням незалежності України фахові демографи почали проводити комплексні дослідження тематики Голодомору.
"Завдяки спільним зусиллям вчених, вітчизняних і закордонних та обґрунтованим методикам, було визначено приблизну кількість жертв, ці розрахунки верифікувалися демографами у фахових виданнях закордоном. Це проєкт МАПА у Гарварді, це встановлення імен в Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні", - акцентувала історикиня.
Також вона згадала працю Енн Епплбом "Червоний голод. Війна Сталіна проти України", що побачила світ у 2017 році. Маттінглі підкреслила, що це перше після дослідження Конквеста закордонне видання, в якому, на думку нобелівського лауреата Маріо Варґаса Льоси, світу відкрилися "апокаліптичні" виміри підкорення України.
"Це справжній, реальний успіх у поширенні знань про Голодомор з охопленням широкого кола освічених читачів, більшість з яких мало що знали про Україну. Книгу Енн сприйняли серйозно, адже вона використовувала обґрунтовані дані, зокрема підрахунки демографів", – сказала Дарія.
Також Маттінглі застерегла, що використання неперевірених даних, фальшованих цифр, сумнівних фактів знецінює дослідження. А необґрунтовані цифри та вигадані факти не пройдуть апробації у фахових виданнях на Заході. Також вона наголосила, що просування таких даних через державні органи, зокрема дипломатичний корпус і сам Музей, дискредитує тему Голодомору як таку.
Читайте також: Антон Дробович: "Від їхньої репутації каменя на камені не лишиться"
"2016 року я отримала електронного листа від Музею про використання 7 мільйонів жертв Голодомору в Україні та 3 мільйони за її межами. Я не знаю скільки інших учених на заході отримали такий імейл. Але подібні наказові звернення та напучування використовувати саме такі дані, а не інші – це підміна науки політикою. Краще коли демографічними дослідженнями займатимуться демографи" – підсумувала вчена.
Наприкінці заходу модератор Кирило Галушко зачитав звернення журналіста і письменника Юрія Макарова:
"Я не є фахівцем-істориком, натомість я є фахівцем з медіа-комунікацій, тому я впізнаю спекуляції й маніпуляції на запах, на смак і на дотик. Від початку я не мав наміру брати участь у дискусії, хоча бити на сполох почали люди, які мені особисто відомі своєю сумлінністю, яких я поважаю й яким я довіряю беззастережно.
Але коли почалися зворотні "бойові дії", коли протестантів почали звинувачувати в національній зраді, відсутності патріотизму й роботі на Кремль – отут уже моя ділянка, отут я маю право висловлюватися: це пропаганда чистісінька в інтересах не держави й не країни, не нації й не національної пам'яті, а виключно в інтересах групи людей, яка внаслідок специфічної освіти й виховання не усвідомлює довгострокові наслідки певних інтелектуальних операцій. Пахне відповідно.
Зовсім мені не подобається те, що до дискусії долучився Національний корпус. Це утворення було помічено в різних акціях, далеких від наукових дискусій, тобто, м'яко кажучи, це не є його ключовою компетенцією, на відміну від боротьби з сексуальними меншинами, де вони показали свою кваліфікацію. Поганий знак їхня поява.
Це не наука, це профанація. Ну й нарешті, намагання вразити великими цифрами – свідчення жахливої гуманітарної девальвації. Бачите, 3,9 мільйона недостатньо вражає, це недостатньо трагічно, давайте докрутимо.
Це не youtube і не список Форбс, де звикли рахувати на мільйони. Тут кожна окрема доля – це трагедія й жах. Не слід забувати й конкретні обставини. Голодомор був свідомою операцією злочинного режиму. На такому тлі хвалитися перед світом своїми мертвими, задовольняючи власні амбіції, – ницість".
Історик Кирило Галушко підсумував: "Ми показали, що є консолідована позиція науковців, представників громадськості, соціальних активістів. Під нашими гаслами підписалося багато людей, фахових істориків, які шанують свою репутацію і намагаються зберегти репутацію свого цеху. Адже склалася тяжка і ганебна ситуація для української історичної науки, яку вона має подолати щоб надалі такого не траплялося.
Сама тема, яка потребує сумління, етики, моралі, пам'яті вшанування, її так би мовити змавпувати, маніпулювати, фальсифікувати – це питання національної совісті. Важливо, щоб це не перетворилося на національну ганьбу з приводу національної трагедії".
Робота з порятунку тематики Голодомору від фальсифікацій, збереження фахової репутації українських науковців, а також цінностей та дотримання норм наукової етики триває.
Також нагадуємо, що 1 грудня був опублікований Відкритий лист науковців та громадськості щодо фальсифікацій у сфері дослідження та поширення інформації про Голодомор–геноцид Українського народу.
